Постанова № 43865366, 28.04.2015, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/1259/14-а

Номер провадження 2-а/699/1/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.04.2015 м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Савранського О.А.

за участю - секретаря Ященко О.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Гречухи В.І.

відповідача - старшого прапорщика міліції Глущенка І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Корсуні-Шевченківському адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Корсунь-Шевченківського ВДАІ Черкаської області старшого прапорщика міліції Глущенка Івана Анатолійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач пред'явив у суд даний позов і просить визнати незаконною постанову серії АН1 №201178 від 28.09.2014 р. в справі про адміністративне правопорушення, винесену відповідачем, якою його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. та скасувати її, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення посилаючись на те, що протокол про адміністративне правопорушення інспектором не складався, а тому він був позбавлений можливості надати пояснення та зауваження.

Оскільки адміністративний позов не відповідав вимогам закону, то ухвалою від 09 жовтня 2014 року був залишений без руху з наданням позивачеві достатнього строку для усунення недоліків п'ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Відповідно до даних пошти, позивач отримав ухвалу про залишення позову без руху 14 жовтня 2014 року, але недоліки не усунув.

Тобто, у визначений судом строк для усунення недоліків, позивач їх не усунув, у зв'язку з цим, ухвалою від 28 жовтня 2014 року позов був повернутий позивачу.

Не погоджуючись з рішенням районного суду позивач його оскаржив.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року ухвала районного суду від 28 жовтня 2014 року скасована, справа направлена для продовження розгляду.

26 грудня 2014 року ухвалою було відкрито провадження в адміністративній справі.

Під час розгляду справи по суті позивач змінив свої вимоги і просить суд оскаржувану постанову скасувати.

В суді позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримав і пояснив, що за кермом автомобіля сидів його син, а він сидів поруч. Працівники ДАІ йому протокол про адміністративне правопорушення при ньому не складали і йому на підпис не давали. Після цього, в судове засідання не з'явився.

Його представник Гречуха В.І. підтримав свого довірителя.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень інспектор ДПС Корсунь-Шевченківського ВДАІ Черкаської області старший прапорщик міліції Глущенко І.А. в суд прибув, вимоги позивача не визнав повністю посилаючись на те, що за кермом транспортного засобу був позивач, якого він бачив особисто. Так як позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння і відмовився назвати себе, то він був доставлений до медичного закладу. За керування транспортним засобом без документів на місці зупинення він почав складати протокол про адміністративне правопорушення, а закінчив складати в ЦРЛ, коли встановив особу порушника. Позивач відмовився надати пояснення та підписати протокол в присутності свідків.

Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності вважає, що адміністративний позов не підлягає до задоволення в силу наступного.

У суді встановлено, що згідно копії постанови серії АН1 № 201178 по справі про адміністративне правопорушення від 28 вересня 2014 року суб'єктом владних повноважень інспектором ДПС Корсунь-Шевченківського ВДАІ Черкаської області старшим прапорщиком міліції Глущенком І.А. на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП на підставі того, що ОСОБА_1 28 вересня 2014 року в с. Гарбузин Корсунь-Шевченківського району по вул. Леніна керував автомобілем MITSUBISHI д.н. НОМЕР_1 без посвідчення водія, чим порушив вимогу п.2.1 ПДР України. Копія постанови позивачу вручена в день винесення.

Підставою для накладення стягнення послужив складений інспектором цього ж числа відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення.

Як вказано в протоколі, позивач при складанні протоколу від його підпису та наданні пояснень відмовився в присутності двох свідків.

Свідок ОСОБА_4 у суд не з'явився.

Свідок ОСОБА_5 підтвердив пояснення відповідача і показав, що дійсно відповідач при ньому зазначив про відсутність у нього посвідчення водія та відмовився під підпису протоколу. Позивач являється йому підлеглим, але неприязних відносин між ними не має.

Свідок ОСОБА_6 показала, що була присутня в якості психолога при допиті неповнолітнього сина ОСОБА_1 при іншій справі. Син повідомив, що за кермом автомобіля сидів він, а його батько сидів поруч, коли їх зупинили працівники ДАІ.

Відповідно до приписів ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Такі права суд сторонам роз'яснив при винесенні ухвали про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно постанови Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2014 року (Справа №699/1239/14-п) закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова вступила в законну силу 27 листопада 2014 року. Суд встановив, що медичне обстеження ОСОБА_1 було проведено з порушенням Інструкції про виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння,затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.09.2009 року №400/666. Відповідно до постанови допитаний у суді в якості свідка в присутності психолога неповнолітній ОСОБА_7 показав, що 28 вересня 2014 року батько дав йому керувати автомобілем. Коли зупинили автомобіль працівники ДАІ, то за кермом був батько ОСОБА_1. Коли батька забрали до лікарні,він відігнав автомобіль додому.

Тобто, судом вже з'ясована обставина хто саме перебував за кермом транспортного засобу.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що при винесенні оскаржуваної постанови суб'єктом владних повноважень було правильно застосоване як матеріальне так і процесуальне право, він дотримався вимог КУпАП при встановленні винності особи в порушенні ПДР України.

Відповідно до ст.129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Таким чином суд не встановив, що мали місце обставини, якими позивач обґрунтував вимоги, не підтвердив їх доказами, а тому позов до задоволення не підлягає.

Строки оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення позивачем не пропущені, так як постанова винесена 28 вересня 2014 року, копію постанови позивач отримав поштою 03 жовтня 2014 року, з адміністративним позовом він звернувся до суду 09 жовтня 2014 року, тобто в передбачений десятиденний строк на оскарження.

Заходи забезпечення адміністративного позову судом не вживалися.

При відмові у задоволенні позову суд не стягує з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати в справі.

Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України від 08.04.2015 №3-рп/2015 п.1 визнано такими,що не відповідають Конституції України (є неконституційними),положення частини 2 статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до п.2 зазначеного Рішення положення частини 2 статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня Ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, постанова суду винесена відповідно до ст. 171-2 КАС України підлягає оскарженню в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 158 ч.1,159,161,162,163,171-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в позові.

Складання постанови у повному обсязі відкласти на строк один день з дня закінчення розгляду справи до 29 квітня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Савранський О. А.