Вирок № 43863952, 21.04.2015, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/489/14-к

Провадження № 1-кп/626/4/2015

Красноградський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: ДУДЧЕНКА В.О.,

при секретарі: Зінченко Л.В.,

за участю прокурорів: ГОНЧАРОВА В.М., БОБРИЦЬКОГО В.А.,

потерпілої: ОСОБА_1,

представника потерпілої: ОСОБА_2,

обвинуваченого: ОСОБА_3,

захисника: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Красноград кримінальне провадження №1201322014000517 по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, громадянина України, не працюючого, не одруженого, який має вищу освіту, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 24.07.2007 року, близько 03.00год., рухаючись на технічно справному, власному автомобілі «Toyota Land Cruiser», р.н. НОМЕР_1, по автодорозі «Харків-Сімферополь-Севастополь» зі сторони м.Харкова в напрямку м.Сімферополя.

В ході руху по вказаній дорозі, в районі 96км + 50м., ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.п. 10.1, 14.2. «В» Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

- п.10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п.14.2. Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.

Однак не зважаючи на це ОСОБА_3 для обгону автомобілю, який рухався попереду нього в попутному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21043», р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок зазначеного ДТП водій автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_5 від отриманих травм загинув на місці пригоди.

Порушення вимог правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_3, які знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser», р.н. НОМЕР_1, проявив неуважність, перед початком обгону та зміною напрямку руху вліво на зустрічну смугу руху, не переконався в тому, що це буде безпечно та смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із зустрічним автомобілем «ВАЗ-21043» під керуванням ОСОБА_5, що спричинило смерть останнього.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 спочатку розгляду справи не заперечуючи самого факту зіткнення з автомобілем ВАЗ-21043 під керуванням ОСОБА_5 винним себе не визнав та пояснив, що 24.07.2007 року близько 03-00 години він на автомобілі «Тойота» р.н. НОМЕР_1 рухався по автомобільній дорозі «Харків-Сімферополь» з м.Харкова в напрямку АР Крим на відпочинок, при цьому в машині перебували 3 особи: донька ОСОБА_6, мати ОСОБА_14 та сестра ОСОБА_8. Він рухався з увімкненим світлом фар по полосі свого руху зі швидкістю близько 90 км/год. На шляху свого прямування на території Красноградського району, перед собою він побачив автомобіль з причепом, який рухався в попутному напрямку. Під час руху за вказаним автомобілем він почув «хлопок» - пмевно-вибух переднього лівого колеса, після чого його раптово «викинуло» на зустрічну смугу руху, де і відбулося зіткнення з автомобілем ВАЗ-21043 під керуванням ОСОБА_5 До моменту зіткнення з зустрічним автомобілем він не гальмував, а намагався повернути свій автомобіль на смугу свого руху, однак це йому не вдалось, після чого відбулося зіткнення з зустрічним автомобілем ВАЗ-21043, в результаті чого його автомобіль відкинуло на свою смугу руху, де він контактував з боковою частиною автомобіля «Фольцваген», який рухався в попутному напрямку. Після зіткнення його автомобіль перекинувся, а автомобіль ВАЗ-21043 відкинуло на певну відстань. В результаті даного ДТП він сильно пошкодив руку, інші пасажири його автомобіля не постраждали. Біля автомобіля ВАЗ-21043 він побачив хлопчика приблизно 14 років та чоловіка, який знаходився без тями, як він потім дізнався це був ОСОБА_5, який помер після вказаного ДТП.

Однак після дослідження всіх доказів по справі, допиту потерпілої, свідків, в тому числі після проведенням вже під час судового розгляду комплексної комісійної судово-автотехнічної, транспортно-трассологічної та автотоварознавчої експертизи, ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин викладених вище в описовій частині вироку фактично визнав в повному обсязі, повністю погодився з висновками комісійної судово-автотехнічої та транспортно-трассологічна експертиза №13538/13555 від 30.01.2015 року, в тому числі в тій частині, що наскрізне пошкодження на внутрішній боковині шини лівого переднього колеса автомобіля "Тойота Ленд-Крузер" виникло не в результаті самовільного пневмо-вибуху колеса до ДТП, а в момент безпосереднього зіткнення з автомобілем ВАЗ-21043, тобто в результаті ДТП. В даній дорожньо-транспортній ситуації його дії не відповідали вимогам п.п.10.1 та 14.2 (в) Правил дорожнього руху України та знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, тобто не заперечував факту здійснення маневру обгону автомобіля, що рухався попереду, не переконавшись, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху. В судовому засіданні просив вибачення у потерпілої.

Окрім фактичної визнання вини самим обвинуваченим ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину його вина та причетність до інкримінованого вище злочину, за обставин викладених в описовій частині вироку, повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи, а саме показами потерпілих, свідків, письмовими та речовими доказами по справі.

Так, допитана в ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що безпосереднім свідком ДТП вона не була, однак їй відомо, що 24.07.2007 року вночі її чоловік ОСОБА_5 та син ОСОБА_10 на автомобілі ВАЗ-2104 їхали на ринок для продажу овочів, при цьому за кермом знаходився чоловік. Близько 04-00 ранку їй зателефонував син ОСОБА_10 та повідомив, що вони з батьком потрапили в ДТП. Вона одразу ж знайшла машину та прибула на місце ДТП, де побачила на трасі розбиту їх машину ВАЗ-2104, біля якої знаходився труп її чоловіка ОСОБА_5 та автомобіль Джип з механічними пошкодженнями. Через деякий час її сина відвезли до Красноградської ЦРБ, наступного дня 25.07.2007 року вона поховала свого чоловіка.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 24.07.2007 року близько 03-00 години вони разом з батьком ОСОБА_5 на автомобілі ВАЗ-21043 рухались по автодорозі Харків-Сімферополь в напрямку м.Харкова, при цьому батько був за кермом, а він знаходився поруч на пасажирському сидінні. Швидкість руху їх автомобіля була близько 50-70 км/год. та вони рухались по смузі свого руху. Рухаючись по трасі в районі с.Надія, Красноградського району він побачив автомобіль в зустрічному напрямку, який наближався до них з увімкненим світлом фар, в той час коли вони майже порівнялися з вказаним автомобілем, то із-за вказаного автомобіля раптово їм на зустріч виїхав інший автомобіль, який рухався на великій швидкості, він виїхав на смугу їх руху їм «лоб у лоб», після чого відразу же сталося зіткнення передніми частинами автомобілів. Зіткнення автомобілів сталося так швидко, що навіть ні він ні батько не встигли будь-яким чином среагувати на автомобіль, який раптово виїхав на їх смугу руху (не встиг застосувати гальма та маневр для уникнення зіткнення). Після зіткнення він на декілька секунд втратив свідомість, а коли прийшов до тями і вибрався з автомобіля, то навколо побачив кількох людей та купу запчастин з автомобілів навколо, які були розкидані по всій трасі. Він зрозумів, що зіткнення слалося з автомобілем «Джип» темного кольору, який знаходився на певній відстані від їх автомобіля. При цьому батько знаходився в машині, оскільки був зажатий деталями автомобіля. Через деякий час приїхала бригада швидкої допомоги, де йому оказали першу медичну допомогу та забрали до лікарні.

Дані свої показання свідок ОСОБА_10 підтвердив і під час проведення слідчого експерименту з його участю 13.09.2013 року, де він детально розповідав про обставини ДТП та механізм зіткнення(а.с.224-228 крим. провадж.).

Свідок ОСОБА_12 пояснив, 24.07.2007 року близько 03-00 години він на автомобілі «Фольцваген-транспортер» з причепом рухався по автомобільній дорозі «Харків-Сімферополь» в напрямку АР Крим з увімкненим світлом фар, траса була не загружена. В районі 96км. вказаної траси він рухався зі швидкістю близько 80-90 км/год., у дзеркало заднього виду бачив легковий автомобіль, який рухався позаду нього з увімкненим світлом фар, який інколи виїжджав на центр дороги, намагаючись обігнати його авто. В цей час попереду себе в зустрічному напрямку він бачив якийсь легковий автомобіль з увімкненим світлом фар, близько 100-200 метрів від себе. В той час коли зустрічний автомобіль порівнявся з його автомобілем, знаходячись на рівні передньої двері, то він почув сильний удар в ліву частину його автомобіля і у відкрите водійське вікно полетіли уламки скла, він зрозумів що трапилося ДТП. При цьому самого моменту зіткнення він не бачив, яким чином воно трапилося також не знає, однак точно стверджує, що воно трапилося на смузі зустрічного для нього руху, тобто на смузі руху автомобіля ВАЗ-2104. Після цього він зупинився та вийшов з автомобіля, де на дорозі побачив автомобілі Джип та ВАЗ-2104 з механічними ушкодженнями між якими відбулося зіткнення. В подальшому приїхала швидка та співробітники ДПС.

Такі ж показання свідок ОСОБА_12 надавав і під час проведення слідчого експерименту з його участю 16.07.2013 року, де він детально розповідав про обставини ДТП та механізм зіткнення(а.с.202 крим.провадж.).

Допитані в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_14 та ОСОБА_6 нічого конкретного з приводу того, яким чином трапилось ДТП пояснити не змогли, оскільки в той час вони хоча і знаходились в автомобілі Тойота під керуванням ОСОБА_3, однак в момент безпосереднього зіткнення ОСОБА_8 та ОСОБА_14 спали, а ОСОБА_6 гралася в телефоні і за ситуацією, яка була на дорозі не спостерігала.

Крім показів самого ОСОБА_3 та свідчень вказаних свідків, винність ОСОБА_3 в скоєнні даного кримінального правопорушення підтверджується також іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.07.2007р. з відповідною схемою та фото-таблицею, на яких детально описані місце зіткнення, слідові інформація, обстановка після ДТП, при дослідженні якого обвинувачений ОСОБА_3 повністю з ним був згоден(а.с.6-28);

- протоколами огляду транспортних засобів на яких детально описані механічні пошкодження всіх автомобілів, між якими малося зіткнення: ВАЗ-21043, Тайота Ленд-Крузер та Фольцваген-транспортер, стосовно яких обвинувачений також не заперечував(а.с.29-31);

- відповідно до висновку транспортно-трасологічної експертизи №1039 від 12.10.2007 року:

В момент первинного контакту кут між поздовжніми осями автомобілів ВАЗ-21043 і Тойота Ланд Круизер був близьким до 180°. При цьому дані автомобілі контактували між собою передніми лівими частинами, а перекриття становило близько 0,4 м.

В момент первинного контакту права задня частина автомобіля Тойота Ланд Круизер взаємодіяла з лівою бічною частиною автомобіля Фольксваген Транспортер. При цьому кут між поздовжніми осями даних автомобілів становив 5 ± 5°.

Зіткнення автомобілів ВАЗ-21043 і Тойота Ланд Круизер відбулося на смузі шириною 3,9 м, яка призначена для руху в напрямку м.Харкова, між початком слідів бічного юза автомобіля Тойота й початком слідів рідини з автомобіля ВАЗ-21043(а.с.69-84).

Допитаний в порядку ст.356 КПК України експерт ОСОБА_15, в судовому засіданні 05.11.2014 року підтвердив свої висновки, викладені в проведеній ним експертизи.

Після дослідження вказаної та допиту експерта в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 був повністю згоден з даною експертизою.

- згідно з висновком автотехнічної експертизи №1139 від 20.12.2007 року:

На момент експертного огляду робоча гальмова система автомобіля «Тойота» перебувала в технічно несправному стані через руйнування гальмового трубопроводу лівого переднього колеса. Дана несправність утворювалася в результаті дорожньо-транспортного випадку. До ДТП робоча гальмова система автомобіля «Тойота» перебувала в технічно працездатному стані, при якому були відсутні які-небудь несправності, що виявляють вплив на її вихідні параметри.

На момент експертного огляду рульове керування автомобіля «Тойота» перебувало в технічно несправному стані через руйнування лівої кермової тяги. Дана несправність утворювалася в результаті дорожньо-транспортного випадку. До ДТП рульове керування автомобіля «Тойота» перебувало в технічно працездатному стані, при якому були відсутні які-небудь несправності, що виявляють вплив на вихідні параметри даної системи,.

На момент експертного огляду ходова частина автомобіля «Тойота» перебувала в технічно несправному стані. Докладний опис несправностей ходової частини, їх час виникнення, а також можливість їх виявлення водієм викладене в дослідницькій частині висновку(а.с.89-105).

Допитаний в порядку ст.356 КПК України експерт ОСОБА_16, в судовому засіданні 05.11.2014 року підтвердив свої висновки, викладені в проведеній ним експертизи.

З вказаними висновки експертизи, обвинувачений ОСОБА_3 також був повністю згоден.

- відповідно до висновку комплексної комісійної судової авто технічної і транспортно-трасологічної експертизи №670/8983/11732/13 від 28.11.2013 року, яка була проведена НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області:

Місце зіткнення автомобілів Тойота і ВАЗ-21043 знаходилось на смузі руху у напрямку м.Харкова, у районі осипу бруду, сколів фарби і подряпини асфальту (поз.5 на схемі до протоколу огляду місця ДТП), перед початком сліду витікання рідини автомобіля ВАЗ-21043, вважаючи в напрямку рухові в бік м. Харкова.

Виходячи із прийнятого в дослідженні механізму ДТП:

У дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля Тойота ОСОБА_3 повинний був діяти відповідно до вимог п.п.10.1 і 14.2 (в) Правил дорожнього руху України.

Згідно свідчень свідка ОСОБА_10 - водій ОСОБА_3 також повинний був діяти ще й відповідно до вимог п.п.12.6 (ґ) і 12.9 (б) Правил дорожнього рухові України.

У дорожній ситуації, що склалася, у діях водія ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п.п.10.1 і 14.2 (в) Правил дорожнього рухові України, які з технічної крапки зору, перебувають у причинному зв'язку з подією ДТП.

У дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля ВАЗ-21043 ОСОБА_5 повинний був діяти відповідно до вимог п.п.12.2 і 12.3 ПДР України

У дорожній ситуації, що склалася в діях водія ОСОБА_5 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього рухові України, які технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з подією ДТП(а.с.247-251).

Допитаний в порядку ст.356 КПК України експерт ОСОБА_17, в судовому засіданні 05.11.2014 року підтвердив свої висновки, викладені в проведеній ними експертизи.

Після дослідження та оголошення вказаної експертизи в судовому засіданні та після допиту експерта, обвинувачений ОСОБА_3 з її висновками частково не погодився та заявив клопотання про призначення по справі повторної експертизи.

В зв'язку з таким клопотанням обвинуваченого та для усунення деяких протиріч по проведеним раніше експертизам судом була призначена комплексна комісійна судово-автотехніча, транспортно-трассологічна експертиза в інший експертний заклад.

Відповідно до висновків комісійної судово-автотехнічої та транспортно-трассологічної експертизи №13538/13555 від 30.01.2015 року, яка була проведена провідними експертами Харківського НДІСЕ ім.Засл. проф.М.С. Бокаріуса: провідним судовим експертом лабораторії інженерно-транспортних, пожежно-технічних, електротехнічних досліджень і досліджень у галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності ОСОБА_18(голова комісії), який має вищу автотехнічну освіту, перший кваліфікаційний клас судового експерта за спеціальностями: 10.1 «Дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди», 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», 10.3 «Дослідження деталей транспортних засобів» та 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження», стаж експертної роботи з 1976 року, тобто 38 років та судовим експертом, старшим науковим співробітником цієї ж лабораторії ОСОБА_19, який має вищу технічну освіту, другий клас судового експерта, свідоцтво НОМЕР_3 про присвоєні кваліфікації судового експерта за спеціальностями 10.1 "Дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди", 10.2 "Дослідження технічного стану транспортних засобів", 10.4 "Транспортно-трасологічні дослідження", 10.16 «Дорожньо-технічні дослідження», стаж експертної роботи з 2005 року, тобто 9 років, комісія експертів прийшла до наступних висновків:

В момент первинного контактування передня ліва частина автомобіля «Тойота Ленд-Крузер» була повернута до передньої лівої частини автомобіля ВАЗ-21043, а кут між повздовжніми осями цих автомобілів (напрямком векторів руху), становив величину біля 180°.

В момент первинного контактування автомобіля «Тойота Ленд-Крузер» з автомобілем "Фольксваген", задня права бокова частина автомобіля «Тойота Ленд-Крузер» була повернута до лівої бокової поверхні автомобіля "Фольксваген", а кут між повздовжніми осями цих автомобілів, становив величину близько 50...100.

Місце зіткнення автомобілів ВАЗ-21043 і "Тойота Ленд-Крузер" знаходилось на смузі руху автомобіля ВАЗ-21043 на ділянці розміром 0,6 х 2м, тобто в місці знаходження осипу бруду, сколів фарби, подряпини асфальту, початку сліду витікання рідини автомобіля ВАЗ-21043 на ділянці, позначеній №3 та 5 на схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.07.2007 року.

Наскрізне пошкодження на внутрішній боковині шини лівого переднього колеса автомобіля "Тойота Ленд-Крузер" реєстраційний номер НОМЕР_1 є розривом.

Дане пошкодження виникло при зіткненні автомобіля "Тойота Ленд-Крузер" реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем ВАЗ-21043 реєстраційний номер НОМЕР_2 в процесі стискання шини і прижимання її до деталей підвіски цього колеса при дорожньо-транспортній пригоді.

Іншими словами, вказане наскрізне пошкодження на внутрішній боковині шини лівого переднього колеса автомобіля "Тойота Ленд-Крузер" реєстраційний номер НОМЕР_1 виникло не в результаті пневматичного вибуху, а в момент безпосереднього зіткнення з автомобілем ВАЗ-21043.

Відстань, яку подолав автомобіль «Тойота Ленд Крузер» під керуванням водія ОСОБА_3 при проїзді від задньої частини причепа автомобіля «Фольксваген» до зіткнення з цим же автомобілем своєю задньою правою частиною, становить біля S4=47...94 м, якщо виходити із показань водія ОСОБА_3 відносно швидкостей руху транспортних засобів перед ДТП.

Показання водія автомобіля «Тойота Ленд Крузер» ОСОБА_3 в тій частині, що він не виконував маневр обгону автомобіля «Фольксваген», а в процесі руху він почув звук вибуху в районі лівого переднього колеса, після чого відразу автомобіль почало "вести" вліво на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення із зустрічним автомобілем ВАЗ-21043 являються з технічної точки зору, не спроможними.

В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Тойота Ленд Крузер» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.10.1 і 14.2 (в) Правил дорожнього руху України.

У відповідності з показаннями свідка ОСОБА_10 - водій ОСОБА_3 також повинен діяти відповідно і до вимог п.п.12.6 (ґ) і 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.

Технічна можливість уникнути даної дорожньо - транспортної пригоди для водія автомобіля «Тойота Ленд Крузер» ОСОБА_3 визначалася виконанням ним вимог п.п.10.1 та 14.2 (в) Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.

В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Тойота Ленд Крузер» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п.10.1 та 14.2 (в) Правил дорожнього руху України та знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому в даній дорожній ситуації в діях водіїв автомобіля ВАЗ-21043 ОСОБА_5 та «Фольксваген» ОСОБА_12 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України які б знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Технічна можливість уникнути даної дорожньо - транспортної пригоди у даному випадку не визначалася діями водія автомобіля ВАЗ-21043 ОСОБА_5 та «Фольксваген» ОСОБА_12, а цілком залежала від дій водія автомобіля «Тойота Ленд Крузер» ОСОБА_3

По всім вищепереліченим висновкам, комісія експертів повно обґрунтовано та детально виклала свої висновки в дослідницькій частині експертизи(а.с.187-219 судового провадж.).

Після оголошення та дослідження вказаного висновку експертизи обвинувачений ОСОБА_3 повністю з ним погодився та повністю визнав свою винуватість у даному ДТП.

Поряд з цим, вищезазначені висновки даної комісійної експертизи, в частині винуватості в даному ДТП саме ОСОБА_3, повністю збігаються з раніше проведеною експертизою іншого експертного закладу - з висновком комплексної комісійної судової авто технічної і транспортно-трасологічної експертизи №670/8983/11732/13 від 28.11.2013 року.

При цьому, до висновку автотехнічної експертизи №345 від 24.03.2008 року, відповідно до якого експерт дійшов висновків, що у дорожній ситуації, що склалася водій автомобіля «Тойота» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.2 і 12.3 Правил дорожнього руху України, однак у дорожній ситуації, що склалася в діях водія автомобіля «Тойота» ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебували б у причинному зв'язку з виникненням події даного дорожньо-транспортного випадку - суд відноситься критично(а.с.114-118 крим.провадж.).

Так, допитаний в порядку ст.356 КПК України експерт ОСОБА_16, в судовому засіданні 05.11.2014 року пояснив, що вказану експертизу він дійсно проводив, однак вона проводилась на підставі тих вихідних даних, які йому були надані слідчим в постанові про призначення експертизи від 21.01.2008 року, а саме, за основу були взяті тільки покази, які надавав ОСОБА_3 на той час - що в процесі руху по автодорозі «Харків-Севастополь» водій автомобіля «Тойота» ОСОБА_3 почув «хлопок» в районі лівого переднього колеса, після чого автомобіль одразу ж почало «уводити» вліво на зустрічну смугу, де і відбулося зіткнення з зустрічним автомобілем ВАЗ-21043. З моменту вибуху та початку «увода» автомобіля в ліво до моменту зіткнення, автомобіль Тойота подолав відстань 51,8м.

Вказані пояснення експерта, в тій частині що саме такі вихідні дані були надані йому для проведення експертизи, підтверджуються і дослідженими матеріалами кримінального провадження(а.с.112, 114-118).

Також експерт ОСОБА_16 пояснив, що у тому разі, якщо б йому було надані інші вихідні дані, то і висновки експертизи могли змінитися на інші.

При цьому в ході судового слідства було встановлено, що це невірні вихідні дані, оскільки відповідно до висновків комісійної судово-автотехнічої та транспортно-трассологічна експертиза №13538/13555 від 30.01.2015 року, з якою повністю погодився сам обвинувачений ОСОБА_3, наскрізне пошкодження на внутрішній боковині шини лівого переднього колеса автомобіля "Тойота Ленд-Крузер" виникло не в результаті пневматичного вибуху, а в момент безпосереднього зіткнення з автомобілем ВАЗ-21043, в зв'язку з чим показання водія ОСОБА_3 в тій частині, що він не виконував маневр обгону автомобіля «Фольксваген», а в процесі руху він почув звук вибуху в районі лівого переднього колеса, після чого відразу автомобіль почало "вести" вліво на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення із зустрічним автомобілем ВАЗ-21043 являються, з технічної точки зору, є не спроможними. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Тойота Ленд Крузер» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п.10.1 та 14.2 (в) Правил дорожнього руху України та знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

З урахуванням наведеного та того, що експерту були надані вихідні дані, які не відповідають дійсності, то такому висновку суд надає критичну оцінку.

За таких обставин, аналізуючи вищенаведені докази в їх сукупності, оцінюючи їх належність і допустимість, а також їх достатність і взаємозв'язок, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні 24.07.2007 року порушень правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_5 за наведених вище обставинах у вироку та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинила смерть потерпілого.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд керується ст.ст.50, 65-67 КК України.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий; в результаті даного ДТП отримав інвалідність 3-ї групи довічно; має постійне місце мешкання, де мешкає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_14, яка є особою похилого віку - пенсіонером; має доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка теж є інвалідом з дитинства, а з 15.08.2013 року має 2-гу групу інвалідності та є матір'ю одиначкою; за місцем свого мешкання та колишньої роботи характеризується цілком позитивно; на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає повне визнання провини та вибачення перед потерпілою.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення; дані про особу обвинуваченого, які викладені вище, обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання і вважає, що покарання ОСОБА_3, яке необхідно і достатньо для його виправлення перевиховання і попередження нових злочинів, повинно бути призначено в межах ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Оскільки відповідно до ст.ст.50, 65 КПК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів, його перевиховання, то з урахуванням даних про особу обвинуваченого, які наведені вище, враховуючи ту обставину, що вчинений злочин відноситься до категорії необережних, в результаті вказаного ДТП сам ОСОБА_3 також став інвалідом довічно, має на утриманні кількох непрацездатних членів сім'ї, враховуючи давність подій, а саме що само ДТП сталося ще у 2007 році, тобто майже 8 років тому, протягом яких останній зарекомендував тільки з позитивного боку, враховуючи визнання вини обвинуваченого, відшкодування шкоди та думку прокурора щодо призначення покарання з випробуванням, суд вважає можливим на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він за час встановленого строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Заходи кримінального провадження в тому числі міра запобіжного заходу, не застосовувалися.

Речові докази по справі, відсутні.

Відповідно до ст.124 КПК України, документально підтверджені судові витрати, необхідно стягнути з обвинуваченого, а саме за експертизи №1039 від 12.10.2007 року в сумі 1059,24грн., №1139 від 21.12.2007 року в сумі 507,06грн. та №670/8983/11732/13 від 28.11.2013 року в сумі 1858,20грн. Стосовно судових витрат за експертизу №345 від 24.03.2008 року в сумі 507,06грн., то вони не стягуються, оскільки вказана експертизи не є доказом по справі в підтвердження обвинувачення ОСОБА_3, також не стягуються такі витрати і за експертизи №13538/13555 від 30.01.2015 року в сумі 4805,00грн. та №13537 від 04.02.2015 року в сумі 984,00грн., оскільки їх вартість виконана за рахунок державного бюджету.

Крім того, потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 34.139,00грн., з яких 10.000грн. - витрати на поховання, а 24.139грн. шкода завдана пошкодженням транспортного засобу, а також стягнення моральної шкоди в розмірі 100.000грн.

З вказаним позовом обвинувачений ОСОБА_3 фактично не погодився, припускаючи можливість певної компенсації по можливості, та пояснив, що всі кошти, які від нього вимагала потерпіла ОСОБА_1 він відшкодував, про що свідчать ряд розписок, які маються в матеріалах справи, а також кошти стягнуто ще і рішенням Ленінського районного суду Харківської області від 18.03.2010 року.

Вирішуючи питання по вказаному позову, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до висновку авто технічної експертизи №13537 від 04.02.2015 року, матеріальні збитки завдані власнику автомобіля ВАЗ-21043 д.н.НОМЕР_2 при ДТП 24.07.2007 року 24.139грн.(а.с.220-225 судового провадж.).

При цьому відповідно до заяви потерпілої ОСОБА_1 від 19.09.2013 року, вказаний автомобіль у її власності не перебуває і місце його знаходження їй не відомо, оскільки його було продано на металобрухт, за яку суму вона не пам'ятає(а.с.229 крим. провадж.).

Стосовно витрат на поховання в розмірі 10.000грн., то будь-яких чеків, квитанцій чи будь яких інших документів, які б підтверджували суми вказаних затрат, в матеріалах справи не міститься, не надано їх також потерпілою та її представником і в судовому засіданні.

Крім того, при досліджені матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні судом встановлено, що 24.07.2007 року сталося ДТП з вини обвинуваченого ОСОБА_3, в результаті якого загинув ОСОБА_5 Постановою слідчого від 17.08.2007 року потерпілою було визнано дружину загиблого - ОСОБА_1 Через кілька днів після цього, а саме 21.08.2007 року, коли ОСОБА_3, ще не мав статусу підозрюваного чи обвинуваченого, а тільки допитаний як свідок, він повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_1 всі витрати, що підтверджується власноручно написаною розпискою, прийнятою слідчим у якого справа перебувала в провадженні. Відповідно до вказаної розписки потерпіла зазначила, що завдана їй моральна та матеріальна шкода повністю відшкодована. Будь-яких претензій морального чи матеріального характеру до водія ОСОБА_3 вона не має та в подальшому мати не буде, від цивільного позову відмовляється. До кримінальної відповідальності просить ОСОБА_3 не притягати(а.с.63 крим.провадж.).

Аналогічні розписки про повне відшкодування моральної та матеріальної шкоди та відсутність будь яких претензій до ОСОБА_3, потерпілою ОСОБА_1 були написані також в липні та грудні 2007 року(а.с.147, 148 крим.провадж.).

При цьому в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснювала, що будь якої компенсації від ОСОБА_3 не отримувала та нічого не писала. Однак після дослідження вищезазначених розписок та надання їх для огляду самій потерпілій, вона вказала що дійсно такі розписки писала на прохання ОСОБА_3, однак не в ті дати, що зазначені у самих розписках, при цьому того факту, що вони написані особисто нею, вона не заперечувала. Чому вона їх писала, пояснити так і не змогла.

Крім того, в матеріалах справи мається договір позики від 12.09.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 начебто позичив у ОСОБА_1 21000грн. та ухвала Ленінського районного суду Харківської області від 18.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу за несвоєчасне виконання умов договору позики від 12.09.2007 року в розмірі 24.830грн. (а.с.146, 150 крим. провадж.).

Після дослідження вказаних документів, потерпіла ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_3 пояснили, що вищезазначений договір був «фіктивний» оскільки насправді самого факту передачі грошей, не було, вказана сума була оговорена між ними, як моральна та матеріальна компенсація, яку повинен відшкодувати ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_1, за ДТП 24.07.2007 року.

Такі ж пояснення потерпіла ОСОБА_1 підтвердила і слідчому при допиті 20.09.2012 року, вказавши, що зазначеним ДТП їй завдана шкода в розмірі 24.830грн., який повністю було визнано ОСОБА_3 та стягнуто ухвалою Ленінського районного суду від 18.03.2010 року(а.с.145 крим.провадж.).

З урахуванням наведеного, дослідивши всі докази надані сторонами та надавши їм належну оцінку відповідно до вимог ст.127-129 КПК України та ст.57-61 ЦПК України, з урахуванням їх належності та допустимості, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вказаного позову, оскільки відповідно до досліджених власноручно написаних розписок потерпілої ОСОБА_1, які зазначені вище, вся матеріальна та моральна шкода потерпілій ОСОБА_1, обвинуваченим ОСОБА_3 вже відшкодована в повному обсязі. Крім того, така шкода також стягнута з ОСОБА_3 і ухвалою Ленінського районного суду Харківської області від 18.03.2010 року, що унеможливлює повторно стягнути певні суми в порядку кримінального судочинства, оскільки по цьому ж самому питанню та з тих же самих підстав вже винесено рішення суду, тобто спір вже вирішено в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду постановлені з приводу спору між тими самими сторонами про той же самий предмет.

Таким чином оскільки спір вже вирішено, то суд відмовляє в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.373-376 КПК України, 57-61, 205 ЦПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5(п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк, тривалістю 3(три) роки.

Відповідно до п.3 ст.76 КК України на ОСОБА_3 покласти обов'язок: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Судові витрати за проведення транспортно-трассологічної експертизи №1039 від 12.10.2007 року в сумі 1059,24грн., авто технічної експертизи №1139 від 21.12.2007 року в сумі 507,06грн., а також комплексної транспортно-трассологічної та авто технічної експертизи №670/8983/11732/13 від 28.11.2013 року в сумі 1858,20грн., а всього 3424(три тисячі чотириста двадцять чотири)грн. 50коп. стягнути з ОСОБА_3 на користь держави(код доходів 24060300 р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКСУ в Комінтернівському районі м.Харкова).

В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Красноградський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: