Вирок № 43863372, 28.04.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/11826/14-к

Провадж. №1-кп/639/85/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року судова колегія Жовтневого районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Макарова В.О.,

суддів - Чижиченка Д.В., Кіся Д.П.,

за участю: секретарів судового засідання - Джулфаєва А.С., Косенко С.М., Волкової Н.О.,

прокурора - Макарова О.Г.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому 15.06.2014 року в ЄРДР під №12014220500001138, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

14 червня 2014 року близько 20-00 год. поблизу будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_5, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, та його матір'ю ОСОБА_6 виник словесний конфлікт. В цей час на протилежному боці вулиці поблизу будинку АДРЕСА_2 проходив ОСОБА_1 зі своєю родиною, який зробив зауваження ОСОБА_5, внаслідок чого між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт, в ході якого його учасники почали бити один одного. Через деякий час до місця сутички підійшов батько ОСОБА_5 - ОСОБА_2, який дістав з правої кишені одягненої на ньому джинсової куртки ніж та наніс ОСОБА_1 один удар в область лівої половини грудної клітини. Після чого ОСОБА_2 пішов з місця вчинення кримінального правопорушення, а ОСОБА_1 було надано медичну допомогу.

Згідно висновку експерта № 2729-ая/14 від 07.08.2014 р. у потерпілого ОСОБА_1 має місце колото-різане поранення лівої частини грудної клітини з наявністю лівостороннього гемопневмоторакса, що виникло в результаті дії гострого предмету, який володіє колото-ріжучими властивостями. Вказане тілесне ушкодження за ступенем тяжкості є тяжким тілесним ушкодженням за критерієм небезпеки для життя.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині, яке не було доведене до кінця з незалежних від його волі причин.

В судовому засіданні ОСОБА_2 винним в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні винним себе не визнав та пояснив, що не мав умислу на спричинення смерті ОСОБА_1 В той же час, пояснив, що 14 червня 2014 року у вечірній час знаходився вдома. З двору почув крик своєї невістки ОСОБА_7 про те, що невідома особа наносить удари його сину ОСОБА_5 Він вибіг на вулицю та побачив ОСОБА_5, який сидів у належному йому автомобілі ВАЗ-2111 білого кольору (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) на місці водія, водійські двері були відчинені. Він сів в автомобіль на заднє пасажирське місце та почав заспокоювати сина. В цей час до автомобілю з боку водія підбіг раніше йому невідомий чоловік, як в подальшому з'ясувалося, ОСОБА_1, та почав витягувати ОСОБА_5 з сидіння та наносити йому удари руками в область голови, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою. ОСОБА_2 утримував сина руками ззаду. Конфлікт продовжувався біля 5 хвилин. Після чого ОСОБА_2 вийшов з автомобіля та підійшов до ОСОБА_1, вони почали штовхати один одного, при чому ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 кілька ударів правою рукою в обличчя. Маючи на меті припинити протиправні дії ОСОБА_1, вважаючи його дії такими, що створюють загрозу життю та здоров'ю як ОСОБА_5, так і ОСОБА_2, останній вийняв з правої зовнішньої кишені джинсової куртки, яка була на ньому одягнена, розкладний ніж та наніс ОСОБА_1 один удар в область грудної клітини зліва, вище живота. Потерпілий після отриманого удару відійшов на відстань приблизно 20 метрів та присів біля паркану. ОСОБА_5 залишився на місці пригоди. ОСОБА_2 після цього направився в бік яру, що розташований в районі «Лідне» м. Харкова, прямуючи туди, встромив ніж в дерево. Ніч він провів в яру, після чого зранку придбав в магазині пляшку горілки, повернувся до яру, розпив спиртне, після чого повернувся додому та пішов до відділення міліції.

Мети заподіяти смерть ОСОБА_1 він не мав, намагався лише припинити його дії відносно сина. Удар ножем наніс неприцільно, проте вдарив потерпілого в область грудної клітини, оскільки нанести удар в інші частини тіла було незручно. Ніж опинився в його кишені тому, что він майстрував з його допомогою стріли для онуків. У скоєних діях частково розкаюється, проте вважає, що його спровокувала поведінка потерпілого.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за встановлених судом обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що в вечірній час 14 червня 2014 року разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_8, її неповнолітнім сином ОСОБА_9 та своїм братом ОСОБА_10 йшли по АДРЕСА_2. До цього обвинувачений з братом випили приблизно по 100 грамів коньяку, а в ході прогулянки придбали по пляшці пива та розпивали його. Коли вони проходили біля будинку АДРЕСА_2, побачили раніше їм невідомих чоловіка та жінку, між якими виник словесний конфлікт, що супроводжувався нецензурною лайкою. В правій руці чоловіка перебувала пляшка від шампанського. Чоловік (як в подальшому з'ясувалося, ОСОБА_5) почав висловлювати ОСОБА_1 погрози та намагався нанести йому удари пляшкою по голові, на що останній наніс ОСОБА_5 кілька ударів рукою в обличчя, після чого ОСОБА_5 направився до гаражного приміщення, звідки виніс лопату та почав замахуватися нею в сторону ОСОБА_1, який відбив удар гумовою шиною, що підібрав на вулиці. Після чого особи, що супроводжували ОСОБА_1, разом з ним пішли далі вулицею, а він повернувся назад, почувши шум мотору автомобіля. Він побачив автомобіль ВАЗ білого кольору, в якому сидів ОСОБА_5, який продовжував висловлюватися в його адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, після чого вийшов з автомобілю та продовжив погрожувати ОСОБА_1 На передньому пасажирському сидінні перебував інший чоловік, як в подальшому з'ясувалося, ОСОБА_2, який, вискочивши з автомобілю, відштовхнув ОСОБА_5 в бік та одразу наніс ОСОБА_1 один удар правою рукою, в якій тримав якийсь предмет, схожий на ніж, в ліву частину грудної клітини. Після чого ОСОБА_5 знову напав на ОСОБА_1, вони впали на землю, але ОСОБА_5 зняли з потерпілого батьки. Піднявшись з землі, він побачив, що в нього з рани йде кров, йому важко дихати, він відійшов на декілька метрів та присунувся до паркану, через декілька хвилин підійшли його рідні, які викликали швидку медичну допомогу. Присутня при конфлікті жінка ОСОБА_2 дала потерпілому ватні тампони для зупинення крові. Після чого потерпілий був госпіталізований до лікарняного закладу, де йому була проведена операція.

На час розгляду справи не має претензій до обвинуваченого, спричинену шкоду останній погасив. При призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що є сином ОСОБА_2 Ввечері 14 червня 2014 року він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився на вулиці біля свого будинку АДРЕСА_1. В нього виник словесний конфлікт з матір'ю ОСОБА_6 В цей час по вулиці проходила компанія з декількох осіб, серед яких був потерпілий ОСОБА_1, а також інший чоловік, жінка та дитина. ОСОБА_1 в нецензурній формі зробив йому зауваження з приводу поведінки та в ході раптово виниклого конфлікту наніс йому удар пляшкою в область виска. Він пішов до гаражу, розташованого на території домоволодіння, для того, щоб взяти лопату для самозахисту, але його мати її відібрала. Після чого він сів до належного йому автомобілю ВАЗ-2111 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), який був припаркований біля будинку. Біля будинку нікого не було. В цей час на заднє сидіння автомобіля за його спиною сів його батько ОСОБА_2 та почав його заспокоювати. Через деякий час, коли він знаходився на водійському сидінні, невідома особа підійшла до автомобіля, нанесла йому удар рукою в обличчя та почала витягувати з водійського сидіння через вікно автомобіля, після чого невідомий чоловік почав його душити. Через деякий час він відчув, що йому ніхто не завдає ушкоджень, встав та пішов по вулиці в сторону яру, де і провів ніч, а зранку повернувся додому.

Конфлікту між батьком та потерпілим він не бачив, також не бачив, щоб батько виходив з автомобілю. В подальшому він дізнався, що батько завдав потерпілому удар ножем. Крім того, він звернувся до органів внутрішніх справ з приводу спричинення йому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що є колишньою дружиною ОСОБА_2 та матір'ю ОСОБА_5 14 червня 2014 року вона разом з сином ОСОБА_5 перебувала біля входу в гараж. Між ними виникла словесна сварка. В цей час по вулиці проходив потерпілий разом з компанією, всього 4 особи. Через гучні висловлювання ОСОБА_5 між вказаними особами з одного боку, та ОСОБА_5 з іншого боку виник словесний конфлікт, в ході якого потерпілий наніс ОСОБА_5 удар пляшкою по голові. Вона почала рознімати конфлікт. В подальшому потерпілий або інший чоловік з його компанії кинув пляшку в бік невістки ОСОБА_6, яка вибігла на вулицю, влучивши їй в руку. Після цього ОСОБА_5 пішов додому. Через деякий час ОСОБА_5 вийшов з домоволодіння та сів за кермо автомобілю ВАЗ-2111, який був припаркований біля будинку. Потерпілий підійшов до автомобілю, витягнув ОСОБА_5 через вікно на землю та почав бити. В цей момент ОСОБА_6 покликали до подвір'я, куди вона і направилася та не бачила, як розвивався в подальшому конфлікт.

Через деякий час вона вийшла на вулицю і побачила, що ОСОБА_1 сидить на вулиці біля паркану сусіднього будинку, на його футболці є кривава пляма, а ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відсутні. Біля потерпілого знаходилась дівчина, яка кричала, що його зарізали. Вона взяла вдома вату та віддала її потерпілому.

В той день ОСОБА_2 був тверезим, у житті та в побуті він є спокійною людиною.

Окрім показань потерпілого, свідків, судом були досліджені письмові докази по справі, якими також підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним:

Фактичними даними, відображеними в протоколі огляду місця події від 14.06.2014 року підтверджується, що під час огляду території біля будинку АДРЕСА_3, було виявлено сліди речовини бурого кольору (матеріали кримінального провадження, далі - к/п, а.с.12-14).

Протоколом огляду місця події від 15.06.2014 року, згідно якого на відстані біля 8 метрів від домоволодіння АДРЕСА_4 в стовбурі дерева був вилучений ніж розкладний системи «метелик». (к/п а.с.18-19).

Фактичними даними, відображеними у протоколі слідчого експерименту від 7 серпня 2014 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_1 показав, як біля 20-00 год. 14 червня 2014 року в ході конфлікту йому наніс удар ножем ОСОБА_2 (к/п а.с.202-205).

Висновками експерта № 2639-ая/14 від №2729-ая/14 від 7.08.2014 р. підтверджується, що у ОСОБА_1 встановлено проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітини з наявністю лівостороннього гемопневмотораксу, яке утворилося від колюще-ріжучої дії гострого предмету та могло бути спричинено у строк, при тому способі та механізмі, на які вказує потерпілий в протоколі проведення слідчого експерименту.

Тілесне ушкодження відноситься до категорії тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, згідно п. 2.1.1.1 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року. (к/п, а.с. 195-197, 206-208).

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Разом з тим, судова колегія не може взяти до уваги дані, отримані в ході, зокрема, слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 від 8.08.2014 р., оскільки, як вбачається з протоколу слідчого експерименту, він в порушення ст. 52 КПК України з врахуванням проводився за відсутності захисника підозрюваного.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з частиною другою статті 24 КК умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи при дослідженні доказів суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема: враховується спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, про що також зазначено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року №2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи".

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду України від 08.02.2005 року, 19.08.2009 року та постанові Верховного Суду України від 31.01.2013 року по справі №5-32кс12, при цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.455, ч.1 ст.458 КПК України, висновки Верховного суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України.

За встановлених у даній справі обставин ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_1 не були знайомі між собою, неприязних відносин між зазначеними особами не було, конфлікт виник через поведінку потерпілого по відношенню до сина обвинуваченого, удар ножем був одиничний, завданий неприцільно, поранення було нанесено потерпілому в область серця. Одразу ж після завдання цього удару ОСОБА_2 не наносив потерпілому інших тілесних ушкоджень (в т.ч. і ударів ножем), після чого покинув місце конфлікту, виявивши байдужість до наслідків вчиненого діяння.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 неправильно кваліфіковані за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство (умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині).

Оскільки ОСОБА_2 фактично вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке за об'єктивною стороною являє собою посягання на здоров'я особи, тому завдання одиничного удару предметом, що придатний заподіяти значної шкоди здоров'ю потерпілого, а також встановлена судом локалізація причиненого ушкодження, психічне ставлення винного до вчинюваної дії та її наслідків, свідчить про направленість умислу підсудного саме на спричинення потерпілому невизначеного тілесного ушкодження (в тому числі яким могло бути і тяжке тілесне ушкодження).

Колегія суддів враховує, що відповідальність за ст.121 КК України настає й у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, а фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження.

Враховуючи наведені обставини, дії ОСОБА_2 кваліфікуються судом за ч.1 ст.121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що на обліку у психіатра він не перебуває, знаходиться на обліку у нарколога з діагнозом: синдром алкогольної залежності, військовозобов'язаний, розлучений, непрацездатних осіб на утриманні не має, має постійне місце проживання та реєстрації, за якими характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно ст.66 КК України, суд вважає з'явлення із зізнанням, відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд виходить із положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність пом'якшуючих покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, відсутність у потерпілого претензій матеріального та морального характеру, у зв'язку з чим вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання за ч.1 ст.121 КК України у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі санкції відповідної статті закону.

Разом з цим, колегія суддів зазначає про неможливість виправлення підсудного ОСОБА_2 без ізоляції його від суспільства, враховуючи те, що він вчинив тяжкий злочин, фактично не визнав своєї провини у його скоєнні, до долі потерпілого відносився байдуже, відшкодував заподіяну шкоду з метою поліпшення позиції потерпілого, в ході розгляду справи членами його сім'ї висловлювалися погрози на адресу потерпілого, які він сприймає реально, а тому суд не знаходить підстав для призначення йому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також для застосування до нього при призначенні покарання положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Оскільки ОСОБА_2 судом призначено покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, після набрання вироком законної сили щодо нього необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. До набрання вироком законної сили у відношенні ОСОБА_2 обирається запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Цивільний позов по кримінальному провадженню, заявлений ОСОБА_1, необхідно залишити без розгляду у зв'язку з поданням потерпілим відповідної заяви в ході розгляду справи.

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого по справі.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

До набрання вироком суду законної сили обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Після набрання вироком законної сили змінити відносно ОСОБА_2 запобіжний захід на тримання під варту в умовах Харківського слідчого ізолятора.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_2

Зарахувати в строк відбування покарання термін перебування ОСОБА_2 під вартою з 4 листопада 2014 року по 16 грудня 2014 року.

Цивільний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведені по кримінальному провадженні експертні дослідження у сумі 2320 грн. (дві тисячі триста двадцять) гривень, перерахувавши їх на користь держави на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з призначенням виду платежу - "за експертні послуги".

Речові докази у кримінальному провадженні: ніж «метелик», переданий до камери схову речових доказів Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - знищити після набрання вироком суду законної сили; відеозаписи на дисках - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: В.О. Макаров

Судді: Д.В. Чижиченко

Д.П. Кісь