Ухвала суду № 43859678, 22.04.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/379/15 Справа № 206/6557/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Поштаренко О. В. Доповідач - Коваленко Н.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Судді - доповідача - Коваленко Н.В.

суддів - Дрибаса Л.І., Ферафонтова В.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Лісіна С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12014040000000544, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 серпня 2014 року, з апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2014 року, щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Дніпропетровськ, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

за участю: прокурора - Манукяна Г.Г.

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

потерпілих - ОСОБА_5, ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2014 року, ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Вироком суду стягнуто з ОСОБА_3: - на користь потерпілої ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 24000,00 грн., - на користь держави витрати за проведення судової авто - технічної експертизи в розмірі 983,84 грн.

Вироком також вирішено питання речових доказів.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації вчиненого, просить вирок суду змінити, призначити ОСОБА_3 покарання не пов'язане з позбавленням волі із застосуванням ст. 75 КК України та не позбавляти його права керування транспортним засобом.

Захисник вважає вирок суду в частині призначеного основного та додаткового покарання незаконним і необґрунтованим через невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого унаслідок суворості. Сторона захисту посилається на не врахування судом активного сприяння обвинуваченого розкриттю злочину, надання допомоги потерпілим, які не наполягають на позбавленні його свободи; також на те, що він позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягався і на його утриманні знаходяться двоє непрацездатних батьків похилого віку, з яких мати тяжко хвора. Крім того, захисник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що потерпілий був у стані алкогольного сп'яніння, його рух був швидкий, непередбачуваний, що могло вплинути на поведінку обвинуваченого під час керування транспортним засобом, та згідно висновку експертизи ОСОБА_3 не мав технічної можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування, а порушення ним Правил дорожнього руху України не було грубим.

14 квітня 2015 року захисник ОСОБА_2 подав доповнення до апеляційної скарги та просив вирок щодо ОСОБА_3 скасувати, кримінальне провадження закрити.

В обґрунтування змін до апеляційної скарги захисник, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, зазначає, що надані прокурором докази судом були досліджені поверхово, не в повному обсязі та в розпорядженні суду були відсутні будь-які належні і допустимі докази, які б свідчили про порушення обвинуваченим ПДР України та доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. На думку захисника, суд не звернув увагу на вихідні дані, вказані в висновку судово-автотехнічної експертизи, які використовувалися експертом і які є досить сумнівними та судом не було перевірено джерело отримання цього доказу, тому експертиза є недопустимим доказом, а слідчий експеримент, під час якого були отримані зазначені параметри видимості, проведено з істотним порушенням прав та свобод обвинуваченого. Також, суд допустив істотне порушення чинного законодавства у частині вирішення позовних вимог, оскільки не було залучено у справі страхову організацію, що застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу та яка повинна відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, 28 серпня 2014 року, приблизно о 21 годині, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21124» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Іларіонівській у м. Дніпропетровську, з боку вул. Ладозької в напрямку вул. Путійської, де в районі буд. 64, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не діяв таким чином, щоб не наражати на безпеку життя і здоров'я громадян, в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, не обрав безпечну швидкість, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, грубо порушуючи вимоги п. п. 1.3, 1.5., 2.3. (б), 12.2. Правил дорожнього руху України, допустив передньою лівою частиною свого автомобіля наїзд на пішохода ОСОБА_7, який перетинав проїзну частину по пішохідному переходу з ліва на право відносно руху автомобіля. Порушення п.12.2 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП. Невиконання водієм ОСОБА_3 вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху України призвело до настання даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пішоходу ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: садна - на лобі праворуч, в проекції правої виличної кістки, в проекції крижової кістки, на спині праворуч, у волосистій частині голови в проекції правої тім'яної кістки, на зовнішній поверхні правого передпліччя в середній третині, на зовнішній поверхні правого плеча, на грудній клітці праворуч, синці - на зовнішній поверхні правої гомілки, на внутрішній поверхні лівого стегна, на внутрішній поверхні правого стегна, на задній поверхні лівої гомілки косо-вертикально спрямований лускоподібний розрив; крововиливи під м'якими покривними тканинами голови в тім'яній ділянці праворуч; крововиливи під м'якою мозковою оболонкою на випуклій поверхні обох півкуль головного мозку; верхня доля правої легені розчавлена; крововиливи у товщі м'яких тканин - на передній поверхні в середній третині правої гомілки, спини праворуч, на передній поверхні правого передпліччя, на передньо-зовнішній поверхні правого передпліччя, в проекції правої ключиці та плечового суглобу; переломи - правої великогомілкової кістки, правої малогомілкової кістки, перелом правої променевої кістки, правої лопатки, поперечний перелом грудного відділу хребта між 3 та 4 грудними хребцями, по лопатковій лінії праворуч, по середньо-ключичній лінії праворуч, по при грудиній лінії праворуч переломи ребер, з пошкодженням пристінкової плеври; крововиливи в м'яких тканинах навколо переломів; накопичення рідкої крові в плевральних порожнинах. Виявлені при експертизі трупа тілесні ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі) і могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Беручи до уваги характер, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень, первинний контакт виступаючих частин автомобілю, що рухався, відбувся у праву гомілку в середню третину. Поперечний перелом грудного відділу хребта між 3 та 4 грудними хребцями, переломи ребер по різним анатомічним лініям, з пошкодження пристінкової плеври та накопичення рідкої крові в плевральних порожнинах відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 21 годин 00 хвилин в районі буд. № 64, вул. Іларіонівської в м. Дніпропетровську.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу, просили вирок суду скасувати, провадження закрити за відсутністю в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу інкримінованого злочину, а у разі непогодження з їх доводами - вирок змінити в частині призначеного покарання та застосувати до ОСОБА_3 положення ст. 75 КК України.

Прокурор, вважав, що в задоволенні апеляційної скарги захисника слід відмовити, вирок суду відповідає вимогам закону, тому скасуванню або зміні не підлягає.

Потерпіла ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу задовольнити та призначити ОСОБА_3 покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Потерпіла ОСОБА_6 теж вважала можливим не призначати обвинуваченому покарання, пов'язане з позбавленням волі та надати йому можливість працювати і відшкодовувати заподіяну їй шкоду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового провадження, проаналізувавши доводи, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні, перевіривши матеріали провадження в межах скарги, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, відповідає встановленим фактичним обставинам кримінального провадження, визнаним судом доведеними, та ґрунтується на сукупності зібраних, розглянутих і належно оцінених судом доказах.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду першої інстанції, органом досудового слідства та судом встановлені і досліджені всі обставини, які могли б мати значення у кримінальному провадженні. Порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування або зміни вироку, закриття провадження судом апеляційної інстанції не встановлено. Зібрані докази, які були досліджені та оцінені судом є належними і допустимими, оскільки вони відповідають вимогам КПК України.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника та позиція обвинуваченого про те, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України є безпідставними та спростовуються матеріалами, наданими суду апеляційної інстанції.

Так, в ході досудового та судового слідства, обвинувачений ОСОБА_3 свою провину за ч. 2 ст. 286 КК України визнавав, підтвердив всі обставини, які мають значення у даному кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що вина ОСОБА_3 підтверджується також, показаннями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, висновками проведених експертиз, протоколами процесуальних дій, іншими матеріалами провадження, які узгоджуються між собою.

Потерпіла ОСОБА_5 - сестра загиблого ОСОБА_7, пояснила, що очевидцем ДТП не була, коли прийшла на місце події то побачила труп брата, там був і обвинувачений, який в добровільному порядку відшкодував спричинену їй шкоду, претензій вона не має.

Потерпіла ОСОБА_6 - дружина ОСОБА_7, пояснила, що обставини події ДТП їй не відомі. Під час судового засідання у суді першої інстанції обвинувачений відшкодував спричинену їй загибеллю чоловіка моральну шкоду у розмірі 6000,00 грн.

Протоколом огляду місяця дорожньо-транспортної пригоди, здійсненого з 22 год. 50 хв. по 00 год. 20 хв. 28.08.2014 року в присутності понятих та учасників події, підтверджується факт настання самої події кримінального правопорушення - ДТП, її час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, характеристика природних умов наслідків, що настали в результаті зіткнення транспортного засобу. З протоколу також вбачається, що огляд проводився при ясних погодних умовах, стан покриття дороги був сухим і чистим, ДТП відбулась на пішохідному переході (т.1 а.п. 5-15).

Згідно акту обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги від 28.08.2014 року, недоліків в утриманні дороги, які необхідно усунути для забезпечення безпеки дорожнього руху та, які сприяли скоєнню ДТП або вплинули на тяжкість не виявлено (т.1 а.п.42).

Зі схеми місця ДТП слідує, що вона оформлена на місці пригоди і підписана водієм ОСОБА_3, та на ній графічно відображені й зафіксовані всі об'єкти та обставини, які стосуються події ДТП та можуть мати значення для об'єктивного визначення її причин, а саме: ділянка дороги, де сталася пригода; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та слідів; транспортний засіб, причетний до ДТП, труп чоловіка, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та сталих орієнтирів; сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об'єктів, що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїзної частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків, сліди заносу; координати місця зіткнення, відносно сталих орієнтирів; ширина проїзної частини разом з роздільними смугами; пішохідний перехід та розташування дорожньої розмітки (т.1 а.п.16-22).

З висновків судово-медичних експертиз № 1568 від 08.09.2014 року та № 1568-Е/280 від 10.09.2014 року слідує, що виявлені при експертизі трупа тілесні ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету або при ударі об такий і могли утворитися в умовах ДТП. Поперечний перелом грудного відділу хребта між 3 та 4 грудними хребцями, переломи ребер по різним анатомічним лініям, з пошкодження пристінкової плеври та накопичення рідкої крові в плевральних порожнинах відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті, внаслідок ДТП яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 21 год., в районі буд. № 64, вул. Іларіонівської, м. Дніпропетровська; смерть ОСОБА_7, настала від сумісної тупої травми тіла, яка супроводжувалася численними переломами кісток скелету, пошкодженнями внутрішніх органів і ускладнились розвитком шоку. Виявлені при експертизі трупа вищеописані тілесні ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету або при ударі об такий та знаходяться у причинному зв'язку із настанням смерті. І можливо могли утворитись при обставинах вказаних у постанові - пішохід травмований в умовах ДТП (т.1 а.п.53-54, а.п.56-59).

Колегія суддів звертає увагу на те, що правильність, об'єктивність, належність та допустимість перелічених доказів ніким із учасників судового провадження, в тому числі і стороною захисту, не оспорюються.

З висновку судової авто-технічної експертизи №70/27-651 від 23 вересня 2014 року, вбачається що водій автомобіля «ВАЗ 21124» реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, у даній дорожній обстановці повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2., та 12.3. Дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.2 ПДР, та з технічної точки зору перебували у причинному зв'язку з подією ДТП яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 21 год. в районі буд. № 64, вул. Іларіонівської м. Дніпропетровська. Також згідно даного висновку припустима швидкість руху автомобіля ВАЗ-21124 за умовами видимості дороги в напрямку руху повинна бути не більша ніж 19,0...19,4 км/год. (т.1 а.п.83-85), тоді як з пояснень ОСОБА_3 він рухався зі швидкістю 50 км/год.

Щодо доводів захисника про недопустимість доказу - судової авто-технічної експертизи, колегія суддів вважає їх непереконливими. Так, апеляційним переглядом встановлено, що при проведенні судової авто-технічної експертизи, експертом використовувались відповідні інформаційні джерела, зазначені на а. п. 85 т.1 і ураховувались всі докази у кримінальному провадженні, в тому числі і ті, які стороною захисту не оспорюються. Крім того, висновок вказаної експертизи, як доказ, узгоджується з усіма іншими доказами у кримінальному провадженні в їх сукупності, та на думку колегії суддів є належним і допустимим.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду суду першої інстанції сторонами надано не було та питання про дослідження інших доказів, в тому числі слідчого експерименту, як стороною обвинувачення так і стороною захисту, не ставилось, тому колегія суддів вважала за необхідне у дослідженні судом апеляційної інстанції такого доказу як слідчий експеримент відмовити в силу ч. 3 ст. 404 КПК України.

Отже, як вбачається з матеріалів кримінального провадження та журналу судового засідання, судом були дослідженні всі обставин кримінального провадження, кожен перелічений доказ оцінено з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку є підставою для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_3

Аналізуючи доводи захисника про неправильне призначення обвинуваченому основного і додаткового покарання внаслідок його невідповідності тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів вважає їх безпідставними.

Так, при призначенні покарання ОСОБА_3, суд з дотриманням вимог ст. ст. 50, 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України класифіковане як тяжкий злочин, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та роботи, позитивно характеризується, одружений, раніше не судимий. Також суд врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття обвинуваченого під час слідства та судового розгляду, повне відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_5 і часткове відшкодування завданої шкоди потерпілій ОСОБА_6, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та дійшов вірного висновку, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого не можливо без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на 3 роки.

Будь - яких підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає та підстав вважати призначене покарання несправедливим унаслідок суворості немає.

Крім того, суд обґрунтовано, в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, призначив ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки з урахуванням всіх обставин кримінального провадження та з метою запобігання вчиненню нових злочинів як самими обвинуваченим, так і іншими особами.

При вирішенні судом першої інстанції цивільного позову ОСОБА_6 та стягненні з ОСОБА_3 на її користь 24000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка була завдана потерпілій кримінальним правопорушенням, порушень норм чинного законодавства, колегією суддів не встановлено, а доводи сторони захисту в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки суд виходив з визнання позовних вимог на вказану суму обвинуваченим та вірно врахував спричинені потерпілій моральні страждання, яких вона зазнала у зв'язку зі смерті чоловіка, саме обвинуваченим.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з ухваленим вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_3, вважає його законним, вмотивованим, обґрунтованим і справедливим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

____ ______ ______

Н.В.Коваленко Л.І.Дрибас В.Ю.Ферафонтов