Ухвала суду № 43859621, 24.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2269/15 Справа № 174/1205/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ілюшик І. А. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Прозорової М.Л., Макарова М.О.,

за участі секретаря: Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН"

на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН", про зобов'язання надати чергову, щорічну оплачувану відпустку та стягнення компенсації за завдану моральну шкоду в зв'язку з порушенням права на відпустку, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" (далі - ПрАТ "Кримський ТИТАН") в якому просив зобов'язати відповідача надати йому чергову, щорічну, оплачувану відпустки за 2013 рік тривалістю не менше 24 робочих дні. Стягнути з відповідача на його користь компенсацію за завдану йому моральну шкоду, пов'язану з незаконною відмовою відповідача надати йому чергову відпустку, в розмірі 5000 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року визнано незаконним та скасовано наказ розпорядження ПрАТ "Кримський ТИТАН" філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" № 405 від 27.11.2013 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_2 по п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату працівників). Рішення першої інстанції набрало законної сили, оскільки ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області було залишено без змін. 30.10.2014 року він звернуся до відповідача з письмовою заявою про надання йому щорічної, чергової відпустки. Отримав офіційну відмову про те, що у нього відсутній стаж роботи, який надає йому право на щорічну відпустку.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 до ПрАТ "Кримський ТИТАН" - задоволено частково.

Зобов'язано ПрАТ "Кримський ТИТАН" надати ОСОБА_2 щорічну основну відпустку за 2013 рік тривалістю не менше 24 робочих дні.

Стягнуто з ПрАТ "Кримський ТИТАН", на користь ОСОБА_2, компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 500 грн. без урахування податку на доходи та обов'язкові збори.

В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, ПрАТ "Кримський ТИТАН" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом 1 інстанції, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПрАТ "Кримський ТИТАН", Наказом № 405 від 27.11.2013 року ОСОБА_2 звільнено відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату робітників. Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року визнано незаконним та скасовано наказ розпорядження ПрАТ "Кримський ТИТАН" філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" № 405 від 27.11.2013 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_2 по п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату працівників) (а.с. 4-10).

На теперішній час рішення не змінено та не скасовано, набрало законної сили.

З копії трудової книжки позивача вбачається, що запис про звільнення його з роботи по п. 1 ст. 40 КЗпП (скорочення штату) слід вважати недійсним (а.с. 12).

З копії наказу № 406 від 27.10.2014 року вбачається, що наказ № 405 від 27.11.2013 "Про припинення трудового договору із апаратником-гідрометалургом дільниці гідрометалургії відділення № 1 МВ ОСОБА_2" відмінили з 23.09.2014 року (а.с. 27).

Листом ПрАТ "Кримський ТИТАН" філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" від 14.11.2014 року за вих. № 01-23/52552 ОСОБА_2 повідомлено, що згідно ЗУ "Про відпустки" у позивача відсутній стаж роботи, який дає йому право на щорічну відпустку. Тобто у наданні щорічної відпустки про що просив позивач у заяві від 30.10.2104 року підприємством йому було відмовлено (а.с. 11, 28).

Особи, які беруть участь у справі визнали, що позивач на теперішній час перебуває у трудових відносинах з відповідачем, компенсацію за щорічну основну відпустку у 2014 році не отримував.

Задовольняючи позов в частині зобов'язання надати відпустку тривалістю 24 дні, місцевий суд врахував, що у 2013 році позивач був незаконно звільнений з роботи на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю (КЗпП) і в зв'язку з цим рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року визнано незаконним та скасовано наказ про припинення трудового договору з позивачем.

Наказом від 27.10.2014 року № 406 скасовано наказ від 27.11.2013 року № 405, тобто трудовий стаж у відповідача фактично не переривався, а тому дійшов висновку про те, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону) у цьому випадку зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним, згідно з законодавством, зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, а від так, суд 1 інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність зобов'язати відповідача надати ОСОБА_2 щорічну основну відпустку за 2013 рік тривалістю не менше 24 робочих дні.

Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, та узгоджуються з 74 КЗпП України, якою вірно керувався суд.

Вищезазначеними висновками також спростовуються доводи апеляційної скарги Відповідача, на думку якого, підстави для надання відпустки ОСОБА_2 відсутні - оскільки судом не ухвалювалося рішення про поновлення на роботі Позивача.

Частково задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 гривень, місцевий суд правильно керувався ст. 237-1 КЗпП України, та ППВСУ від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та виходив з обсягу доведеності моральних страждань позивача в зв`язку із порушенням його законних прав на відпустку і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. 237-1 КЗПП України, для відшкодування моральної шкоди.

Питання щодо розподілу судових витрат, як витрат на правову допомогу, так і витрат пов'язаних зі сплатою судового збору вирішено судом у відповідності з ст.88 ЦПК України та Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

За таких обставин суд 1 інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки, в основному, зводяться лише до цитування норм діючого законодавства та переоцінки доказів по справі, хоча згідно із ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,315,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" - відхилити.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: