Постанова № 43856978, 23.04.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа № 914/4380/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Галичина" (надалі ПрАТ "Галичина") б/н від 16.02.2015р. (вх. № ЛАГС 01-05/915/15 від 24.02.2015р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2015р.

у справі № 914/4380/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Трейд-Маркетинг" (надалі ТзОВ "Лекс Трейд-Маркетинг"), м. Київ

до відповідача: ПрАТ "Галичина", м. Радехів, Львівська область

про стягнення боргу за договором надання інформаційно-консультаційних послуг (та підтримку товару на ринку збуту) з врахуванням неустойки, втрат від інфляції та 3 % річних,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Мостова О.Я. - представник (довіреність б/н від 26.12.2014р.)

від відповідачів: не з'явилися

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2015р. у справі № 914/4380/14 (суддя Ділай У.І.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Галичина" на користь ТзОВ "Лекс Трейд-Маркетинг" 310 923,44 грн. основного боргу, 3 781,35грн. 3% річних та 23 010,77грн. інфляційних втрат, 29 363,70 грн. пені та 7 265,96 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сума основного боргу підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована. Суд стягнув з відповідача лише 29 363,70 грн. пені, в решті стягненні неустойки в розмірі 41 765,88 грн. відмовив в зв'язку з пропуском позивачем позовної давності та з врахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ "Галичина" подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині стягнення інфляційних втрат на суму 23 010,77 грн., в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем вибрано не правильний метод нарахування інфляційних втрат, відповідно, розрахунок інфляційних втрат є завищеним.

Згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 24.02.2015р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 19.03.2015р.

Ухвалою суду від 19.03.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.04.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, доказом чого є поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

14.08.2013р. між ТзОВ "Лекс Трейд-Маркетинг" (виконавець) та ПрАТ "Галичина" (замовник) укладено договір № 9 про надання інформаційно-консультаційних послуг (та підтримку товару на ринку збуту), згідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати інформаційно-консультаційні послуги з забезпечення просування товару замовника, які вказані в додатках до даного договору, на ринку відповідних товарів в межах України, а замовник - приймати надані послуги і своєчасно оплачувати їх (а.с. 15-17).

Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до умов п. 5.1.1 договору в редакції, погодженій сторонами в Протоколі розбіжностей до договору від 14.08.2013р., оплата за послуги, надані виконавцем, повинна здійснюватись в наступному за звітним місяці, в розмірі, що забезпечує 100% оплату наданих послуг, і повинна проводитись замовником протягом 7 (семи) банківських днів після підписання акту приймання-передачі (але не пізніше 20 числа) (а.с. 18).

Пунктом 3.1. договору визначається, що конкретний перелік і ціни послуг вказуються в додатках до договору, відповідно до чого сторони підписали додаток №1 та додаток №2 до договору, в яких погодили обсяг та ціну послуг (а.с. 19-32).

Пунктом 3.2. договору визначається, що додатки можуть бути змінені, якщо сторони побажають внести до них зміни, відповідно до чого сторони 05.05.2014р. підписали додаток № 3 до договору, яким внесли зміни в розділи 4 і 5 договору та узгодили новий обсяг та вартість послуг (а.с. 33-40).

Згідно із п. 4.1 договору приймання послуг замовником відбувається шляхом підписання актів приймання-передач і послуг.

На виконання умов договору позивачем надавались відповідачу послуги в періоди з серпня 2013р. по січень 2014р. включно, та з травня по липень 2014р., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими відтисками їх печаток без жодних зауважень та застережень (а.с. 43-61).

Оскільки відповідачем неодноразово порушувались умови оплати послуг, позивач призупиняв надання послуг з лютого по квітень 2014р. включно.

ПрАТ "Галичина" надіслало до ТзОВ "Лекс Трейд-Маркетинг" листа від 26.03.2014р №26/03-01, в якому визнавало заборгованість в розмірі 537 591,23 грн., пояснюючи її гострим браком обігових коштів та значною своєю кредиторською заборгованістю, обіцяло погасити заборгованість перед позивачем (а.с. 72-73).

Після погашення відповідачем частини існуючої на той час заборгованості перед позивачем, ТзОВ "Лекс Трейд-Маркетинг" поновив надання послуг з травня 2014р.

22.07.2014р. між ТзОВ "Лекс Трейд-Маркетинг" (виконавець) та ПрАТ "Галичина" (замовник) підписано угоду №1 про розірвання договору №9 про надання інформаційно-консультаційних послуг (та підтримку товару на ринку збуту) від 14.08.2013р., відповідно до якої дія договору закінчувалась 01.08.2014р. (а.с. 41).

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2014р.-08.10.2014р. станом на 08.10.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 310 923,44 грн. Вказаний акт підписаний повноважними представниками та скріплений печатками підприємств (а.с. 74).

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, ТзОВ "Лекс Трейд-Маркетинг" в порядку досудового врегулювання спору, направив ПрАТ "Галичина" претензію №17/10 від 17.10.2014р. про погашення заборгованості в сумі 310 923,44 грн. (а.с. 62-63).

Проте, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення до суду.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлені у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов'язання за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг №9 від 14.08.2013р. виконав у повному обсязі, а відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг, в результаті чого заборгованість останнього перед позивачем становить 310 923,44грн., що не заперечується і самим відповідачем.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань (абз. 2 п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з ПрАТ "Галичина" на користь ТзОВ "Лекс Трейд-Маркетинг" 310 923,44 грн. основного боргу, оскільки дана сума підтверджується матеріалами справи, в свою чергу належними та допустимими доказами відповідачем не спростована.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань щодо вчасної оплати за отримані послуги, позивач нарахував на суму боргу 3% річних в розмірі 3 781,35 грн. та інфляційних в розмірі 23 010,77 грн. (розрахунок штрафних санкцій а.с. 8-10).

Судом першої інстанції був здійснений перерахунок заявлених до стягнення інфляційних та 3 % річних, та перевірено підстави і правильність їх нарахування, в результаті чого було встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач.

Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд підставно задоволив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 781,35грн. 3% річних та 23 010,77грн. інфляційних втрат в розмірі заявлених позивачем.

Посилання скаржника на те, що позивачем вибрано не правильний метод нарахування інфляційних втрат і це є, на його думку, підставою для скасування рішення суду першої інстанції, не береться судом до уваги, оскільки, як зазначалося вище, місцевим господарським судом було перевірено підстави нарахування інфляційних втрат та був здійснений їх перерахунок.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 71 129,58 грн. неустойки, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 7.2 договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 9 від 14.08.2013р. сторони узгодили, що у разі порушення замовником зобов'язань за даним договором (зокрема, у разі прострочення їх оплати) він несе відповідальність у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення.

Згідно поданого позивачем розрахунку неустойки, останній нарахував відповідачу за період з серпня 2013р. по липень 2014р. неустойку в розмірі 71 129,58 грн. (а.с. 68-71).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Проте, відповідачем заявлено про позовну давність щодо вимог позивача (а.с. 93-95).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 257 ЦК України).

Зважаючи на те, що позивач звернувся із позовом до суду за захистом порушеного права в частині стягнення неустойки лише 05.11.2014р., він частково пропустив строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Враховуючи спеціальну позовну давність в один рік, господарським судом Львівської області було самостійно проведено перерахунок суми пені, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України з врахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності, та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 29 363,70 грн. пені. В решті стягнення неустойки в розмірі 41 765,88 грн. правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2015р. у справі № 914/4380/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.