Ухвала суду № 43855850, 23.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 року м. Київ К/800/17181/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Дочірнього підприємства «Запорізька шляхова машинна станція Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька шляхова машинна станція №1» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі № 0870/3340/12 за позовом Дочірнього підприємства «Запорізька шляхова машинна станція Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька шляхова машинна станція №1» до Головного державного інспектора Запорізького відділу контролю будівництва Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Оверчука Олександра Володимировича про скасування припису,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року Дочірнє підприємство «Запорізька шляхова машинна станція Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька шляхова машинна станція №1» звернулось з позовом до Головного державного інспектора Запорізького відділу контролю будівництва Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Оверчука Олександра Володимировича, в якому з урахуванням заяви про зміну підстави позову, просило скасувати припис відповідача від 20.03.2012 №22 із забороною виконання робіт при будівництві об'єктів архітектури, які за складністю архітектурно-будівельного рішення та інженерного обладнання належать до ІV та V категорії складності, у тому числі роботи з будівництва транспортних споруд, що підлягають ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року позов задоволено. Скасовано припис головного державного інспектора Запорізького відділу контролю будівництва Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Оверчука Олександра Володимировича від 20.03.2012 №22.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Дочірнє підприємство «Запорізька шляхова машинна станція Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька шляхова машинна станція №1» звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті зазначеного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі вимоги прокуратури Запорізької області від 27.02.2012 року № 07/4-195вих-12 відповідачем було проведено позапланову перевірку дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ДП «Запорізька шляхова машинна станція» ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція №1», про що було складено акт перевірки від 16.03.2012 року.

Перевіркою встановлено, що у грудні 2011 року позивачем було здійснено капітальний ремонт стрілочного переводу №34 та 25 метрів колії підприємства ПАТ «Запорізький завод феросплавів», і капітальний ремонт стрілочних переводів Р65 М1/7 та №3 Р65 підприємства ПАТ «Дніпроспецсталь» без відповідної ліцензії, що є порушенням п.2 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року №1396, п.1.2 Ліцензійних умов, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 06.10.2010 року №392 та ст.17 Закону України «Про архітектурну діяльність».

На підставі акту перевірки, 20.03.2012 року Інспекцією ДАБК у Запорізькій області було видано припис № 22, яким від позивача вимагалось не виконувати роботи при будівництві об'єктів архітектури, які за складністю архітектурно-будівельного рішення та інженерного обладнання належать до ІV та V категорії складності, у тому числі роботи з будівництва транспортних споруд, що підлягають ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що ДП «Запорізька шляхова машинна станція ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція №1» є тією ж самою юридичною особою, що й ДП «Запорізька шляхова машинна станція» ВАТ «Трест Укрремшляхчормет», оскільки ніяких дій щодо припинення та створення нової юридичної особи не здійснювалось. Враховуючи те, що позивач здійснив лише зміну назви підприємства, а також те, що ліцензія видається на провадження саме виду господарської діяльності, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент перевірки у позивача була наявна ліцензія на виконання певних видів будівельних робіт.

Натомість, суд апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що оскаржуваний припис є цілком правомірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства України позивач повинен був у разі виникнення підстав здійснити переоформлення ліцензії.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим такий висновок суду апеляційного інстанції, враховуючи наступне.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №031761, Дочірнє підприємство «Запорізька шляхова машинна станція» відкритого акціонерного товариства «Трест Укрремшляхчормет» зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради 12.05.2003 р.

25 січня 2011 року зазначене підприємство отримало ліцензію серії АГ № 573195 на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, зокрема, будівництво транспортних споруд, залізничних колій.

Згідно договору купівлі-продажу корпоративних прав від 17.08.2011 року, ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція №1» придбала у ВАТ «Трест Укрремшляхчормет» усі корпоративні права на ДП «Запорізька шляхова машинна станція ВАТ «Трест Укрремшляхчормет». З довідки ЄДР вбачається, що 17.08.2011 р. була проведена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, а саме було змінено назву юридичної особи з ДП «Запорізька шляхова машинна станція» ВАТ «Трест Укрремшляхчормет» на ДП «Запорізька шляхова машинна станція ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1». Також було змінено засновника та затверджено новий статут.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, серед іншого, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів України. Органами ліцензування є Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. N 1396, юридична особа та фізична особа (підприємець) - суб'єкти господарської діяльності (далі - суб'єкти будівельної діяльності), що мають намір провадити будівельну діяльність, повинні отримати ліцензію згідно з цим Порядком.

Ліцензування будівельної діяльності та контроль за додержанням ліцензійних умов здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - орган ліцензування).

Згідно з приписами статті 16 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для переоформлення ліцензії є: зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця; зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - підприємця; зміни, пов'язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, вказаного в частині третій статті 9 цього Закону.

У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та відповідними документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

Не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною.

Отже, у разі зміни найменування юридичної особи ліцензіат зобов'язаний здійснити переоформлення ліцензії.

Проте, як вбачається з матеріалів справи зміна найменування юридичної особи відбулася 17.08.2011 року, а із заявою про переоформлення ліцензії позивач звернувся лише у квітні 2012 року.

Таким чином, Інспекція дійшла обґрунтованого висновку, що позивач здійснював господарську діяльність без відповідної ліцензії.

З урахуванням вище наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про правомірність дій Інспекції при винесенні оскаржуваного припису від 20.03.2012 №22, а відтак про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізька шляхова машинна станція Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька шляхова машинна станція №1» відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: