Ухвала суду № 43855577, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2015р. м. Київ К/800/1839/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АвтоКраз»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012

у справі № 2а-1670/5496/12 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «АвтоКрАЗ»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (ОДПІ)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ПАТ «АвтоКрАЗ» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що 24.07.2012 ОДПІ проведено камеральну перевірку ПАТ «АвтоКрАЗ» з питання своєчасності подання платіжного доручення на перерахування належного до сплати земельного податку за період листопад-грудень 2011 року, результати якої оформлено актом перевірки від 24.07.2012 № 2451/15-223/05808735.

Вказаною перевіркою встановлено порушення пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання із земельного податку за листопад-грудень 2011 року у загальній сумі 1224957,31 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 № 0005821503/1102 про застосування штрафу у розмірі 122495,74 грн. (10% від суми несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання) за затримку на 6 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку у сумі 1224957,31 грн.

У судовому процесі встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що позивач орендував земельні ділянки із земель несільськогосподарського призначення, які розташовані в м. Кременчук та на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, на підставі договорів оренди, укладених з Кременчуцькою міською радою та Піщанською сільською радою, сплачував орендну плату за землю до місцевих бюджетів згідно наданих до Кременчуцької ОДПІ податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

18.02.2011 позивач подав до ОДПІ податкову декларацію зі сплати за землю № 9000552743, згідно з якою мав сплатити податкове зобов'язання із земельного податку за листопад 2011 року в сумі 78730,97 грн. до 30.12.2011 та за грудень 2011 року в сумі 81945,97 грн. до 30.01.2012.

За результатами проведеної 24.07.2012 камеральної перевірки встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем цих самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань (фактично ці суми сплачені до бюджету 05.01.2012 та 04.01.2012 відповідно), а також узгодженої суми податкового зобов'язання із орендної плати за землю комунальної власності 272918,93 грн. (в тому числі: 181945,97 грн. - основний платіж та 90972,96 грн. - штрафні (фінансові) санкції), визначену податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2010 № 0007952301/0/4625 (дата узгодження 27.09.2012, фактично сплачено 30.12.2011, 04.01.2012 та 05.01.2012, ОДПІ як граничний термін сплати вказує 26.12.2011).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012, у справі № 2а-1670/517/11 відмовлено ПАТ «АвтоКрАЗ» у позові про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2010 № 0007952301/0/4625.

Дати сплати позивачем вище вказаних сум податкових зобов'язань підтверджуються приєднаними до справи копіями платіжних доручень № 10490 від 30.12.2011, № 35 від 04.01.2012 та № 76 від 05.01.2012. Доводи позивача про неврахування ОДПІ визначеного ним призначення платежу правомірно не взяті до уваги судом, оскільки відповідно до абзацу першого пункту 87.9 ст. 87 ПК у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючий орган зобов'язаний зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків.

Нормою пункту 126.1 статті 126 ПК встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про сплату позивачем узгоджених сум податкового зобов'язання з орендної плати за землю за листопад, грудень 2011 року та визначену податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2010 № 0007952301/0/4625 поза межами строку, встановленого п. 287.3 статті 287 ПК, і як наслідок, про правомірне застосування ОДПІ штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 122495,74 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зокрема щодо посилання позивача в касаційній скарзі на порушення ОДПІ строку застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України. Строк визначення контролюючим органом грошового зобов'язання платнику податків, яким відповідно до підпункту 14.1.39 ст. 14 ПК є і штрафна (фінансова) санкція, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог, зокрема податкового законодавства, встановлений нормою пункту 102.1 ст. 102 ПК як 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання (для застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 126.1 ст. 126 цього Кодексу), яка є спеціальною нормою

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АвтоКраз» залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев

№ К/800/1839/13