Ухвала суду № 43855345, 23.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2015р. м. Київ К/9991/96473/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011

у справі № 2а-2552/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкер»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011, адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.03.2011 № 0000192302/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальні сумі 63242,00 грн.

ДПІ у Московському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішення від 09.03.2011 № 0000192302/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальні сумі 63242,00 грн., в т.ч. в сумі 50594 грн. основного платежу та в сумі 12648,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки, викладені в акті від 11.02.2011 № 323/23/31941986, про порушення вимог п.п. 5.3.1, п.п.5.3.9 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Порушення позивачем вимог цих норм закону полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за 3, 4 квартали 2007 року, за 2, 3 квартали 2008 року витрати в сумі 202376 грн., не підтверджені первинними документами. Відповідач вважає недостатнім надання позивачем у підтвердження господарських операцій з придбання у ФОП ОСОБА_2 інформаційних послуг (послуг маркетолога та зі збору інформації про стан ринку) актів виконаних робіт, а також виходить з того, що позивач не надав до перевірки первинних документів, які б підтверджували інші витрати позивача.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки формуванню платником податку на прибуток валових витрат необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з поставки послуг, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог законів при формуванні валових витрат, останній не може бути позбавлений такого права.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких документів, а також інших доказів у справі, в їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що факт реального вчинення господарських операцій та використання в господарській діяльності придбаних інформаційних послуг підтверджено первинними, розрахунковими та іншими документами (договорами, актами виконаних робіт (приймання-передачі робіт), податковими накладними, платіжними дорученнями) обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інші витрати позивача також підтверджені первинними документами, які оцінені судами як такі, що відповідають дійсності.

Суди правильно застосували норм матеріального права до повно встановлених обставин.

Зважаючи на викладене, діючи у межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишає без задоволення.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун