Ухвала суду № 43855258, 06.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.2015р. м. Київ К/800/28822/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Гарасюти І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014

у справі № 814/2934/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія «Прометей»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 06.02.2013 № 0000452301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 278018,35 грн. основного платежу та в сумі 139009,18 грн. штрафних (фінансових) санкцій та від 06.02.2013 № 0000462301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 300914,68 грн. основного платежу та в сумі 150457,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, обґрунтовуючи такі посилання обставинами, що зафіксовані в акті перевірки, були підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводилися в судах попередніх інстанцій в обґрунтування заперечень проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 06.02.2013 № 0000452301 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 278018,35 грн. основного платежу та в сумі 139009,18 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки документальної позапланової виїзної перевірки, викладені акті від 23.01.2013 № 221/22-200/36384761, про порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.еп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 06.02.2013 № 0000462301 грошового зобов'язання з податку на додану вартість - порушення вимог п.п. 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Порушення позивачем наведених норм законів полягало у тому, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат за 4 квартал 2010 року та до складу податкового кредиту за грудень 2010 року витрати та податок на додану вартість відповідно за операціями з придбання товару (фільтри для автомашини і моторне масло) у ТОВ «Автомат-плюс», а за 4 квартал 2011 року - до складу витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, та за листопад-грудень 2011 року до складу податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно за операціями з придбання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж».

Такі висновки відповідач обґрунтовує наявністю акта від 28.08.2012 № 705/22-225/35106233 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Автомат-плюс» через відсутність за юридичною адресою та наявністю акта від 20.11.2012 № 1041/1520/37709106 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж», а також встановленням цими актами наявності у ланцюгу постачання підприємств з ознаками фіктивності. Також відповідач вказує на те, що операції позивача з ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» не підтверджуються первинними документами, а наявні документи - акти здачі приймання-виконаних робіт, товарно-транспортні накладні містять недоліки, тому не можуть підтверджувати задекларовані показники. Так, в акті здачі-прийняття робіт не зазначено опису вантажу, типу транспортного засобу, кількості автомобілів, дати завантаження, маршруту, адреси завантаження і вивантаження, вантажовідправника і вантажоотримувача, адреси митного оформлення, вартості перевезення і умови оплати.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат за періоди, що передували ІІ кварталу 2011 року, слід застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а для надання правової оцінки формуванню платником витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, - ст. 138 Податкового кодексу України. Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за періоди, що передували січню 2011 року, слід застосовувати положення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року - ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару (послуг) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише зафіксованими в актах перевірок контрагентів порушеннями останніми вимог законодавства щодо ведення господарської діяльності чи вимог податкового законодавства.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту відповідних сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) товарів (послуг), також не можуть розглядатися як підстави для висновку про відсутність у платника податків права на нарахування валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції належно досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, використані в господарській діяльності, окрім актів здачі-прийняття виконаних робіт підтверджені іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (товарно-транспортними накладними, податковими накладними, виписками з рахунку у банку), які оцінені судом апеляційної інстанції як такі, що підтверджують вчинення господарських операцій.

Судом встановлено, що основною діяльністю позивача є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, в рамках якої для забезпечення здійснення господарських взаємовідносин зі своїми клієнтами - постачальниками та покупцями зернової продукції, з метою отримання прибутку, у ТОВ «ЗТК «Прометей» виникає господарська необхідність у здійсненні перевезень такої зернової продукції від постачальника, якщо умовами договорів постачання передбачено самовивіз зі складу постачальника на склад-термінал позивача, а також перевезень зі складу-терміналу позивача на адресу (склад-елеватор-термінал) наступного покупця такої продукції, якщо договорами передбачено поставка на склад покупця, або перевезень безпосередньо зі складів-елеваторів-терміналів постачальників позивача на склад-термінал покупця (ів) позивача.

Для забезпечення процесу перевезень придбаної у постачальників та у подальшому поставленої покупцям позивача зернової продукції ТОВ «ЗТК «Прометей» було укладено з ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» (повірений, експедитор) договір від 28.10.2011 № 28/10 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, умовами якою передбачено надання ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» позивачу послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, пошук та підбір перевізників, подачу автотранспорту під завантаження, залучення інших учасників транспортного процесу від свого імені та за дорученням позивача.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що товар придбавався позивачем для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, зокрема придбаний товар (зернова продукція) в подальшому була реалізована ДПзІІ «Сантрейд», ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн.

Щодо господарських операцій з ТОВ «Автомаг-Плюс» суд апеляційної інстанції встановлено, що автозапчастини (масла, фільтра, промивка двигуна) в загальній сумі 488,02 грн., в т.ч. ПДВ 81,34 грн., придбані з метою використання в господарській діяльності. Так, судом на підставі безпосередньо досліджених доказів встановлено наявність у позивача на праві власності транспортних засобів для обслуговування яких придбавалися витратні матеріали.

Суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції повно встановив обставини у справі та правильно застосував норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун