Ухвала суду № 43855172, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/51268/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Федорова М.О.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представників ОСОБА_2, як фізичної особи-підприємця - ОСОБА_3, Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, як фізичної особи-підприємця, до ДПІ,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ №0001031730 від 27.12.2012 року.

На обґрунтування позову зазначив, що до перевірки надавались документи на підтвердження витрат на придбання інвестиційного активу.

Враховуючи розмір отриманого доходу від відчуження інвестиційного активу, ОСОБА_2 звільнений від обов'язку подавати декларацію.

18 квітня 2013 року постановою Чернігівського окружного адміністративного суду у задоволені позову відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що на порушення пп. 170.2.1. п.170.2. ст. 170 Податкового кодексу, ОСОБА_2 не вів облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами

Крім того, первинні документи, що підтверджують право власності ОСОБА_2 на майно, зазначене у акті приймання-передачі та оцінки майна, яке вноситься для формування статутного капіталу ТОВ «Юасіті плюс» від 21.03.2011 року, для перевірки не надані.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ №0001031730 від 27.12.2012 року скасовано.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 наділений правом самостійно визначити вартість майна, що передається ним до статутного капіталу ТОВ «Юасіті плюс». Така оцінка чинним законодавством не ставиться у залежність від прямих затрат, що були понесені на придбання майна, яке в подальшому передане до статутного капіталу юридичної особи.

Документи первинного бухгалтерського обліку щодо придбання ОСОБА_2 майна, яке в подальшому було передане до статутного капіталу ТОВ «Юасіті плюс» не є документами, що підтверджують витрати на придбання інвестиційного активу у вигляді корпоративних прав.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду, залишення в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у період з 21.06.2013 року до 1.07.2013 року ДПІ здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_2 за період з 1.01.2011 року до 31.12.2011 року, за результатами якої 2.12.2012 року був складений акт перевірки.

У акті зазначено, що ОСОБА_2 порушив пп.. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. «в» п. 176.1 ст. 176, пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 1 Податкового кодексу України щодо неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік; пп.170.2.2, 170.2.6 п. 170.2 ст. 170, пп. «в» п. 176.1 ст. Податкового кодексу України щодо заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами, що підлягала сплаті до бюджету у розмірі 1 187 775,60 грн.

27 грудня 2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001031730, яким ОСОБА_2 збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників, у розмірі 1 484 719,50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.05.2011 року відповідно до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Юасіті плюс» ОСОБА_2 продав ТОВ «Датагруп Технікс» належні йому корпоративні права, а саме частку у статутному капіталі ТОВ «Юасіті плюс» у розмірі 6 992 200,00 грн., що складає 99,9% статутного капіталу. Загальна вартість частки за цим договором склала 6 993 200,00 грн.

Також 13.05.2011 року відповідно до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Юасіті плюс» ОСОБА_2 продав ТОВ «Датагруп Технікс» належні йому корпоративні права, а саме частку у статутному капіталі ТОВ «Юасіті плюс» у розмірі 7000,00 грн., що складає 0,1% статутного капіталу. Загальна вартість частки за цим договором склала 7000,00 грн.

Відповідно до п. 176.1. ст. 176 Податкового кодексу передбачає, що платники податку на доходи фізичних осіб, зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу органу державної податкової служби та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

При цьому, відповідно до пп. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

А згідно пп. 170.2.1. п.170.2. ст. 170 Податкового кодексу, облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

На підтвердження витрат у розмірі 6 992 200,00 грн., здійснених при створенні інвестиційного активу, ОСОБА_2 надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також акт приймання-передачі та оцінки майна від 21.03.2011 року, яке було внесено для формування статутного капіталу ТОВ «Юасіті плюс».

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців може бути доказом того, що ОСОБА_2 вніс до статутного капіталу ТОВ «Юасіті плюс» вклад, вартість якого складає 6 992 200 грн. 00 коп., складання акту про передачу майна до здійснення державної реєстрації ТОВ «Юасіті плюс» не свідчить про його недійсність.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанцій передчасним.

Згідно з ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При прийнятті постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судам попередніх інстанцій слід звернути увагу на те, що Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Юасіті плюс» підтверджує лише факт державної реєстрації суб'єкта господарювання. Змісту та обсягу витрат, здійснених ОСОБА_2 при створенні інвестиційного активу (формуванні статутного капіталу), не розкриває.

Також судами попередніх інстанцій, не враховано, що майно відповідно до акту приймання-передачі від 21.03.2011 року було передане громадянину України - ОСОБА_5, як фізичній особі, однак майно передано у власність юридичній особі ТОВ «Юасіті плюс», державна реєстрацію якої відбулась 22.03.2011 року.

Станом на 21.03.2011 року юридична особа ТОВ «Юасіті плюс» статусу суб'єкта господарювання ще не набуло.

Зазначеним обставинам суди належної оцінки не надали.

При новому розгляді адміністративної справи суду першої інстанції слід врахувати викладене і при оцінці доводів сторін правильно застосувати норми матеріального права, надати належну оцінку наявним у справі доказам на предмет встановлення розміру витрат, що були здійснені ОСОБА_2 у зв'язку із придбанням майна, яке було внесено на формування статутного капіталу з урахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів (стаття 70) та обов'язку доказування (стаття 71).

Відповідно до п. 2 ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, адміністративна справа направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року скасувати, адміністративну справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.,

Федоров М.О.