Постанова № 43855135, 23.04.2010, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

23.04.2010 р. , 16 год. 55 хв. справа № 2а-8538/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кравчука В.М.

за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засідання справу за позовом

Державна податкова інспекція у Жовківському районі до ВАт "Лісопереробна фірма "Немирів" про про звернення стягнення на активи ,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2006 ДПІ у Жовківському районі звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до ВАТ «Лісопереробна фірма «Немирів»про звернення стягнення на активи.

Постановою Господарського суд Львівської області від 31.08.2006 р.(справа № 5/990-19/180А) позов задоволено повністю. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р. постанову господарського суду скасовано. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2009 р. касаційну скаргу ДПІ у Жовківському районі задоволено частково: постанову Господарського суд Львівської області від 31.08.2006 р. та Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ознайомившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України у даній справі, позивач уточнив позовні вимоги та зазначив, що пеня, нарахована відповідачу за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є адміністративно-господарською санкцією. Однак, вважає, що ним не пропущено строк застосування санкції та строк звернення до суду, оскільки таке порушення має триваючий характер і відповідно застосування адміністративно-господарських санкцій за такі порушення не обмежується строками, визначеними ст. 250 Господарського кодексу України. Стверджує, що ДПІ у Жовківському районі правомірно, в межах річного строку, встановленого ст. 99 КАС України, звернулась до суду з позовом. Просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача позов заперечив. Покликається на те, що висновки ДПІ про те, що пеня нарахована за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є податковим зобовязанням, та відповідно, податковим боргом, суперечить вимогам законодавства. Вважає, що позивач, відповідно до норм Господарського кодексу України пропустив строк для застосування адміністративно-господарської санкції, на застосуванні якого наполягає. Вважає податкове повідомлення рішення № 174/23-0/2455/25259928 від 31.03.2005 р. на суму 129 906,57 грн. неправомірним, а вимоги безпідставними. Просить в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ВАТ «Лісопереробна фірма «Немирів»зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності юридична особа Яворівською райдержадміністрацією, що підтверджується свідоцтвом (а.с.58), довідкою № 2637 управління статистики (а.с.36), статутом (а.с.11-24).

Рава-Руський філіал «Лісопереробна фірма «Немирів»є відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи ВАТ «Лісопереробна фірма «Немирів», що підтверджується довідкою № 872 управління статистики (а.с. 35), Положенням про Рава-Руський філіал «Лісопереробна фірма «Немирів»(а.с. 27-33).

На підставі контракту позивач надав польській фірмі «Веата»пиломатеріали, про що оформлено ВМД № 300351 від 13.07.2001 р. вартістю 12251,85 грн., ВМД № 300358 від 17.07.2001 р. вартістю 12530,16 грн., ВМД № 300366 від 20.07.2001 р. вартістю 9 262,6 грн. Отже, митне оформлення та безпосередня відправка за кордон продукції здійснена відповідачем 13.07.2001 р., 17.07.2001 р. та 20.07.2001 р. Заборгованість виникла в жовтні та 2001 р. та відображена в Декларації, яка була подана ДПІ 24.01.2002 р. Ця заборгованість зазначалась також у деклараціях про валютні цінності станом на 01.01.2004р., отриманій податковим органом 19.01.2004р. (а.с. 226), на 01.04.2004р., отриманій 16.04.2004р. (а.с. 222), на 01.07.2004р., отриманій 23.07.2004р. (а.с. 218).

25 березня 2005 року ДПІ у Жовківському районі проведено позапланову невиїзну перевірку Рава-Руського філіалу «Лісопереробна фірма «Немирів»з питань дотримання валютного законодавства.

В акті перевірки зазначено, що прострочена дебіторська заборгованість в іноземній валюті польської фірми перед Рава-Руським філіалом «Лісопереробна фірма «Немирів»становить 14 408,79 нім. марок. Заборгованість виникла по контракту № 5 від 12.07.2001 р. Станом на 25.03.2005 року оплата нерезидентом не проведена (а.с. 38).

Перевіркою встановлено порушення ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та винесено податкове повідомлення рішення № 174/23-0/2455/25259928 від 31.03.2005 р. на суму 129 906,57 грн.

У звязку з несплатою нарахованого податкового зобовязання у встановлені строки, ДПІ у Жовківському районі надіслав першу податкову вимогу від 22.04.2005 р. № 1/1663463/24-0 (а.с. 41). 11.05.2005 р. складено акт про неможливість її вручення платнику податків та розміщено на дощі оголошень (а.с. 42). 13.06.2005 р. винесено другу податкову вимогу (а.с. 43).

ДПІ у Жовківському районі зареєстровано податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та прийнято рішення про стягнення коштів та продаж активів боржника - Рава-Руського філіалу «Лісопереробна фірма «Немирів»(а.с. 44-45).

Спору щодо наведених фактичних обставин справи немає. Факт порушення резидентом - Рава-Руським філіалом «Лісопереробна фірма «Немирів»90денного терміну надходження валютної виручки за експортно-імпортними операціями відповідач не заперечує. Однак, заперечує можливість застосування пені, оскільки відповідачем пропущено як строк її застосування, так і строк звернення до суду.

Оцінюючи зазначені фактичні обставини та вирішуючи спір, Суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994, № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Разом з тим Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не є законом з питань оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Пеня застосована податковим органом саме на підставі Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому не є податковим боргом.

При цьому Суд враховував висновок, викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.11.2009 р. у даній справі, про те, що пеня, стягнення якої передбачено ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій (ст.ст.239,241 Господарського кодексу України), порядок нарахування і стягнення яких не регулюється Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (надалі ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що 24.01.2002 року Рава-Руським філіалом «Лісопереробна фірма «Немирів»подано декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2002 р., в якій відображена дебіторська заборгованість по контракту з польською фірмою «Веата» (а.с.52).

Суд погоджується з висновком відповідача про те, що податковий орган мав можливість виявити порушення за наслідками подання відповідної декларації, тобто з 24.01.2002 року.

Водночас, Господарський кодекс України набрав чинності 01 січня 2004 року. До набрання чинності ГК України, законодавство не містило положення про строки застосування пені як адміністративно-господарської санкції за порушення субєктом господарювання правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до абз.2 п. 5 ГК України положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Отже, вимоги ст. 250 ГК України поширюються на спірні правовідносини, що виникли 24.01.2002 року, з моменту набуття ГК України чинності, тобто з 01.01.2004 р. Відповідно, передбачений у ст. 250 ГК строк для застосування до відповідача пені сплив ще 01.06.2004 р.

ДПІ у Жовківському районі виявлено порушення та застосовано пеню лише 25 березня 2005 року, а до господарського суду звернулася лише 18 травня 2006 року, тобто через 14 місяців з дня виявлення ним порушення.

Таким чином, позивач пропустив строк, передбачений ст. 250 ГК України, для застосування адміністративно-господарської санкції, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Оцінюючи твердження позивача, що ним не пропущено річний строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України, який, як вважає позивач, розпочався з 01.09.2005 р. Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вичерпний перелік функцій органів державної податкової служби України - державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій визначено Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу»державна податкова інспекція наділена повноваженнями подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян, зокрема, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Суд бере до уваги висновок, наведений в ухвалі Вищого адміністративного суду по даній справі, про те, що при поданні позову про стягнення заборгованості перед бюджетом слід застосовувати річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України.

Як вже було встановлено Судом, позивач звернувся до суду 18 травня 2006 року з позовними вимогами про стягнення податкового боргу в сумі 129 906,57 грн. за рахунок активів платника податків.

Відповідно до п. 13 Перехідних положень КАС України Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки застосована позивачем адміністративно-господарська санкція може бути стягнута лише в судовому порядку, Суд вважає, що звернення позивача до суду з позовом про її стягнення в разі відмови субєкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Адміністративно-господарська санкція застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, в строки визначені статтею 250 ГК і не має безпосереднього відношення до строку звернення до суду, передбаченого статтею 99 КАС. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 23 червня 2009 р. по справі 21-557во09.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що податкове повідомлення-рішення, яким було застосовано пеню, винесене не на підставі законів України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та з порушенням строку.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідачем у встановленому порядку доведено суду неправомірність застосування позивачем суми нарахованої пені та звернення до суду з вимогою про її стягнення, та спростував фактичних обставин, які є підставою позову. За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з позивача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Державної податкової інспекції у Жовківському районі до Відкритого акціонерного товариства «Лісопереробна фірма «Немирів»про звернення стягнення на активи - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 28 квітня 2010 року о 16:45

Суддя Кравчук Володимир Миколайович