Постанова № 43855122, 01.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 р. № 2а-10360/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потабенко В.А.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

з участю:

представника позивача ОСОБА_2, згідно довіреності,

представника відповідача ОСОБА_3, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Львівська кондитерська фірма "Світоч" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0000610801/17687 від 09.09.2011 року, прийнятого СДПІ у м.Львові за наслідками проведеної документальної невиїзної перевірки ПАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року, оформленої актом №980/08-01/00382154 від 26.08.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом безпідставно виключено з податкового кредиту суму ПДВ, сплаченого в ціні робіт (послуг) ТзОВ «Союз Плюс Сервіс», оскільки вказана сума ПДВ і так не була включена позивачем до операцій з придбання з ПДВ, які надають право на формування податкового кредиту. Крім того, дійсні обсяг господарських операцій та їх відображення у бухгалтерському обліку не були предметом дослідження податкового органу під час проведення перевірки. Покликання на нікчемність правочину із вказівкою на ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України є неправильним, оскільки цивільне законодавство не застосовується до податкових правовідносин. Реальність здійснення господарської операції між контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні від 11.10.2011 року, суть якого зводиться до наступного. Документальною невиїзною перевіркою ПАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч" з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року встановлено, що позивачем було зайво включено до податкового кредиту за жовтень 2009 року та грудень 2009 року 49835,00 грн. ПДВ по безтоварних (нікчемних) операціях по контрагенту ТзОВ «Союз Плюс Сервіс». До перевірки представлено документи, аналіз яких не дає можливості підтвердити реальність господарських операцій з прочищення каналізаційної мережі ПАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч" та визначення вибухопожежонебезпечності деяких технологічних процесів окремих дільниць підприємства. Також, у письмових запереченнях на позов вказується на відсутність у ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»основних засобів, складських приміщень, автотранспорту, кількість працюючих на підприємстві становить 2 особи, що унеможливлює провадження фінансово-господарської діяльності підприємством. Відтак, з урахуванням ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України правочини, укладені із ТзОВ «Союз Плюс Сервіс», є безтоварними, нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. З цих підстав просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

СДПІ в м. Львові у період з 16.08.2011 року по 25.08.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами та на підставі акта перевірки №980/08-01/00382154 від 26.08.2011 року, відповідачем 09.09.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000610801/17687, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість всього на 49835,00 грн., в тому числі за жовтень 2009 року на суму 6515,00 грн., грудень 2009 року - на суму 43320,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем за встановлені перевіркою порушення позивачем п. 1.7, 1.8 ст.1, п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями)(надалі Закон № 168), у зв'язку з чим завищено дозволений податковий кредит в сумі 6515,00 грн. в жовтні 20009 року та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2009 року по контрагенту ТзОВ «Союз Плюс Сервіс».

Виявлені порушення полягають у тому, що, за висновками відповідача, викладеними у акті перевірки, позивачем не підтверджено факт здійснення господарських операцій, а, відтак, безпідставно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Союз Плюс Сервіс».

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем укладено договір про надання послуг з ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»№ 9609/354 від 22.09.2009 року, за результатами виконання якого в жовтні 2009 року було оформлено податкову накладну № НОМЕР_1 від 12.10.2009 року на загальну суму 32575,00 грн., в т.ч. ПДВ 6515,00 грн.

З аналізу декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, подану позивачем до податкового органу 20.11.2009 року разом з додатками, а також додатку № 5 до вказаної декларації вбачається, що ПАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч" відобразила вказану податкову накладну від 12.10.2009 року в розділі "Операції з придбання з ПДВ, які не дають права на формування податкового кредиту", графа 6.

Таким чином повністю спростовується твердження відповідача, викладене в акті перевірки від 26.08.2011 року, про безпідставне формування позивачем податкового кредиту на підставі податкової накладної № НОМЕР_1 від 12.10.2009 року, отриманої від ТзОВ «Союз Плюс Сервіс», оскільки в судовому засіданні встановлено і підтверджено матеріалами справи, що така податкова накладна не брала участі у формуванні податкового кредиту в жовтні 2009 року.

Відтак, в частині зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість в розмірі 6515,00 грн. в жовтні 2009 року спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним і таким, що підлягає скасуванню.

Також в матеріалах справи є договір підряду № 467 від 23.11.2009 року, укладений між ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»(виконавець) та ПАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч" (замовник), згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по виготовленню науково-технічної продукції за темою "Визначення вибухопожежонебезпечності технологічних процесів окремих дільниць (категорії виробництва), згідно технічного завдання, що є додатком №1, та розробка рекомендацій щодо її пониження на головному підприємстві по вул. Ткацькій, 10".

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) (надалі Закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.2 Закону №168 платником податку є будь-яка особа, яка:

- здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

- підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

- імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, а також будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Податковий кредит у відповідності до п.1.7 ст.1 Закону №168 визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.7.5 ст.7 Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ТзОВ «Союз Сервіс»укладено договір підряду № 467 від 23.11.2009 року, реальність виконання якого підтверджується технічним завданням до договору підряду, специфікацією вартості робіт на виготовлення науково-технічної продукції за темою "Визначення вибухопожежонебезпечності технологічних процесів окремих дільниць (категорії виробництва), згідно технічного завдання, що є додатком №1, та розробка рекомендацій щодо її пониження на головному підприємстві по вул. Ткацькій, 10" у відповідності до технічного завдання (додатку № 1 до договору), актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за 11.12.2009 року, рахунком-фактурою №СФ-0000022 від 11.12.2009 року, податковою накладною № НОМЕР_2 від 11.12.2009 року на суму 259920,00 грн., в т.ч. ПДВ 43320,00 грн. та платіжним дорученням № 385453 від 22.12.2009 року, яке слугує доказом оплати послуг.

Також, представником позивача долучено до матеріалів справи копії звітів за темою "Визначення вибухопожежонебезпечності технологічних процесів окремих дільниць (категорії виробництва), згідно технічного завдання, що є додатком №1, та розробка рекомендацій щодо її пониження на головному підприємстві по вул. Ткацькій, 10" ( по корпусу №1а), які відповідно до листа ГУ МНС України у Львівській області № 13/5-10 від 11.12.2009 року, виконані ТзОВ "Союз Плюс Сервіс" у відповідності до НАПБ Б.03.002-2007 "Норми визначення категорій приміщень будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою". Крім того, кожен звіт погоджений ГУ МНС України у Львівській області 11.12.2009 року, про що свідчить підпис відповідальної особи та гербова печатка державного органу.

Відтак, покликання відповідача на те, що господарська операція між позивачем і ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»є безтоварною, спростовується доводами позивача та матеріалами справи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 вказаного Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Як вже було зазначено, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідачем в акті перевірки не було висловлено жодних зауважень до оформлення первинних документів.

Твердження відповідача про те, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»є безтоварними і відповідно до ст.ст.203, 215, 216 ЦК України є такими, що не спричинили реального настання юридичних наслідків, а отже, є нікчемними і не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, які повязані з їх недійсністю є безпідставними та необґрунтованими. В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було, відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що могло би бути підставою для визнання правочину недійсним.

Статтею 215 ЦК України виділяються два види недійсності правочинів: нікчемні (ті, які є недійсними в силу закону) та оспорювані. У ЦК України міститься вичерпний перелік нікчемних правочинів. Оспорювані ж правочини визнаються недійсними за рішенням суду. В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору укладеного позивачем з ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»та в акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб ТзОВ «Турін-Дніпро»до відповідальності.

Щодо аргументу відповідача стосовно того, що звіти, затверджені ГУ МНС У Львівській області до перевірки не подавались, судом не береться до уваги, оскільки податковим органом проводилась невиїзна документальна перевірка, в ході якої досліджувались відомості, відображені в системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та акт перевірки ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»ДПІ в Залізничному районі м. Львова № 2384/23-2/0444793 від 22.09.2010 року.

Суд також вважає, що таких підхід до перевірок, в ході якого не досліджуються первинні бухгалтерські документи, а лише порівнюються відомості з баз даних податкового органу, податкові декларації та акти контрагентів, є неприпустимим з огляду на вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772.

Відповідно до положень вказаного Порядку, акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п. 5.2 вказаного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із п.п. 6.1, 6.2 Порядку, у висновку акта зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що супровідний лист, яким ДПІ в Залізничному районі м. Львова скерувало на СПДІ в м. Львові акт від 22.09.2010 року по ТзОВ "Союз Плюс Сервіс" датований 19.10.2011 роком, тобто двома місяцями пізніше, ніж проведена перевірка і складено акт по ПАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч" від 26.08.2011 року.

Таким чином, відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, керувався лише припущеннями щодо безтоварності господарських операцій, відображених в акті від 26.08.2011 року.

Натомість, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях в силу ст. ст. 69-70 КАС України.

Відтак, в частині зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість в розмірі 43320,00 грн. в грудні 2009 року спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним і таким, що підлягає скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Передбачений ч.2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, субєктом владних повноважень, суд, відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Викладені в акті перевірки висновки відповідача, як органу державної податкової служби, не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним податкове повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від'ємного значення сум ПДВ за жовтень 2009 року, грудень 2009 року.

Таким чином, позов підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення №0000610801/17687 від 09.09.2011 року скасуванню.

Оскільки, позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 3,40 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 138, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львова №0000610801/17687 від 09.09.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Львівська кондитерська фірма "Світоч" 3,40 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 06.11.2011 року.

Суддя

З оригіналом згідно

Суддя