Ухвала суду № 43855103, 15.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2015 р. м. Київ К/800/44099/14, К/800/45281/14, К/800/45325/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

при секретарі: Романишин О.Р.,

за участю представників сторін: від відповідача: Малець Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційними скаргами Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року та за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області, Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради та комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» про визнання протиправними рішень та дій, зобов'язання утриматися від вчинення дій,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області, Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради та комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», в якому із урахуванням заяви про зміну позовних вимог просила суд:

визнати протиправною та скасувати вимогу Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 02.08.2013 № 23/Р-3-2292;

визнати протиправними дії Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, які полягають у виставленні вимоги № 23/Р-3-2292 від 02.08.2013;

визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок» від 02.09.2013 №273 в частині демонтажу вивіски ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 у м. Львові;

визнати протиправними дії комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», які полягають у винесенні ОСОБА_3 попередження від 08.10.2013 № 2410-08-7575 про демонтаж вивіски;

зобов'язати Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» утриматися від виконання наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок» від 02.09.2013 №273 в частині демонтажу вивіски ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 у м. Львові;

зобов'язати Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Львівській області утриматися від застосування санкцій до ОСОБА_3 за самовільне встановлення вивіски по АДРЕСА_2 у м. Львові.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю вимоги Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 02.08.2013 № 23/Р-3-2292 та наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок» від 02.09.2013 №273 як таких, що висунуто (прийнято) на підставі хибних висновків щодо необхідності отримання позивачем дозвільних документів на розміщення вивіски на фасаді будинку, в якому їй на праві приватної власності належить квартира та в якому позивач здійснює діяльність із надання нотаріальних послуг.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправною і скасовано вимогу Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 02.08.2013 №23/Р-3-2292; визнано протиправними дії Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, які полягають у виставленні ОСОБА_3 вимоги від 02.08.2013 №23/Р-3-2292; визнано протиправним і скасовано наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок» від 02.09.2013 № 273 в частині демонтажу вивіски ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 у м. Львові; визнано протиправними дії комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», які полягають у внесенні ОСОБА_3 попередження від 08.10.2013 № 2410-08-7575 про демонтаж вивіски; зобов'язано комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» утриматися від виконання наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок» № 273 від 02.09.2013 року в частині демонтажу вивіски ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 у м. Львові; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 скасовано в частині зобов'язання комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" утриматися від виконання наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради "Про демонтаж самовільно встановлених вивісок" від 02.09.2013 №273 щодо демонтажу вивіски ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 у м. Львові, та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову; в іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 залишено без змін.

У поданих касаційних скаргах Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради та комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_3 у поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.07.2011 №692 затверджено Порядок встановлення вивісок в м. Львові, у пунктах 3, 6 якого встановлено обов'язкову процедуру виготовлення та погодження дозвільними органами Львівської міської ради проектів щодо розміщення вивісок на території міста Львова, а також процедуру їх демонтажу комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління".

У вказаній частині рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.07.2011 №692 постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.09.2012 визнано незаконним та скасовано. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2013 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.09.2012 залишено без змін. Судові рішення обґрунтовано тим, що закони України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", "Про рекламу", "Про благоустрій населених пунктів", "Про охорону культурної спадщини", не встановлюють обов'язку суб'єкта господарювання отримувати будь-які дозволи чи погодження при розміщенні вивіски чи інформаційної таблички.

17.05.2013 виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №333 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 22.07.2011 №692", яким доповнено рішення від 22.07.2011 №692 пунктами 7 "Порядок розміщення вивісок" та 9 "Демонтаж самовільно встановлених вивісок та відповідальність за їх незадовільний зовнішній вигляд", що за змістом є аналогічними до скасованих судом пунктів 3 та 6 рішення від 22.07.2011 №692.

Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради 02.08.2013 ОСОБА_3 висунуто вимогу №23/р-3-292, згідно з якою запропоновано в термін до 17.08.2013 подати на реєстрацію в КП "Адміністративно-технічне управління" погоджений проект встановлення вивіски "Нотаріус" на фасаді будинку АДРЕСА_1 та повідомлено про наступний демонтаж вивіски у разі невиконання вимоги.

Наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 02.09.2013 №273 комунальному підприємству "Адміністративно-технічне управління" надано доручення здійснити демонтаж самовільно встановлених конструкцій вивісок, зокрема, вивіски ОСОБА_3 по АДРЕСА_1

Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" на адресу приватного нотаріуса ОСОБА_3 направлено попередження від 08.10.2013 №2410-08-7575, згідно з яким позивача повідомлено, що відповідно до наказу від 02.09.2013 №273 Департаменту містобудування Львівської міської ради "Про демонтаж самовільно встановлених вивісок" та у зв'язку з невиконанням вимоги від 02.08.2013 №23/р-3-2 292, вивіска за адресою АДРЕСА_1 підлягає демонтажу.

Оскаржувані рішення та дії відповідачів ґрунтуються на тому, що конструкція з написом "Нотаріус. Без вихідних", яка розміщена на фасаді будинку АДРЕСА_1 в місті Львові, не є вивіскою в розумінні частини шостої статті 9 Закону України "Про рекламу", оскільки розташована не біля входу в будинок; а також на тому, що проект вивіски, яку встановлено на фасаді будинку АДРЕСА_1 в м. Львові не погоджено з органами місцевого самоврядування відповідно до вимог Порядку розміщення вивісок в м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.07.2011 №692.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна конструкція за своїм призначенням, а також за змістом розміщеної на ній інформації, є вивіскою, а не рекламою. Та обставина, що вивіска позивача розташована на певній відстані від безпосереднього входу у будівлю зумовлена архітектурним плануванням самого будинку і не впливає на правову оцінку розміщення інформації про місце нотаріальної діяльності позивача. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що законами України не передбачено обов'язку особи отримувати дозвільні документи, зокрема, від органів місцевого самоврядування, на розміщення вивіски.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" утриматися від виконання наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради "Про демонтаж самовільно встановлених вивісок" від 02.09.2013 №273 щодо демонтажу вивіски ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 у м. Львові та відмовляючи у задоволенні позову у вказаній частині, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорювані права, у той час як на момент розгляду справи такий факт порушення прав позивача відсутній.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині, суд апеляційної інстанції виходив з мотивів ідентичних мотивам суду першої інстанції.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з частиною шостою статті 9 Закону України "Про рекламу" вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Судом першої інстанції із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що робочим місцем приватного нотаріуса ОСОБА_3 відповідно до реєстраційного посвідчення від 18.11.1998 є приміщення квартири АДРЕСА_1 м. Львові, яка належить їй на праві приватної власності. Будинок, в якому позивач надає нотаріальні послуги спроектовано і споруджено таким чином, що вхід всередину цього будинку розміщено у внутрішньому дворі будівлі. В'їзд/прохід у цей внутрішній двір розміщено в частині будинку, яка розташована вздовж АДРЕСА_1, поруч з проїзною частиною вулиці та тротуаром для пішоходів. Судом першої інстанції встановлено, що конструкція з табличною з написом "Нотаріус. Без вихідних" розміщено на фасаді будинку АДРЕСА_1 у м. Львові біля в'їзду у внутрішній двір цього будинку з вулиці, на рівні першого поверху.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій, що спірна конструкція за своїм призначенням, а також за змістом зазначеної на ній інформації, є вивіскою, а не рекламою. Та обставина, що вивіска розташована на певній відстані від безпосереднього входу у будівлю зумовлена архітектурним плануванням самого будинку, і не є визначальною для характеристики конструкції як реклами.

Відповідно до положень частини другої статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" вивіска є малою архітектурною формою - елементом декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою.

Згідно з вимогами статті 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Правила не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності; перелік та вимоги до документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що чинним на момент виникнення правовідносин законодавством, у тому числі Законом України "Про рекламу", Законом України "Про охорону культурної спадщини", Законом України "Про благоустрій населених пунктів" не передбачено необхідність отримання дозвільних документів на розміщення вивіски, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилання відповідачів на необхідність погодження проекту її розміщення з органами місцевого самоврядування та вказує на обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин відповідних положень рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.07.2011 №692 як таких, що суперечать положенням нормативно-правових актів, що мають вищу юридичну силу.

За вказаних обставин, колегія суддів вказує на обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною і скасування вимоги Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 02.08.2013 №23/Р-3-2292; визнання протиправними дій Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, які полягають у виставленні ОСОБА_3 вимоги від 02.08.2013 №23/Р-3-2292; визнання протиправним і скасування наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок» від 02.09.2013 № 273 в частині демонтажу вивіски ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 у м. Львові; визнання протиправними дій комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», які полягають у внесенні ОСОБА_3 попередження від 08.10.2013 № 2410-08-7575 про демонтаж вивіски.

Доводи касаційних скарг Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради та комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» висновків судів попередніх інстанцій у вказаній частині не спростовують.

Одночасно з викладеним, виходячи із завдання адміністративного судочинства, яке полягає у захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, зважаючи на відсутність у комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» у вказаних правовідносинах статусу суб'єкта владних повноважень, колегія суддів вказує на відсутність підстав для захисту порушених прав позивача шляхом задоволення позову в частині зобов'язання вказаного суб'єкта утриматися від виконання наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок» від 02.09.2013 №273 щодо демонтажу вивіски ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 у м. Львові, протиправність якого, серед іншого, вже встановлена рішеннями судів попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, позиція суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині та відмови у задоволенні позову є обґрунтованою.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 висновків суду апеляційної інстанцій у вказаній частині не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допущено.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: