Ухвала суду № 43855095, 21.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2015р. м. Київ К/800/65860/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Федоренко О. П., Береснєва І.О. Слєпухіна К. А,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 рокуу справі№ 826/14677/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрістгаз»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2014 року у справі № 826/14677/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.07.2014 року №0010282203 та №0010292203.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. п. 137.1, 137.10 ст. 137, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 159, 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Укрістгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.12.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 16.12.2011 року по 31.12.2013 року складено акт від 01.07.2014 року № 1204/26-59-22-03/37994284, яким зафіксовано порушення пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. п. 137.1, 137.10 ст. 137, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на суму 28 361 818,00 грн. за 2013 рік; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 7 726 612,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0010282203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 35 452 273,00 грн. (28 361 818,00 грн. основного платежу та 7 090 455,00 грн. штрафних санкцій) та № 0010292203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9 658 266,00 грн. (7 726 612,00 грн. основного платежу та 1 931 654,00 грн. штрафних санкцій).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки акта перевірки про відсутність реального виконання господарських операцій позивача з ТОВ «Карпатигаз», ТОВ «Лідергаз», ТОВ «Промпостачтехніка», ТОВ «Євро-Тек 2011» спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в перевіряємий період ТОВ «Укрістгаз» мало фінансово-господарські відносини щодо постачання природного газу контрагентам-покупцям: ТОВ «Євро-Тек 2011», ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» та придбання природного газу у контрагентів-постачальників: ТОВ «Лідергаз», ТОВ «Карпатигаз», ТОВ «Промпостачтехно».

Між ТОВ «Укрістгаз» (продавець) та ТОВ «Євро-Тек 2011» (покупець) укладено договори купівлі-продажу природного газу: від 25.02.2013 року № 17/02-25-г, від 22.03.2013 року № 18/03-22-г, від 29.04.2013 року № 22/04-29-г, від 25.07.2013 року № 24/07-25-г, відповідно до яких продавець зобов'язується передати у власність покупця природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цих договорів.

Також між ТОВ «Укрістгаз» (постачальник) та ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 15/02-18-г від 18.02.2013 року, відповідно до якого постачальник передає у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Позивач уклав договори купівлі-продажу природного газу з ТОВ «Карпатигаз», ТОВ «Промпостачтехно», ТОВ «Лідергаз», згідно із умовами якого продавець передає природний газ в мережі ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», де покупець приймає газ в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях (ГВС) в об'ємах, визначених договорами.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що фактичне виконання вищезазначених договорів підтверджується актами приймання-передачі природного газу, податковими накладними та банківськими виписками.

Надані платником первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, позивач надав відомості стосовно наявності господарської мети при здійсненні вищезазначених господарських операцій у вигляді отримання прибутку, в яких відображено суми отриманого ТОВ «Укрістгаз» доходу від здійснення ним операцій з купівлі та подальшого продажу природного газу за період з 01.02.2013 по 31.07.2013 на загальну суму 2 892 327,59 грн. та копію листа НАК «Нафтогаз України» від 15.10.2014 року №6-6734/1.2-14, яким останнє підтверджує фактичне отримання природного газу ТОВ «Укрістгаз» від постачальників ТОВ «Карпатигаз», ТОВ «Лідергаз», ТОВ «Промпостачтехніка» та передачу позивачем природного газу ТОВ «Євро-Тек 2011».

На момент укладення договорів та виконання ТОВ «Євро-Тек 2011», ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль», ТОВ «Лідергаз», ТОВ «Карпатигаз» та ТОВ «Промпостачтехно» буди зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Посилання відповідача на висновки акта № 209/22-00/37757736 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Євро-Тек 2011» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 28.02.2014 року, підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність посилання відповідача на матеріали кримінального провадження №32014100100000104, порушеного стосовно службових осіб ТОВ «Укрістгаз», оскільки доказів існування такого, що набрав законної сили, вироку за вказаним кримінальним провадженням податковим органом не надано.

Посилання відповідача та судів першої та апеляційної інстанцій на протоколи допиту та нотаріальної заяви Дудника П. М. підлягають відхиленню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним. Проте зазначене процесуальне порушення не є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки висновки судів підтверджені іншими доказами, які наявні у справі.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновків, що стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання операцій із спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року у справі № 826/14677/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак