Постанова № 43855064, 22.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2015 р. м. Київ К/800/55971/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого: судді Чалого С.Я.

Суддів: Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

секретар

судового засідання Зубенко Д.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кеба А.В.

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі за позовом Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук до Державної фінансової інспекції в Полтавській області, третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року позов Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області №16-07-3-14/1372 від 21 лютого 2014 року. В іншій частині позову судом відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, на підставі направлень на проведення перевірки фахівцями відповідача була проведена планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур та цукрових буряків Національної академії аграрних наук України за період з 01.10.2010 по 30.11.2013 року.

Ревізія проведена з 27.11.2013 року по 31.01.2014 року у відповідності до питань програми ревізії з відома директора Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біогенетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України Мороза О.В. та головного бухгалтера Гапули О.М.

За результатами ревізії складено акт №07-21/10 від 07.02.2014 року, який підписано директором Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біогенетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України Морозом О.В. та головним бухгалтером - Галулого О.М.

ДФІ в Полтавській області за результатами ревізії Веселоподільської дослідн селекційної станції Інституту біогенетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України пред'явлено вимогу №16-07-3-14/1372 від 21.02.2014 року "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних Культур та цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, якою позивача зобов'язано, зокрема, стягнути з ФОП ОСОБА_4 зайво отримані кошти за не надані послуги в сумі 70604,0 грн. або забезпечити надання останньою відповідного обсягу послуг. У разі необхідності стягнути ці кошти шляхом подання позову до суду (пункт №1).

Позивач, не погоджуючись з правомірністю зазначеного пункту №1 вимоги ДФІ у Полтавській області №16-07-3-14/1372 від 21.02.2014 року звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому, колегія суддів, вбачає за доцільне зазначити про таке.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23.04.2011 року №499/2011, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на наведене, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

В даній справі, відповідачем пред'явлена вимога про усунення порушень, виявлених під час ревізії, пунктами якої позивача зобов'язано провести дії по стягненню шкоди з винних осіб.

При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості заявленого позову.

У відповідності до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення у справі вказаним вимогам не відповідають, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити Веселоподільській дослідно-селекційній станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук в позові до Державної фінансової інспекції в Полтавській області, третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування рішень.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: