Ухвала суду № 43855037, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2015р. м. Київ К/800/34756/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

секретар судового засідання Луцак А.В.,

за участю: представника позивача Лещишиної Н.М.,

представника відповідача Гостили А.С.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року

у справі №826/19336/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Дочірнє підприємство «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просило:

- визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення невиїзної перевірки ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України», оформленої актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 30 жовтня 2013 року № 1080/26-53-22-01-21-31059253 із висновком на заперечення від 15 листопада 2013 року № 10102/10/26-53-22-05-10;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 20 листопада 2013 року № 0005382220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2014 року провадження в адміністративній справі №826/19336/13-а в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ «Про проведення документальної позапланової перевірки» № 734 від 16 жовтня 2013 року - закрито.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 жовтня 2013 року відповідачем складено акт № 1080/26-53-22-01-21-31059253 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Вортекс Транс» за період жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, квітень, травень, червень 2013 року, згідно з яким позивачем порушено вимоги: - пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2012 р. в сумі 6 529,00 грн.; - пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 176 227,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 р. в сумі 15 753,00 грн., за листопад 2012 р. в сумі 22 854,00 грн., за грудень 2012 р. в сумі 15 025,00 грн., за січень 2013 р. в сумі 31 749,00 грн., за лютий 2013 р. в сумі 26487,00 грн., за квітень 2013 р. в сумі 12 509,00 грн., за травень 2013 р. в сумі 16 580,00 грн., за червень 2013 р. в сумі 35 270,00 грн.

За результатами розгляду заперечень ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» ДПІ надано відповідь (висновок) від 15 листопада 2013 року № 10102/10/26-53-22-05-10 про те, що висновки акта позапланової невиїзної перевірки від 30 жовтня 2013 року № 1080/26-53-22-01-21-31059253 слід викласти в наступній редакції: «Перевіркою встановлено наступні порушення: «пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 171 968,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 р. в сумі 15 753,00 грн., за листопад 2012 р. в сумі 18 594,00 грн., за грудень 2012 р. в сумі 15 025,00 грн., за січень 2013 р. в сумі 31 749,00 грн., за лютий 2013 р. в сумі 26488,00 грн., за квітень 2013 р. в сумі 12 509,00 грн., за травень 2013 р. в сумі 16 580,00 грн., за червень 2013 р. в сумі 35 270,00 грн.»

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року № 0005382220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 214 960,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 171 968,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 42 992,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності доказів, які б могли достовірно свідчити про фактичне виконання умов договорів, укладених позивачем з ТОВ «Вортекс Транс».

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статтею 197 цього Кодексу. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що

між ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Вортекс Транс» укладено договори: поставки № 9/09 від 10 січня 2012 року; про надання послуг № 49/09 від 5 жовтня 2012 року; поставки № 18/09 від 16 квітня 2013 року; про надання послуг № 27/09 від 31 травня 2013 року.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано: переліки автотранспортних засобів ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України», перелік осіб постачальника, уповноважених приймати замовлення від замовника, специфікації №1-№13, протокол узгодженої договірної ціни, переліки осіб виконавця, уповноваженого приймати автотранспортні засоби замовника для технічного обслуговування та/або ремонту, переліки осіб замовника, уповноважених здавати автотранспортні засоби виконавця для обслуговування та/або ремонту та приймання автотранспортних засобів від виконавця, специфікацію (додаток № 1 до договору № 18/09 від 16 квітня 2013 року), специфікацію №1 - №4. Крім того, позивачем надано Витяги з Єдиного державного реєстру податкових накладних: № 9093519, № 13135016, № 11104239, № 12093718, № 13144247, № 15140343, № 14095602, № 12113350.

Проте, проведеним відповідачем аналізом фінансово-господарської діяльності встановлено, що у ТОВ «Вортекс Транс» відсутні необхідні для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Податковий орган дійшов висновку щодо неможливості реального здійснення даним товариством господарських операцій, з урахуванням часу, місця знаходження майна або матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» не надано доказів, які б свідчили про виконання робіт (надання послуг), придбання товарів та їх передачу, зокрема: актів приймання-передачі виконаних робіт, придбаних товарів, видаткових накладних; доказів, які б свідчили про якість товару та відповідність його технічним, санітарним, гігієнічним та іншим нормам, стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України для таких товарів, зокрема: сертифікатів якості та інших документів; доказів поставки товарів, зокрема: товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, видаткових накладних, податкових накладних; доказів, які б свідчили про розрахунки між сторонами, зокрема: платіжних доручень, рахунків-фактур, банківських виписок; доказів, які б свідчили про передачу автомобільних засобів на відповідальне зберігання виконавцю, зокрема: актів про передачу на відповідальне зберігання та повернення їх замовнику, підписані відповідальними на це особами, нарядів-замовлень на надання послуг з обслуговування транспортних засобів, супровідної документації.

Також не надано доказів, які б свідчили, що транспортні засоби, які передавалися на обслуговування відповідачу перебувають у власності або користуванні позивача, інформацію про ціни на придбані товари, складові частини ДТЗ, інших документів, які б підтверджували перелік наданих виконавцем послуг у відповідності до умов договорів про надання послуг № 27/09 від 31 травня 2013 року, № 49/09 від 5 жовтня 2012 року, актів передання-прийняття ДТЗ (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту та іншої документації у відповідності до положень Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11 листопада 2002 р. N 792, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2003 р. за N 122/7443, якими позивач керувався при укладенні цих договорів.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що виконання таких договорів вимагало від виконавця наявності відповідних основних фондів, складських приміщень (місця стоянки для автотранспортних засобів), спеціального устаткування, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, виконання робіт з ремонту та перевезення.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Вортекс Транс» не мали реального характеру, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів правомірності своїх дій по формуванню податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев