Ухвала суду № 43854944, 07.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2015р. м. Київ К/800/51204/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Загороднього А.Ф.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представників Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Української Т.О.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельні лікарняного комплексу» - Басарт Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - ДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду 23 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельні лікарняного комплексу» (далі-Товариство) до ДПІ,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ №0000024300 та №0000034300 від 20.03.2013 року.

На обґрунтування позову зазначило, що господарські операції із контрагентом виконані у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Висновки ДПІ ґрунтуються виключно на припущеннях щодо порушень податкового законодавства з боку контрагентів Товариства.

23 липня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ №0000024300 та №0000034300 від 20.03.2013 року скасовані.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Товариством надані первинні документи, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України та підтверджують належне виконання господарських операцій Товариствам з контрагентами.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 6.02.2013 року до 26.02.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 1.10.2011 року до 30.09.2012 року за господарськими операціями з ТОВ «ВК «Віконні системи», ПП «АТМ», за наслідками якої 5.03.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, пп. 145.1.2 п. 145 ст. 145, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 258 774,00 грн., а також у порушення вимог п.,п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 658 044,00 грн.

20 березня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення №0000024300 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 987 066,00 грн., №0000034300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 319 083,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом П цього Кодексу.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарської операції і яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як встановлено, судами попередніх інстанцій, 4.01.2012 року, 15.11.2011 року, 10.11.2011 року, 1.03.2012 року, 3.04.2012 року між Товариством та ТОВ «ВК «Віконні системи» були укладені договори підряду № 04-01-12, № 15-10-11, № 10-11-11, № 1-3-12, № 3-4-12.

На підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало акти приймання виконання робіт, податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, відомості про договірну ціну, відомості ресурсів, акти приймання передачі матеріалів, акти цільового використання матеріалів, коштириси, розрахунки загальновиробничих витрат.

14 травня 2012 року між Товариством та ПП «АТМ» був укладений договір поставки № 14-5-12, відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає обладнання згідно специфікації №1 до договору.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на прийняття товару, подорожні листи вантажного автомобіля, платіжні доручення.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що матеріалами адміністративної справи підтверджено факт виконання господарських зобов'язань між Товариством та його контрагентами, первинні документи складені при виконанні правочинів, за змістом відповідають вимогам чинного законодавства України та у своїй сукупності підтверджують придбання ним товару та подальше його використання у власній господарській діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду 23 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Загородній А.Ф.