Ухвала суду № 43846413, 19.06.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"19" червня 2012 р. Справа № 0670/6316/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

ОСОБА_2,

при секретарі Кошиль О.Ю. ,

за участю

представників сторін ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" березня 2012 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства "ОСОБА_6 Ізоляційні Компоненти" до ОСОБА_5 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 підприємство "ОСОБА_6 Ізоляційні Компоненти" (далі по тексту ДП ВМІК") звернулося до суду з позовом про визнання нечинними та скасування трьох податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Малинському районі (далі по тексту - ДПІ в Малинському районі) та трьох податкових повідомлень-рішень її правонаступника ОСОБА_5 міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту - ОСОБА_5 МДПІ).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р. позов задоволено, визнані протиправними та скасовані:

-податкове повідомлення-рішення ДПІ в Малинському районі від 31 грудня 2010 року №0001492340/0 та прийняте за наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення ОСОБА_5 МДПІ від 21 березня 2011 року №0001492340/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 196813,00 1грн.;

-податкове повідомлення-рішення ДПІ в Малинському районі від 31 грудня 2010 року №0001502340/0 та прийняте за наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення ОСОБА_5 МДПІ від 21 березня 2011 року № 0001502340/1 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 120359,00 грн.;

-податкове повідомлення-рішення ДГІІ в Малинському районі від 31 грудня 2010 року №0000052201/0 та прийняте за наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення ОСОБА_5 МДПІ від 21 березня 2011 року № 0000052201/1 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 227733,00 грн.. з яких: 75911,00 грн. - основний платіж, 151822.00 гри. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вищезазначену постанову та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Оскільки постанову від 13.03.2012 р. Житомирським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє як необґрунтовані виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції ДПІ у Малинському районі проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "ОСОБА_6 Ізоляційні Компоненти" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої був складений Акт від 24 грудня 2010 року № 203/23-10/32002742.

На підставі висновків акту, ДПІ у Малинському районі 31 грудня 2010 року були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001492340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану І вартість у розмірі 196813,00 грн.; № 0001502340/0 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану І вартість у розмірі 120359.00 грн.; № 0000052201/0 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 227733,00 грн., з яких: 75911,00 грн. - основний платіж. 1 151822.00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ДП "ВМІК" розпочало процедуру їх адміністративного оскарження.

Рішенням про результати розгляду скарги № 6036/Т-С/25-009 від 21.03.2011 р. оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а ОСОБА_5 МДПІ, яка є правонаступником ДПІ у Малинському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року за № 0001492340/1, № 0001502340/1, № 0000052201/1, які були залишені без змін по результатах розгляду повторної скарги.

Фактичною підставою для зменшення ДП "ВМІК" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 196813,00 грн. став висновок податкового органу про те, що в бюджетному відшкодуванні за березень 2010 року підприємство заявило до бюджетного відшкодування суми із сформованого від'ємного значення за серпень, вересень, жовтень 2009 р., які вже брали участь у розрахунках бюджетного відшкодування. Тобто у підприємства за вказаний період був відсутній залишок від'ємного значення, який можна заявити до бюджетного відшкодування.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон про ПДВ) встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті перерахуванню) до бюджету в строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 Закону про ПДВ, визначено, що в разі, коли в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.2 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою було встановлено, що залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, а саме за серпень 2009 р. в сумі 342 грн., за вересень 2009 р. в сумі 184690 грн., за жовтень 2009 року в сумі 11781 грн. у ДП "ВМІК" був відсутній.

Матеріалами справи, а саме податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2010 року та довідками щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду підтверджується, що позивачем не було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування, оскільки платником податку заявлена в березні 2010 року сума бюджетного відшкодування із сформованого від'ємного значення за серпень 2009 р. в сумі 342 грн., за вересень 2009 р. в сумі 184690 грн., за жовтень 2009 року в сумі 11781 грн. яка не приймала участі у бюджетному відшкодуванні, і декларувалася підприємством у відповідності до приписів підпунктів 7.7.1. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 196813.00 грн. оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 31 грудня 2010 року № 0001492340/0 (від 21 березня 2011 року № 0001492340/1), оскільки перевіркою, на підставі якої були прийняті ці податкові повідомлення-рішення, не було встановлено фактів, за якими позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Висновок податкового органу про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 120359,00 грн. ґрунтується на тому, що ДП "ВМІК" не в повній мірі відобразило із залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду (лютий 2010 року), заявлену суму бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за березень 2010 року в розмірі 120359 грн. і вказана сума заниження бюджетного відшкодування не може в подальшому бути заявленою підприємством до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів, а має бути врахована у зменшення рядка 26 податкової декларації з ПДВ, шляхом відображення платником в рядку 23.4 податкової декларації наступного податкового періоду за знаком "-".

Суд першої інстанції правомірно не погодився з таким висновком податкового органу, оскільки він спростовується довідкою ДПІ у Малинському районі від 25.11.2010 року (т. 1 а.с. 226-233) про результати позапланової виїзної перевірки ДП "ВМІК" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень, травень, червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2009 року по 31.05.2010 року, якою підтверджено правомірність бюджетного відшкодування за спірний період.

Згідно акту перевірки, податковий орган вважав, що оскільки умовами угоди про надання послуг від 01.01.2009 р. укладених між позивачем та нерезидентом компанією "Weidmann Infra AG" (Швейцарія), було передбачено заборону замовнику (особі, яка отримала програмний продукт у користування) передавати або іншим способом відчужувати отриманий у користування програмний продукт, то платежі, отримані позивачем як винагорода за таке користування, підпадають під визначення поняття «роялті» у розумінні п.1.30 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а отже вони є об'єктом оподаткування згідно з п. 13.1. п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За змістом вказаних норм, "роялті" це винагорода за користування будь-яким авторським правом.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оплата ДП "ВМІК" послуг компанії "Weidmann Infra AG" (Швейцарія) за угодою від 01.01.2009 р. не підпадає під наведене визначення терміну "роялті", оскільки вказаний договір не передбачає користування позивачем будь-яким авторським правом або отримання позивачем права на користування будь-яким авторським правом.

Керуючись ст.ст.195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" березня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: ОСОБА_8

ОСОБА_2

Повний текст ухвали складено 21.06.2012 р.

Роздруковано та надіслано (рекомендованими листами з повідомленням):

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_7 підприємство "ОСОБА_6 Ізоляційні Компоненти" вул.Неманихіна, 2,м.Малин,Житомирська область,11602

3- відповідачу ОСОБА_5 міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області пл.Соборна, 10,м.Малин,Житомирська область,11601