Ухвала суду № 43846068, 28.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 р.Справа № 820/19505/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2015р. по справі № 820/19505/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Стома" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Стома", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів №0000234700 від 02.12.2014 р., стягнути з відповідача судові витрати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 р. адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Стома" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000234700 від 02.12.2014 р.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стома" (місцезнаходження: 61105, м.Харків, вул. Ньютона, буд.3, код ЄДРПОУ - 00481318) судовий збір у розмірі 182,70грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 р. без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Публічне акціонерне товариство "Стома", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 00481318. (а.с.47).

На обліку як платник податків підприємство перебуває у СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів.

Головними державними ревізорами-інспекторами відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями відповідно до п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку законності декларування Публічним акціонерним товариством "Стома", код ЄДРПОУ - 00481318, позитивного значення з податку на додану вартість різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2014 року та достовірності суми бюджетного нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2014 року на рахунок платника у банку.

Результати перевірки оформлені актом №351/28-09-47-08/00481318 від 21.11.2014 р. (а.с.7-13).

За висновками перевірки, позивачем - ПАТ "Стома", порушено п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження ПАТ "Стома" позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2014 року у сумі 1283,00 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2014 року на 1283,00 грн. (а.с.13).

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000234700 від 02.12.2014 року, яким ПАТ "Стома" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок у банку) з податку на додану вартість у розмірі 1283,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 641,50 грн. (а.с.6).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовну заяву, виходив з того, що із наданих позивачем та досліджених судом первинних документів дійшов висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2014р. у сумі 1283. 00 грн., завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2014р. не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки №351/28-09-47-08/00481318 від 21.11.2014 р., підставами для висновку про заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2014 р. та про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2014 р. став висновок податкового органу про те, що ТОВ «Бестінбуд» - контрагент позивача, не задекларувало податкові зобов'язання за серпень 2014 р. по взаємовідносинам з АТ «Стома», тому АТ «Стома» не мало право на отримання податкового кредиту за серпень 2014 р. у сумі 1283,33 грн. по отриманому фторкаучуку СКФ-26 від ТОВ «Бестінбуд».

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "БЕСТІНБУД" (код ЄДРПОУ 31723991).

Так, на підставі договору поставки №538 від 29.07.2014 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТІНБУД" (постачальник) передає, а Публічне акціонерне товариство "Стома" (покупець) приймає окремими партіями і оплачує фторкаучук СКФ-26. (а.с.25).

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків надав складені контрагентом:

- копію податкової накладної від 08.08.2014 р. №9 на загальну суму 7700,00 грн. (у т.ч. податок на додану вартість у сумі 1283,33 грн. (а.с.26);

- копію платіжного доручення №2577 від 08.08.2014 р. у сумі 7700,00 грн.; (а.с.27);

- копію видаткової накладної №РН-0808/01 від 08.08.2014 р. на загальну суму 7700,00 грн. (у.ч. ПДВ 1283,33 грн.), (а.с.52);

- копію прибуткового ордеру №939 від 08.08.2014 р. (а.с.51);

- копію експрес-накладної №59998011714244 на отримання товару (а.с.50).

Використання позивачем придбаного у ТОВ "БЕСТІНБУД" товару у власній господарській діяльності підтверджується копіями наступних документів: лист Переліку сировини, що підлягає вхідному контролю - "Фторкаучук", повідомлення №230 від 18.08.2014 р. про відбір проб сировини вимогам нормативної документації та можливість використання для виробництва стоматологічних матеріалів, лімітну картку про передачу сировини "Фторкаучук" зі складу департаменту постачання до цеху №1. (а.с.57-60).\

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

Відповідачем не спростовується, що на час здійснення фінансово-господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як платники податку в податковому органі та якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також , п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт, товарів) у свого контрагента відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Також колегія зазначає, що навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. При цьому Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, є такиє, що набули законної сили, рішення суду з приводу визнання вказаного договору недійсним.

Колегія судів зазначає, що матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2015р. по справі № 820/19505/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Пянова Я.В. Зеленський В.В.