Ухвала суду № 43846016, 28.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 р.Справа № 816/3697/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2015р. по справі № 816/3697/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укролія» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської Міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомленням-рішенням від 15 вересня 2014 року № 0001731500 про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 20 880,00 грн. та донарахування штрафних санкцій в розмірі 10 440,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 року задоволено позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Укролія». Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 15 вересня 2014 року №0001731500. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" (код ЄДРПОУ 31577685) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду прийнята з порушенням норм матеріального права, при не неповному з'ясуванні обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укролія» заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить суд залишити апеляційну скаргу Полтавської ОДПІ без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду 02.03.2015р. зашити без мін .

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Укролія" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31577685 .

Відповідач перебуває на обліку в якості платника податків в Полтавській МДПІ з 25 червня 2001 року та зареєстрований платником податку на додану вартість з 10 липня 2001 року.

Фахівцем Полтавської МДПІ проведено документальну позапланову перевірку правильності нарахування ТОВ "Укролія" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2014 року, за результатами якої складено акт від 29 серпня 2014 року №276/15/31577635 .

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Укролія" вимог 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2014 року в розмірі 2 065 576,0 грн. завищено на 20 880,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки Полтавською МДПІ 15 вересня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001731500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на розрахунковий рахунок платника у банку) з податку на додану вартість в розмірі 20 880,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10440,0 грн.

Підставою для зазначеного висновку слугувало те , що у ТОВ "Укролія" відсутня власна торгівельна мережа, підприємство займається виробництвом олії, яку реалізує оптом іншим суб'єктам господарювання, тому не доцільно придбавати послуги з визначення динаміки та об'єму продажу товарів в торгівельній мережі, яка у підприємства відсутня. До перевірки надано податкові накладні та акт здачі-прийняття робіт, проте конкретна інформація стосовно вказаних робіт в даних документах відсутня. А саме : не зазначено адресу, за якою проводилися дослідження, не вказано кількість опитаних споживачів, не визначено кількісні та вартісні показники здійснених маркетингових досліджень та взагалі не вказано повний зміст проведених робіт. Акт здачі - прийняття робіт по податковій накладній № 634 від 30.04.2014р. не надано. При цьому, не вказано, на чому ґрунтується вартість отриманих маркетингових послуг. Проаналізувавши динаміку реалізації продукції на митній території України, встановлено відсутність економічного ефекту від отриманих послуг. Обсяг реалізації продукції в березні 2014 року зменшився на 6% в порівнянні з лютим 2014 року, а в травні 2014 року зменшився на 25% в порівнянні з квітнем 2014 року.

Крім того, податковий орган стверджував, що основний вид діяльності ПП "Агентство маркетингових досліджень" (код ЄДРПОУ 37274459) - неспеціалізована оптова торгівля, на підприємстві працює 11 маркетологів, окрім позивача, в квітні 2014 року ПП "Агентство маркетингових досліджень" було надано маркетингових послуг ще для 96 суб'єктів господарювання на суму 6 723 517 грн. На думку відповідача, вказане ставить під сумнів адміністративно-господарські можливості контрагента щодо виконання спірних оподаткованих господарських операцій.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагенту податкових накладних та про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо встановлених порушень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що спірні відносини між позивачем та його контрагентом ПП "Агентство маркетингових досліджень" стосувалися придбання послуг згідно договору про надання маркетингових послуг від 01 грудня 2013 року №58899 .

За умовами якого ПП "Агентство маркетингових досліджень" (виконавець) зобов'язувалось надавати ТОВ "Укролія" (замовник) послуги, замовник зобов'язувався прийняти надані послуги і оплатити їх, відповідно до умов даного договору.

За змістом вказаного договору надання маркетингових послуг включає в себе:

- визначення обсягу продажу товару в торгівельних точках в кількісному та в грошовому визначенні,

- визначення залишків товару в магазинах,

- визначення відносної динаміки продажу продукції постачальника в торговій мережі, - визначення середньоденного продажу продукції постачальника через одну торгівельну точку,

- пред'явлення інформації по кожній окремій торгівельній точці :код, назва магазину, адреса, площа, розмір, кількість кас, робочі години, дата відкриття, всі зміни пов'язані з відкриттям та закриттям магазину,

- проведення кількісного маркетингового дослідження в формі анкетування,

- проведення телефонного опитування,

- проведення моніторингу по визначенню кількості товарної позиції в розрізі торгівельних точок,

- опрацювання результатів маркетингових досліджень і пред"явлення звіту,

- проведення фокус-групи,

- пред'явлення інформації щодо роздрібних цін в різних торгівельних токах,

- дослідження відношення споживачів до реклами різних товарних груп.

На виконання умов даного договору ПП "Агентство маркетингових досліджень" протягом березня - квітня 2014 року надавало ТОВ "Укролія" маркетингові послуги, загальна вартість яких склала 125 280,0 грн., в т.ч. ПДВ - 20 880,0 грн.

В підтвердження факту отримання від ПП "Агентство маркетингових досліджень" зазначених вище послуг позивач надав копії податкових накладних від 31 березня 2014 року №490 на суму 20 930,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 488 грн. 33 коп. ) (а.с. 163) та від 30 квітня 2014 року №634 на суму 104 350,0 грн. (в т.ч.17 391 грн. 67 коп.) (а.с.162).

Вказані податкові накладні позивачем відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за березень - квітень 2014 року та на їх підставі віднесено до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суму ПДВ в розмірі 20880,0 грн., що відображено у податкових деклараціях з ПДВ за квітень - травень 2014 року та додатках до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

З копії податкових накладних вбачається , що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних, викладені в акті перевірки та письмових запереченнях проти позову відсутні.

ПП "Агентство маркетингових досліджень" на момент здійснення господарських операцій зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ПП "Агентство маркетингових досліджень" у березні - квітні 2014 року послуг вартістю 125 280,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 880,0 грн.), є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що за умовами пункту 4.1 договору про надання маркетингових послуг від 01 грудня 2013 року №58899 по закінченню щомісячних маркетингових послуг виконавець передає замовнику Акти здачі - прийняття наданих послуг в двох екземплярах, підписаних уповноваженими особами.

Позивачем до матеріалів справи надано копії актів здачі - приймання виконаних робіт ( наданих послуг) від 31 березня 2014 року №004080, від 30 квітня 2014 року №005175 , що складені та підписані договірними сторонами , містять відомості про зміст та обсяг наданих послуг, їх вартість, тобто оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Посилання апелянта на те, що у вказаних актах здачі - прийняття виконаних робіт не вказано кількість та одиниць виміру послуг, що ставить під сумнів реальність надання таких послуг, спростовуються долученими позивачем до матеріалів справи розрахунками вартості послуг до відповідних актів(а.с.105,86,61), з яких вбачається вид та обсяг проведених послуг, а також їх вартість. Крім того, сторонами засвідчено, що послуги надано у повній відповідності до умов договору, замовник та виконавець претензій один до одного не мають.

Наявність в матеріалах справи зазначених копії актів здачі - приймання виконаних робіт ( наданих послуг) від 31 березня 2014 року №004080, від 30 квітня 2014 року №005175 спростовують доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем акту здачі - прийняття робіт до податкової накладної № 634 від 30.04.2014р.

Також, відповідно до п. 86.7, 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (і разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, отримавши акт перевірки, позивачем 04.09.2014 року подано до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на нього заперечення, в яких зазначено пояснення щодо господарських операцій з ПП "Агентство маркетингових досліджень" та додав до заперечень документи , в підтвердження фактичного виконання зазначених господарських відносин, серед яких надано акт здачі - прийняття робіт до податкової накладної № 634 від 30.04.2014р.

Також, в підтвердження реальності надання ПП "Агентство маркетингових досліджень" позивачу маркетингових послуг у березні - травні 2014 року ТОВ "Укролія" надано звіти по визначенню об'єму реалізації продукції окремо визначених торгових марок в торгових точках мережі магазинів (а.с.63-84, 87-125).

Позивачем сплачено кошти в розмірі 125 280,0 грн., (у т.ч. ПДВ - в розмірі 20 880,0 грн.) ПП "Агентство маркетингових досліджень" за вказані послуги, що копіями платіжних доручень від 30 квітня 2014 року №3006 та від 25 квітня 2014 року №2839 та оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 631 березень - квітень 2014 року .

Як пояснює позивач , необхідність замовлення зазначених послуг викликана маркетинговими завдання у всіх функціональних сферах при плануванні рекламних заходів, а саме: вимірювати (контроль) ефективності заходів конкретного типу маркетингової комунікації; визначати характеристики аудиторії носіїв реклами для вибору найбільш відповідного цілям просування; тестувати сценарії (ідеї, концепції, розробки, варіанти рішень); діяльності з просування продукту; планувати діяльність торгового персоналу і торгових повідомлень (ТОП-реклами); виявляти оптимальну цільову аудиторії для реклами та інших засобів маркетингових комунікацій; визначати функціональні рекламного звернення; прогнозування при побудові моделі поведінкові покупця; визначати цілі комунікації (в тому числі тип обізнаності про бренд, ставлення до нього, вигоди, що підтримують це відношення, позиціонування бренду; зазначати методологію стимулів, мотивів рекламних звернень, відповідних цілям комунікації. Враховуючи розгалуженість мережі магазинів ТОВ «АТБ-маркет» вирішено одні з досліджень проводити на базі споживачів даної мережі. Провівши моніторинг підприємств, які надають такі: послуги, враховуючи відгуки ТОВ «АТБ-маркет» та постачальників інших товарів, рекламні компанії, який були досить успішними, позивачем прийнято рішення щодо співпраці з ПП «Агентство маркетингових досліджень» , тому 01.12.2014року укладено договір між позивачем та ПП «Агентство маркетингових досліджень».

Замовлення маркетингових послуг в ПГ1 "Агентство маркетингових досліджень" та проведені дослідження мати економічний ефект, створили умови для приросту прибутку позивача в майбутньому.

Враховуючи те, що основною метою укладеного договору слугувало отримання послуг, що споживає позивач у процесі здійснення своєї господарської діяльності, отже витрати понесенні позивачем на оплату послуг наданих ПП «Агентство маркетингових досліджень» прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача, під якою розуміється діяльність особи, що пов'язана з реалізацією товарів, спрямована на отримання доходу.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив, адже добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ПП "Агентство маркетингових досліджень" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту.

Тобто, факт реальності господарської операції за участю позивача з ПП "Агентство маркетингових досліджень" повністю підтверджено залученими до матеріалів справи первинними документами.

Жоден чинний на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин нормативно-правовий акт не ставив виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи при тому, що реальність господарської операції за участю позивача з ПП "Агентство маркетингових досліджень" повністю підтверджена залученими до матеріалів справи первинними документами.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення отриманих ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового зобов'язання.

Посилання податкового органу на те, що ПП "Агентство маркетингових досліджень" не мало адміністративно - господарських можливостей для надання маркетингових послуг та виконання своїх зобов'язань за договором від 01 грудня 2013 року №58899 до уваги не приймаються , оскільки вони ґрунтуються виключно на суб'єктивних висновках посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Тому, можливе порушення податкового законодавства контрагентами ПП "Агентство маркетингових досліджень" у ланцюгу постачання, про які стверджує відповідач, жодним чином не впливає на право ТОВ "Укролія", як добросовісного платника податків, на відповідний податковий кредит, оскільки позивач не мав господарських відносин з ТОВ "Мега систем" та ТОВ "ТГС-2012".

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Крім того, постановами Диканського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2014 року та від 13 жовтня 2014 року було закрито провадження у справах про притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (посадових осіб ТОВ "Укролія") до адміністративної відповідальності за ст.163-1 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( порушення ведення податкового обліку ) у зв'язку з відсутністю у їх діях складу адміністративного правопорушення.

Також, з матеріалів справи вбачається , що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі №816/3644/14, було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 448 058 грн. Вказаною постановою було підтверджено відсутність порушення позивачем податкового законодавства, таким чином посилання податкового органу на те, що ТОВ "Укролія" у травні 2014 року при віднесенні спірної суми до податкового кредиту повторно порушило вимоги податкового законодавства, та застосування до платника за це штрафної санкції в розмірі 50 % від суми основного платежу є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 15 вересня 2014 року №0001731500 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2015р. по справі № 816/3697/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2015 р.