Ухвала суду № 43845952, 22.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 р.Справа № 818/942/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2015р. по справі № 818/942/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

13 березня 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якому просить суд:

- визнати бездіяльність ГУ ДФС у Сумській області по не переведенню позивача на посаду начальника управління правової роботи ГУ ДФС у Сумській області протиправною;

- зобов'язати ГУ ДФС у Сумській області призначити ОСОБА_1 на посаду начальника управління правової роботи ГУ ДФС у Сумській області.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Наказом Головного управління Міндоходів у Сумській області №14-о від 28 травня 2013 року "Про призначення по переведенню" позивача було призначено на посаду начальника управління правової роботи Головного управління Міндоходів у Сумській області як такого, що був зарахований до кадрового резерву на цю посаду, по переведенню з ДПІ у м. Сумах та присвоєно спеціальне звання-радник податкової та митної служби 3 рангу.

Відповідно до п.2 Постанови КМУ №311 від 06.08.2014 року "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби, тобто фактично Головне управління Міндоходів у Сумській області перетворено на Головне управління ДФС у Сумській області без зміни функцій та повноважень.

Тобто, права та обов'язки від Головного управління Міндоходів у Сумській області перейшли до новоствореної юридичної особи - ГУ ДФС у Сумській області.

У зв'язку з цим 25.11.2014 року позивачу вручено попередження про наступне вивільнення без пропонування переведення на аналогічну посаду, та взагалі без пропонування будь-якої посади.

Станом на 25.01.2015 року, тобто після сплину строку попередження про вивільнення (2 місяці), позивачу так і не було запропоновано рівнозначну посаду-начальника управління правової роботи ГУ ДФС у Сумській області, яка була і є вакантною, а також будь-яку іншу посаду взагалі. Станом на 11.03.2015 року ситуація з переведенням позивача так і залишається невирішеною, що позбавляє його права виконувати покладені на нього обов'язки та порушує трудові права, надані Конституцією України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2015р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, ОСОБА_1, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Позивач вважає, що ігнорування з боку керівництва ГУ ДФС у Сумській області його вимог, які він неодноразово висловлював керівнику ГУ ДФС у Сумській області щодо переведення його на посаду начальника управління правової роботи є незаконним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працює на посаді начальника управління правової роботи Головного управління Міндоходів у Сумській області з 29.05.2013 р. (а.с.9, 100).

Постановою Кабінету Міністрів України №311 від 06 серпня 2014 р. "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" було постановлено, крім іншого, утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

Відповідно до цієї постанови, ГУ Міндоходів у Сумській області реорганізовано у ГУ ДФС у Сумській області.

25.11.2014 р. у зв'язку з реорганізацією територіальних органів Міндоходів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №311 від 06 серпня 2014 р. "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", на підставі наказів Головного управління ДФС у Сумській області від 10.11.2014 р. №33 "Про введення в дію структури ГУ ДФС у Сумській області" від 13.11.2014 р. №46 "Про ведення в дію штатного розпису" позивача ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення із займаної посади 26 січня 2015 р. за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.153).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності порушеного права позивача, яке на час розгляду справи підлягало б захисту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Таким чином, передчасне уявлення позивача про наявність підстав для задоволення позову у обраний спосіб, за відсутності при цьому порушень його прав та інтересів, не є підставою для задоволення такого позову, оскільки відповідно до приписів ч.1 ст.2 КАС України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Відповідно до вимог п.1 ст.40 КЗпП України у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом.

Як вбачається з Наказу Міністерства доходів і зборів №38 від 19.11.2014 р. "Про реорганізацію Головного управління Міндоходів у Сумській області" строк проведення реорганізації установи, працівником якої є позивач, не закінчився, а процедура реорганізації триває.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирішення питання щодо протиправності не переведення позивача до ГУ ДФС у Сумській області є передчасним.

Позивач продовжує працювати, отримує заробітну плату (а.с.101), а також на його ім'я як начальника управління правової роботи видано довіреності на представництво інтересів як Державної фіскальної служби України, так і Головного управління ДФС у Сумській області. Вказані обставини визнаються обома сторонами по справі.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позову з огляду на відсутність порушеного права позивача, яке на час розгляду справи підлягало б захисту.

З цих мотивів і вимоги про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 на посаду начальника управління правової роботи ГУ ДФС у Сумській області, є передчасними та не можуть бути задоволені.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує про порушення відповідачем ст.49-2 КЗпП України у зв'язку з тим, що при попередженні про звільнення йому взагалі не було запропоновано будь-якої посади для переведення.

В той же час, оскільки статтею 49-2 КЗпП України регулюється порядок вивільнення працівників, питання дотримання роботодавцем вказаних вимог закону підлягає дослідженню судом при вирішенні справ, предметом розгляду яких може бути правомірність чи неправомірність звільнення з посади.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2015р. по справі № 818/942/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2015 р.