Ухвала суду № 43845886, 21.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4493/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лаіка-Ойл" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Лаіка-Ойл" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000312200 від 24.04.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення № 0000312200 від 24.04.2014 року.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 14.03.2014 року по 03.04.2014 року на підставі направлень 13.03.2014 року № 12/15-17-22-01-23, № 13/15-17-17-01-09 та від 26.03.2014 року № 21/15-17-25-01-14 посадовими особами ДПІ, згідно п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І - й квартал 2014 року, проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Лаіка-Ойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.04.2014 року № 468/15-17-22-01-37089304, за висновками якого, ДПІ встановлено порушення позивачем п.п. 14.12.27 п. 14.12 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі - 277 547,00 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2011 року - 277547 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ винесено оспорюване у даній справі податкове повідомлення - рішення від 24.04.2014 року № 000031220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 277 547,00 грн. (за основним платежем - 277547,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 грн.).

За результатом адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги ТОВ "Лаіка-Ойл" без задоволення.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що відповідачем не доведено суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентом правочинів, а також необхідності отримання зазначених послуг для здійснення господарської діяльності позивача.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, Конституції України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні", Податковому кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні".

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.6 наведеної статті, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За приписами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Також, відповідно до п. 138.4 та п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача, а саме - податкові накладні, видані позивачу його контрагентами, та ін.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пункті 198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи 12.01.2011 року за № 2002 між ТОВ "РАНГ" (Продавець) та ТОВ "Лаіка-Ойл" (Покупець) укладений договір поставки, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість) (п.1.1 Договору). Якість товару, який передається у власність (поставляється) Покупцю, повинна відповідати вимогам Державних стандартів (ДСУ) або Технічних умов (ТУ), які діють на території України, що підтверджується паспортом якості виробника та/або сертифікатом відповідності (для товару, який підлягає сертифікації) (п.1.2 Договору). Загальна кількість товару, що передаються за цим договором у власність Покупця, сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного обсягу поставленого (переданого у власність) товару (п.1.3 Договору). Передача у власність (поставка) товару здійснюється на АЗС Покупця за адресою: Україна, Одеська область, Комінтернівський район, селище Візирка Комплекс споруд №2 (Чорноморська птахофабрика) автозаправочний комплекс (п.2.1 Договору). Товар передається Покупцеві окремими партіями (частинами) і приймається Покупцем, згідно вимог існуючих правил приймання. Кожна окрема партія товару передається в рамках цього Договору лише після попереднього узгодження Сторонами її асортименту, номенклатури, кількості, якості, ціни (вартості), умов та строків (термінів) її поставки (передачі у власність) (п.2.2 Договору). Факт поставки (передачі у власність) товару в рамках цього Договору підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними (або актами приймання-передачі) на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін, податковою накладною, а також товарно-транспортною накладною від Продавця Покупцю. Датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або в акті приймання-передачі товару. Продавець не несе відповідальності за пошкодження чи втрату товару з моменту поставки (передачі) його Покупцеві відповідно до умов цього пункту та пункту 2.1 цього Договору (п.2.4 Договору). Сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі у власність товару (п.2.5 Договору). Для передачі товару Покупцеві представник Покупця зобов'язаний надати представнику Продавця довіреність, видану та оформлену відповідно до чинного законодавства (п.2.8 Договору). Гарантувати якість поставленого Товару згідно з вимогами Державних стандартів (ДСТУ) або Технічних умов (ТУ) , які діють на території України, що підтверджується паспортом якості виробника та/або сертифікатом відповідності (п.4.2.2 Договору). Строк дії цього Договору - 1 рік (п.8.1 Договору).

Передача товару від ТОВ "РАНГ" до ТОВ "Лаіка-Ойл", згідно вищевказаного договору підтверджується відповідними податковими, видатковими накладними за жовтень-грудень 2011року; актами приймання-передачі товару; поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними за вказаний період, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно вищевказаних товарно-транспортних накладних, автопідприємствами виступали: ТОВ "Рута-Нова-К", ТОВ "РАНГ", відповідно замовником та вантажовідправником виступав ТОВ "РАНГ", вантажоодержувачем - ТОВ "Лаіка-Ойл"; також в ТТН зазначені: прізвище водіїв, дані транспортного засобу, відомості щодо кількості дизельного палива та бензину, які відповідають даним видаткових накладних, зазначено уповноважених осіб, які здали та прийняли товар.

Позивачем були надані до суду паспорти якості виробника та сертифікати відповідності, які підтверджують вимоги п. 1.2 договору поставки від 12.01.2011 року №2002. Надходження нафтопродуктів та їх оприбуткування на підприємстві підтверджується змінними звітами АЗС ТОВ "Лаіка-Ойл" та журналом обліку надходження нафтопродуктів на АЗС с. Визирка КБС №2 форми №13-НП. На підтвердження того, що паливо дійсно було поставлено, та його рух відображався на АЗС, позивачем надано до суду журнали прийому-передачі зміни на АЗС з 19.08.2011 року по 05.03.2012 року. На підтвердження сплати коштів за отримане паливо надані до суду платіжні доручення.

Суми витрат за вказаними господарськими операціями позивач відніс до складу валових витрат у 4 кварталі 2011 року.

Також, на підтвердження фактично виконаної поставки товару відповідно до вимог п. 10.2.2; п. 10.2.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 оператором TOB "Лаіка-Ойл" перед зливанням нафтопродуктів було виміряно густину і температуру нафтопродукту та оприбутковано прийнятий за договорами поставки від контрагента TOB "Ранг" (Продавець) нафтопродукт за марками та видами, що підтверджується копією журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах з 03.12.2011 року по 21.09.2012 року та з 31.01.2011 року по 02.12.2011 року, тобто зроблено усі необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП.

Зокрема, у ньому зазначені всі необхідні характеристики палива для визначення його кількості: об'єм нафтопродуктів, дм3, густину нафтопродукту, кг/м3, температуру нафтопродукту, С, його масу, кг. Більш того, у графі 17 журналу, чітко зазначено фактично прийнятий об'єм нафтопродукту, дм3, що дає змогу визначити обсяг господарської операції та відобразити його у даних бухгалтерського обліку. Дані про оприбутковані нафтопродукти були занесені до змінних звітів АЗС за формою №17-НП.

Також судом встановлено, що у відповідності до вимог п. 7.5.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 позивачем у ТТН зазначено номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата виїзду автоцистерни з підприємства. Також, чітко зазначено номер подорожнього листа, дата виїзду з підприємства вантажовідправника, назви пункту навантаження та печатка постачальника.

Додатковим доказом наявності факту постачання палива є наявність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей виданих, що підтверджується наданою представником позивача копією журналу - реєстрації довіреностей. Зокрема, з якого вбачається, що паливо від TOB "Ранг" було отримано матеріально відповідальними особами - працівниками TOB "Лаіка-Оіл": ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі довіреностей: № 92 від 05.10.2011 р., № 98 від 17.10.2011 р., № 108 від 04.11.2011 р., № 110 від 11.11.2011 р., що підтверджується особистими підписами вказаних осіб у журналі реєстрації довіреностей.

Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 1, п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" усі первинні документи надані TOB "Лаіка-Ойл" для перевірки оформлено належним чином, зокрема, щодо наявності в них змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції та даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Первинними документами, які містять відомості про зміст господарської операції та підтверджують її здійснення є договір та видаткові накладні, які безпосередньо визначають, що змістом господарських операцій TOB "Лаіка-Ойл" з TOB "Ранг" є поставка палива. Вказані документи та ТТН дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зокрема в них зазначено Постачальник палива - TOB "Ранг" та Покупець палива (отримувач) - TOB "Лаіка-Ойл". Придбане у ТОВ "Ранг" паливо використовувало ТОВ "Лаіка-Ойл" у своїй господарській діяльності шляхом використання для власних потреб підприємства та шляхом реалізації вказаного палива.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірне формування позивачем валових витрат.

Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними запереченням до адміністративного позову, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки судом першої інстанції встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 24.04.2014 року № 0000312200, вимоги щодо скасування останнього були обґрунтовано задоволені.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.М. Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова