Ухвала суду № 43845825, 22.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2756/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області до відділу Державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов'язання відкрити виконавче провадження, -

ВСТАНОВИВ:

ВДВС Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області подало апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 16 травня 2014 року, ухваленою в порядку письмового провадження, Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративний позов, визнав протиправними дії Державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 14.04.2014 року ВП № 42996761; скасував постанову від 14.04.2014 року № ВП № 42996761 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа); відмовив у задоволені вимог про зобов'язання відкрити виконавче провадження за вимогою про сплату боргу Ф№187У від 22 січня 2013 року, яка виставлена на ОСОБА_1.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що він не згоден з постановою суду, оскільки оскаржена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження прийнята з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що 30 вересня 2013 року, за вихідним № 597/08 управління Пенсійного фонду України у Красноокнянському районі Одеської області направило до відділу Державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції Одеської області, на примусове виконання, вимогу про сплату боргу Ф№187У від 22 січня 2013 року, яка виставлена на ОСОБА_1.

30 грудня 2013 року до управління Пенсійного фонду України у Красноокнянському районі Одеської області надійшла постанова відповідача від 27 грудня 2013 року ВП№40467294 про повернення виконавчого документа стягувачеві, в якій зазначено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем, відповідно до Закону України «По виконавче провадження» заходи, щодо розшуку такого майна, виявилися безрезультатними.

10 січня 2014 року, за вихідним № 29/08 управління Пенсійного фонду України у Красноокнянському районі Одеської області направило повторно вимогу для примусового виконання.

24 січня 2014 року до управління Пенсійного фонду України у Красноокнянському районі Одеської області надійшла постанова відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 13 січня 2014 року ВП№41597661, в якій зазначено, що стягувачем повторно пред'явлений до виконання виконавчий документ, який йому був повернутий у зв'язку з відсутністю у боржника майна. При цьому зазначено, що УПФУ у Красноокнянському районі Одеської області, всупереч пункту 13 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3593/5 від 26 грудня 2011 року не надало державному виконавцю додаткової інформації про виявлене майно у боржника. Також постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження містить посилання на те, що стягувачем не вказано дату набрання виконавчим документом чинності.

27 січня 2014 року, за вихідним № 132/08, управління Пенсійного фонду України у Красноокнянському районі Одеської області направило повторно вимогу для примусового виконання, з зазначенням, що відповідно до п. 13 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 3593/5 від 26.12.2011 року, управління не володіє додатковими відомостями, щодо майна боржника чи місця його знаходження.

07 лютого 2014 року до управління Пенсійного фонду України у Красноокнянському районі Одеської області надійшла постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 30 січня 2014 року ВП№41806572, в якій зазначено про відмову у відкритті виконавчого провадження через наявність не скасованої постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, а також не зазначення дати набрання чинності виконавчого документа.

Управлінням Пенсійного фонду України у Красноокнянському районі Одеської області направлено повторно вимогу про сплату боргу та 25 квітня 2014 року отримано постанову від 14 квітня 2014 року ВП№42996761 про відмову у відкритті виконавчого провадження, яка є предметом оскарження по справі.

Перевіряючи правомірність дій державного виконавця та прийнятого ним рішення суд першої інстанції встановив, що до оформлення пред'явленої для примусового виконання вимоги про сплату боргу Ф№ 187У від 22 січня 2013 року, у відповідача зауважень не виникало, тобто виконавчий документ відповідав вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження» та був пред'явлений до виконання в межах строків пред'явлення такого документа до виконання.

Оскільки частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, а п.8 ч.1 ст.26 цього закону, на підставі якого прийнята оскаржена постанова, передбачено відмову у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, а Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного Фонду України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 3593/5 від 26 грудня 2011 року, є підзаконним та відомчим нормативно-правовим актом, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час прийняття оскарженої постанови державного виконавця, не існувало передбачених законом обставин для відмови у відкритті виконавчого провадження, внаслідок чого дії відповідача по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 14.04.2014 року ВП № 42996761 є протиправними, а сама постанова підлягає скасуванню.

При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача, в обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови, про наявність попередніх не оскаржених та не скасованих постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки зазначені обставини не є підставою для відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа, який подано до належного органу державної виконавчої служби в межах строків пред'явлення такого документа до виконання. Так само не прийняв суд першої інстанції твердження відповідача щодо безпідставного звернення стягувача із заявою про розшук боржника, оскільки вказані обставини підлягають з'ясуванню в ході примусового виконання виконавчого документа, саме органом державної виконавчої служби.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження, суд першої інстанції послався на те, суд не вправі зобов'язувати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Справа призначена до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є дії відповідача щодо прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу) від 14 квітня 2014 року ВП№42996761; правомірність постанови від 14 квітня 2014 року ВП№42996761 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу); та вимоги щодо зобов'язання відкрити виконавче провадження за вимогою про сплату боргу Ф№187У від 22 січня 2013 року, яка виставлена на ОСОБА_1.

Постановою заступника начальника відділу ДВС Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області від 14 квітня 2014 року ВП№42996791 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № Ф187У від 22 січня 2013 року виданої управлінням Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 3 403,02 грн. (а.с. 14 - зворот).

Приймаючи постанову від 14 квітня 2014 року ВП№42996791 заступник начальника відділу ДВС встановив, що пенсійний орган втретє пред'явив до виконання виконавчий документ, який йому було повернуто у зв'язку з відсутністю у боржника майна. Також в постанові встановлено, що стягувач всупереч приписам п.13 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного Фонду України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 3593/5 від 26 грудня 2011 року, не надав державному виконавцю додаткової інформації про виявлене майно у боржника. Крім того в постанові зазначено, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа було завершено за п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим звернення до суду з поданням про розшук боржника є безпідставним, так як місце знаходження боржника відоме, але відсутнє майно та кошти, на які можливо звернути стягнення.

Постанова від 14 квітня 2014 року ВП№42996791 винесена з посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції правильно встановив, та апелянтом не заперечується, що при третьому зверненні виконавчого документа до примусового виконання, у виконавчої служби не виникло питань щодо його відповідності вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження» та пред'явлення до виконання в межах строків пред'явлення такого документа до виконання.

Апеляційний суд встановив, що після першого пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання, постановою від 27 грудня 2013 року, виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок не здійснення виконання через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, та через те, що здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с. 9 - зворот).

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відмовляючи 14 квітня 2014 року у прийнятті виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження, відповідач послався на п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 91 Конституції України закони приймаються Верховною Радою України, в той час як в оскарженій постанові заступник начальника відділу ДВС послався на недотримання Порядку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, який є підзаконним нормативно-правовим актом, а не законом

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підстав скасування оскарженої постанови та визнання дій протиправними, оскільки органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Доводи апеляційної скарги, які дублюють письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 21-23) не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Г.В.Семенюк