Ухвала суду № 43845590, 21.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 876/7847/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представників позивача Жили Р.І., Михальчишин Г.П.,

представника відповідача Гейвича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма ,,Галімпекс-Склодзеркальний завод" до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

15 травня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) фірма ,,Галімпекс-Склодзеркальний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі -ДПІ у Галицькому районі м. Львова) від 29.04.2014 року №0001452201 в частині формування податкового кредиту на загальну суму 52922,46 грн., в тому числі за основним платежем 35281,64 грн. та за штрафними санкціями 17640,82 грн.

Постановою від 31 липня 2014 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Галицькому районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України в частині формування податкового кредиту по податкових накладних, в яких відсутні номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України при отриманні запчастин від постачальників в періоді з 12.08.2012 року по 31.12.2012 року.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків планової виїзної документальної перевірки ТзОВ фірма ,,Галімпекс-Склодзеркальний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, оформленої актом за №232/13-04-22-01 від 14.04.2014 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова 29.04.2014 року прийняла податкове повідомлення-рішення за №0001452201, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 70895, 82 грн., в тому числі 47263,88 грн. за основним платежем та 23631,94 грн. за штрафними санкціями.

Висновки податкового органу базуються, зокрема, на тому, що позивач на порушення вимог підпункту201.1 статті 201 ПК України завищив податковий кредит в сумі 35281,64 грн. в частині формування податкового кредиту по податкових накладних, в яких відсутні номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України при отриманні запчастин та навантажувача закордонного виробництва від постачальників в періоді з 13.08.2012 року по 31.12.2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 52922,46 грн., з яких 35281,64 грн. за основним платежем та 17640,82 грн. за штрафними санкціями, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у податкових накладних реквізитів ,,номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України", отриманих позивачем в періоді з 13.08.2012 року по 31.12.2012 року не є порушенням податкового законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: a) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 57 Закону України від 05.07.2012року № 5083-VI ,,Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" (набрав чинності 12.08.2012 року) пункт 201.1 Податкового кодексу України доповнено підпунктом ,,ї і" такого змісту: ,,ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України".

Пунктом 4 розділу II ,,Прикінцеві положення" Закону № 5083 доручено Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Однак, відповідні зміни до наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 ,,Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" в частині доповнення податкової накладної відповідними графами для зазначення номера та дати митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України, не були внесені.

В подальшому у січні 2013 року тимчасово, до 1 липня 2013 року, зупинено дію підпункту ,,ї" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а з 01.01.2014 року такий підпункт виключений.

За період з 13.08.2012 року по 31.12.2012 року позивач відніс до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 35281,64 грн. по податкових накладних, в яких були відсутні реквізити ,,номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України".

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів апеляційний суд дійшов висновку, що саме порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджені наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 ,,Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної".

Зміни до зазначеного наказу в частині доповнення податкової накладної відповідними графами для зазначення номера та дати митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України, не були внесені. Тому позивач, як покупець, не був позбавлений права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту по податкових накладних, у яких відсутня вказана графа, оскільки при її заповненні продавець не порушив визначених наказом Мінфіну від 01.11.2011 року №1379 форми та порядку.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року у справі № 813/3564/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 24 квітня 2015 року.