Ухвала суду № 43845434, 29.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20116/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ойшо Україна» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року позов ТОВ «Ойшо Україна» задоволений повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 грудня 2014 року № 0017462201.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період із 17 по 21 листопада 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 28 листопада 2014 року складено акт № 1732/26-59-22-01/35534912 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у результаті взаємовідносин із ТОВ "Істоконс" (далі - ТОВ "Істоконс") за період із 01 січня по 31 березня 2014 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 270119,00 грн.

На підставі акту перевірки, 16 грудня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017462201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 270119,00 грн.

Позивач, вважаючи дане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, фінансово-господарські відносини позивача та TOB "Істоконс" ґрунтувались на договорі від 16 грудня 2013 року № IDXCM01213, за умовами якого позивач замовив, а TOB "Істоконс" зобов'язалося виконати монтажні роботи зі створення інтер'єру та виконання усіх необхідних установок/монтажів згідно із деталізацією і цінами, погодженими сторонами, у магазині "Ойшо" у ТЦ "Меганом", розташованому за адресою: місто Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8 (далі - магазин).

Завершення виконання TOB "Істоконс" монтажних робот у магазині підтверджується актом приймання підрядних робіт від 21 березня 2014 року № 28.

На виконання ст. 4 договору, TOB "Істоконс" надано позивачу платіжні доручення від 03 січня 2014 року № 42 на суму 1032300,00 грн., від 11 лютого 2014 року № 300123 на суму 619380,00 грн., від 25 березня 2014 року № 300484 на суму 309690,00 грн., від 03 лютого 2014 року на суму 619380,00 грн., а також рахунки на оплату від 18 березня 2014 року на суму 309690,00 грн. та від 18 грудня 2013 року на суму 309690,00 грн.

TOB "Істоконс" також надано позивачу податкові накладні від 03 січня 2014 року № 4 на загальну суму 1032300,00 грн., у тому числі ПДВ - 172050,00 грн., від 11 лютого 2014 року № 4 на загальну суму 619380,00 грн., у тому числі ПДВ - 103230,00 грн., від 21 березня 2014 року № 4 на загальну суму 412920,00 грн., у тому числі ПДВ - 68820,00 грн.

Факт виконання монтажних робіт підтверджується фото-звітом, який міститься у матеріалах справи.

Крім того, в ході розгляду справи було також з'ясовано, що позивачем до перевірки надані усі податкові накладні, виписані TOB "Істоконс" за договором.

В свою чергу, відповідачем у ході перевірки не виявлено будь-яких порушень позивачем щодо форми або змісту таких податкових накладних.

На час укладання договору та виконання монтажних робіт TOB "Істоконс" зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та як платником ПДВ, тобто товариство мало право виписувати податкові накладні.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сплативши грошові кошти за виконані TOB "Істоконс" монтажні роботи, у тому числі ПДВ, позивач отримав належним чином складені та у подальшому зареєстровані податкові накладні, - він правомірно сформував податковий кредит у розмірі 270119,0 грн.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 29.04.2015р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.