Ухвала суду № 43845362, 23.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16520/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія" Міжнародні Авіалінії України" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія" Міжнародні Авіалінії України" звернувся до суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови «Про правопорушення, пов'язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень» № 192 від 25 вересня 2014 року про накладення штрафу у розмірі 8 500 грн. 00 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія" Міжнародні Авіалінії України" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 вересня 2014 року Окремим контрольно-пропускним пунктом "Київ" Державної прикордонної служби України складено протокол № 921703 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень.

Згідно даного протоколу, Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія" Міжнародні Авіалінії України" не виконало обов'язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування (транзиту), що призвело до перевезення 11 вересня 2014 року через державний кордон України за маршрутом "Рим-Київ" без необхідних документів для в'їзду до держави прямування (транзиту) - України одного пасажира, а саме: громадянина Республіки Еквадор ОСОБА_5 (далі - пасажир), документованого дипломатичним паспортом громадянина Еквадору, у якому відсутня віза України, що не дає особі права на в'їзд в Україну.

Вищезазначене є правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

11 вересня 2014 року Окремим контрольно-пропускним пунктом "Київ" Державної прикордонної служби України прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України пасажира із причини того, що у такого пасажира відсутня віза України.

У зв'язку з наведеним, відповідачем прийнято постанову «Про правопорушення, пов'язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень» № 192 від 24 вересня 2014 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 8 500 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 03 квітня 2003 року № 661-IV, на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Пунктом 6 ст. 19 зазначеного Закону передбачено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» від 10 січня 2002 року № 2920-III, підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

В силу п.п. 2, 3, 6 Правил оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 567, віза - наданий уповноваженим органом України в установленій законодавством формі дозвіл, необхідний для в'їзду або для транзитного проїзду через територію України протягом відповідного строку.

Паспортний документ - виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН документ, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

Уповноваженими органами, що мають право надавати та оформляти візу, є: дипломатичне представництво або консульська установа України; департамент консульської служби МЗС; представництво МЗС на території України.

Департамент консульської служби МЗС або представництво МЗС на території України оформляє візи в пункті пропуску через державний кордон іноземцям та особам без громадянства, що не змогли завчасно оформити візи в дипломатичному представництві або консульській установі України та мають поважну причину невідкладно в'їхати в Україну, зокрема: 1) з дипломатичною або службовою метою за клопотанням органів державної влади України; 2) з метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації в Україні за клопотанням МНС; 3) з метою невідкладного медичного лікування або участі в похованні близького родича, що підтверджено відповідними документами; 4) у разі необхідності транзитного проїзду через територію України членів екіпажів іноземних суден, що перебувають в українських портах, за наявності виписки із суднової ролі; 5) з метою активізації взаємодії у галузі культури та спорту, а також забезпечення інтересів у сфері зовнішньої політики або інших сферах, які є життєво важливими для суспільства, або з гуманітарних питань. Порядок в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну із зазначеною метою встановлюється МЗС.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2014 року рейсом № 306 сполучення "Рим-Київ" у пункті пропуску "Бориспіль", відкритому для міжнародного повітряного сполучення, позивачем здійснено спробу перевезення через державний кордон України до держави прямування пасажира, документованого дипломатичним паспортним документом громадянина Республіки Еквадор, у якому відсутня віза.

З пояснень представника відповідача слідує, що чинні міжнародні договори між Україною та Республікою Еквадор не передбачають безвізового в'їзду громадян Республіки Еквадор в Україну незалежно від паспортного документа, а тому пасажир не мав права в'їхати на територію України без отримання візи.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", службовою особою відповідача стосовно позивача складено протокол № 921703 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, оскільки позивачем не виконано обов'язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду в Україну. Розгляд справи призначено на 24 вересня 2014 року. Протокол складено у присутності уповноваженого представника позивача, який отримав копію протоколу, що підтверджується його підписом.

Під час розгляду справи про правопорушення пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, представник позивача підтвердив факт перевезення пасажира, документованого дипломатичним паспортним документом громадянина Республіки Еквадор, у якому відсутня віза.

Разом з цим, незважаючи на обов'язок перевізника вживати заходи щодо перевірки наявності у пасажирів документів необхідних для в'їзду до приймаючої держави, а також наявність права перевізника відмовити у перевезенні пасажира, документи якого не оформлені належним чином, позивачем не було вжито необхідних заходів щодо перевірки наявності у пасажира необхідних для в'їзду в Україну документів та не використано право на відмову у перевезенні такого пасажира.

11 вересня 2014 року відповідачем прийнято рішення, яким пасажиру відмовлено у перетинанні державного кордону України з підстав відсутності візи.

Судом встановлено, що у подальшому пасажира було пропущено через державний кордон на підставі візи, виданої оперативним відділом департаменту консульської служби МЗС в аеропорту "Бориспіль".

Матеріали справи свідчать, що після прийняття рішення про відмову у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну пасажира із причини того, що у такого пасажира відсутня віза України та опублікування такої інформації, посольство Еквадору в Австрії нотою від 11 вересня 2014 року звернулось до Департаменту консульської служби МВС України, за результатами розгляду якої пасажир отримав візу, оформлену оперативним відділом департаменту консульської служби МЗС в аеропорту "Бориспіль".

Водночас, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що зазначену ноту оформлено не завчасно, а у день прибуття пасажира в Україну, крім того, у ній відсутня інформація про те, що пасажир прибув в Україну із дипломатичною метою, а зазначено, що пасажир є дипломатом Республіки Еквадор в КНР.

Тобто, факт отримання пасажиром візи в аеропорту "Бориспіль" є підтвердженням факту відсутності у такого пасажира візи на час перевірки позивачем наявності документів необхідних для перетину кордону.

Крім того, судом встановлено, що нота посольства чи іншого державного органу України щодо протиправних чи незаконних дій відповідача стосовно дипломатичної особи на адресу відповідача не надходила.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано обґрунтованих доказів, які б підтвердили про відсутність з його боку правопорушення пов'язаного зі здійсненням міжнародних перевезень, а саме: перевезення через митний кордон України пасажира без візи України, що не дає пасажиру права на в'їзд в Україну.

У свою чергу, представником відповідача надано належні докази, якими підтверджується факт відсутності у пасажира візи, необхідної для перетину митного кордону України.

Крім того, під час здійснення позивачем перевезення у пасажира була відсутня віза України, як і документи, підтверджуючі можливість отримання візи в оперативному відділі департаменту консульської служби МЗС в аеропорту "Бориспіль", тобто клопотання органів державної влади про отримання візи та наявність дипломатичної мети в'їзду в Україну.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія" Міжнародні Авіалінії України" є необґрунтованими, а тому відсутні правові підстави для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія" Міжнародні Авіалінії України" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 28.04.2015 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.