Ухвала суду № 43844828, 28.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

28 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Левенця Б.Б., Шиманського В.Й.,

при секретарі: Прохоровій В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» про визнання договору припиненим, визнанням суми заборгованості безпідставно нарахованою, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» (далі - ТОВ «Рада») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 929,23 грн. і відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання договору припиненим та визнанням суми заборгованості безпідставно нарахованою.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині задоволення позовних вимог відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вказав, що при ухваленні рішення судом порушено норми процесуального законодавства, належним чином не досліджені надані сторонами докази, не були в повному обсязі з'ясовані обставини, не було надано належної оцінки доказам по справі, всупереч вимог ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України судом безпідставно покладено на нього обов'язок доведення факту ненадання позивачем житлово-комунальних послуг. Порушення норм матеріального права вбачається в тому, що суд не застосував норми ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» для витребування від позивача належних доказів, які б могли підтвердити наявність чи відсутність заявленої заборгованості.

Посилаючись на те, що рішення ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Рада», просив рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, з підстав наведених в ній, та просив задовольнити.

Представник позивача - ОСОБА_2, посилаючись на те, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, просив в задоволені апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками договірних відносин є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавець відносить учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг таких, як балансоутримувач та управитель до особливих, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

- утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

З матеріалів справи, а саме: з Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) від 11 грудня 2012р. № 2216, зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у м. Києві 25 грудня 2012р. за № 75/992 «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) від 10 квітня 2012р. № 579» вбачається, що ТОВ «Рада» є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та будинкових територій по АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Відповідач є власником квартири НОМЕР_1, загальною площею 83,3 в житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с. 9-15).

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що позивач, як житлово-експлуатаційна організація, яка обслуговує будинок АДРЕСА_1, надає його мешканцям житлово-комунальні послуги, відповідач в свою чергу отримує їх, при цьому не повноцінно виконує зобов'язання по їх оплаті, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з листопада по січень у розмірі 874,65 грн.

Згідно ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед ТОВ «Рада» за отримані послуги з утримання будинку та прибудинкової території з листопада по січень у розмірі 874,65 грн.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування ОСОБА_1 плати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території здійснено з дотриманням норм законодавства за встановленими Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) від 11 грудня 2012р. тарифами, розмір яких щомісячно становив 291,55 грн.

Виходячи з наявних в матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, колегія суддів приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Суд застосувавши положення ст. 625 ЦК України дійшов висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 920 грн. 23 коп. При цьому, судом було вірно проаналізовано всі зібрані по справі докази та з'ясовано, що ОСОБА_1 не сплачено вартості отриманих послуг з утримання будинку та прибудинкової території нарахованих за встановленими тарифами.

За вказаних підстав, судова колегія вважає, що судом дотримано вимоги чинного законодавства та цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно досліджено обставини справи та надана їм належна оцінка.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем всупереч вимогам ст. 10, 60 ЦПК України не доведено відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги, а лише зазначено, що у зв'язку із створенням ОСББ «13 квартал» з листопада 2014 року у нього відсутній обов'язок щодо сплати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідачу.

Доводи апеляційної скарги, що ТОВ «Рада» є неналежним позивачем необґрунтовані.

В листі від 26.06.2013р. № 7/13-13429 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України роз'яснило, що процедура прийому-передачі багатоквартирного будинку з балансу комунального підприємства житлово-комунального господарства на баланс ОСББ проводиться згідно з Порядком передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. № 1521. Після прийнятого на загальних зборах ОСББ рішення про взяття будинку на баланс об'єднання, ОСББ звертається з письмовою заявою до міського голови про передачу житлового комплексу на баланс ОСББ, додавши до неї відповідні документи. На підставі поданих документів управління житлового господарства міської ради готує відповідний проект рішення міської ради. За наявності належним чином оформлених документів посадові особи не мають законних підстав перешкоджати ухваленню рішення про передачу будинку на баланс ОСББ. Після ухвалення рішення міськради про передачу житлового комплексу з балансу житлово-комунального підприємства на баланс ОСББ попередній балансоутримувач та ОСББ створюють комісію, яку очолює представник ОСББ. Комісія оцінює технічний стан будинку і складає акт прийому-передачі згідно із затвердженим зразком відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. № 1521.

Ураховуючи що матеріали справи не містять рішення міськради про передачу житлового комплексу з балансу ТОВ «Рада» на баланс ОСББ, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, що позивач не має права вимоги до щодо сплати заборгованості за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території (експлуатаційні витрати).

Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом проведена неправильна оцінка доказів, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують.

Всі висновки суду першої інстанції повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного та керуючись ст. 218, 303, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 753/17090/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6703/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Лужецька О.Р.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.