Постанова № 43844228, 28.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 квітня 2015 року 09:05 № 826/2555/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

про

визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 25.09.2014 року № 0023/26-59-21-69,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Спільне українсько-німецьке підприємство «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 25.09.2014 року № 0023/26-59-21-69, відповідно до якого на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 17 000 грн.

Позивач зазначає, що відносно нього проведено фактичну перевірку магазину, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Л. Українки, 5, літ. «А»., на предмет дотримання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі напоями та/або тютюновими виробами. Як зазначено в акті перевірки від 08.09.2014 р. № 26/143/21/14364757, під час її проведення встановлено зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку на яких зазначені суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням ставки акцизного податку, міцності продукції та місткості тари, чим на думку контролюючого органу порушено п. 20 постанови КМ України від 27.12.2010 р. № 1251 та ст. 11 ЗУ від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР.

На підставі вказаного акту, як зазначає позивач, прийнято оскаржуване рішення.

Позивач зазначає, що спірне рішення було оскаржене у структурі податкових органів. Під час оскарження в адміністративному порядку, як зазначається у позові, контролюючим органом було порушено строки розгляду скарги, відповідь за результатами розгляду первинної скарги не отримано, у зв’язку з чим, на думку позивача, скарга позивача вважається повністю задоволеною.

Крім того, щодо суті встановленого порушення, позивач посилається на положення ПК України та зазначає, що у випадку імпорту алкогольних напоїв, процеси розливу та маркування марками акцизного податку є часто незалежними один від одного окремими технологічними процесами. Для імпортованої маркованої продукції, як надалі зазначає позивач, передбачено перший строк сплати податку під час придбання марок акцизного податку, а остаточний розрахунок та строк сплати акцизного податку припадає на день подання митної декларації. Відтак, як зазначає позивач, розбіжності між датою виготовлення марки та датою виробництва, що можуть мати місце в такому випадку, жодним чином не впливають на легальність такої продукції, належне маркування марками акцизного податку та можливість її реалізації кінцевим споживачам.

Під час перевірки, як зазначає позивач, були надані всі необхідні документи, які свідчать, що в даному випадку податок було сплачено як при придбанні марок, так й про доплату податку на день подання митної декларації, що, однак, було проігноровано податковим органом.

Вираховуючи наведене у сукупності, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, у письмових запереченнях (вх. від 09.04.2015 р.) по суті зазначив, що спірне рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається. У зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання 14.04.2015 р. на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалено про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів справи.

Надалі, у зв’язку з неявкою відповідача та на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу № 609 від 26.08.2014 р. та направлень від 27.08.2014 р. № 651 та 652 ГУ Міндоходів у м. Києві з 29.08.2014 р. проведено фактичну перевірку магазину позивача, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Л. Українки, 5, літ. «А».

За результатами перевірки складено акт від 08.09.2014 р. № 26/143/21/14364757 (далі – Акт перевірки).

Саме на підставі зазначеного Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення, про що і зазначено в останньому.

Однак, під час розгляду справи з боку ДПІ надано заперечення проти позову, розрахунок штрафних санкцій (20 424 грн.), які ґрунтуються на іншому акті перевірки від 08.09.2014 р. № 26/142/21/14364757, яка проведена на підставі наказу № 607 від 26.08.2014 р. та направлень № 641 та № 642 від 27.08.2014 р., в іншому магазині позивача за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 104.

Між тим, в Акті перевірки від 08.09.2014 р. № 26/143/21/14364757, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, зазначається, що за наявності цінників та відповідних ліцензій здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами.

У ході перевірки встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, описаних в додатку № 1 до Акту перевірки, маркованих марками акцизного податку на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та кількості тари, порушено п. 20 постанови КМ України від 27.12.2010 р. № 1251 та ст. 11 ЗУ від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР.

Згідно з додатком до Акту перевірки щодо перевірки магазину позивача, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Л. Українки, 5, літ. «А», порушення встановлено щодо продукції: ірландський віскі О’релліс, 0,7, 40%, 2013 р., 4 штуки; коньяк Хеннесі 40 %, 0,05; коньяк Ной 20 років, 40 %, 0,7.

Слід зазначити, що на запит контролюючого органу позивачем з листом від 05.09.2014 р. було надано: сертифікати відповідності, ордер на переміщення товарів, заявка розрахунок товарів № 380 від 19.11.2013 р.

Між тим, 15.09.2014 р. до ГУ Міндходів у м. Києві позивачем подано заперечення на акт перевірки від 08.09.2014 р. № 26/143/21/14364757.

Згідно з повідомленням ГУ Міндходів у м. Києві від 22.09.2014 р. за № 9252/10/26-15-21-01-12 в акті перевірки вірно зафіксовані порушення вимог законодавства.

При цьому, йде мова від 08.09.2014 р. № 26/143/21/14364757, міститься посилання на наказ № 609 від 26.08.2014 р., на направлення від 27.08.2014 р. № 651 та 652, на підставі яких проводилась перевірка та складено Акт перевірки від 08.09.2014 р. № 26/143/21/14364757.

Однак, із змісту вказаного повідомлення ГУ Міндоходів у м. Києві вбачається, що ним розглядалися обставини проведення іншої перевірки. Так, з цього повідомлення вбачається, що під час перевірки було встановлено наявність не 4 пляшок ірландського віскі О’релліс, а 18. Крім того, із зазначено повідомлення ГУ Міндоходів у м. Києві вбачається встановлення під час перевірки обставин реалізації позивачем віскі «Whyte&MacKay» в кількості 18 пляшок, віскі «Dalmore» 5 шт. (18 років), віскі «Dalmore» 3 шт. (15 років), віскі «Dalmore» King Alexander 3 шт., про які не йде мова у додатку до Акту перевірки від 08.09.2014 р. № 26/143/21/14364757

При цьому, у вказаному повідомленні ГУ Міндоходів у м. Києві аналізуються також обставини продажу алкогольних напоїв на розлив та відсутності підтверджуючих документів, щодо узгодження підприємством статусу громадського харчування.

Тобто, у вказаній відповіді ГУ Міндоходів аналізуються вочевидь інші обставини, ніж ті, що були встановлені під час перевірки, яка оформлена Актом перевірки від 08.09.2014 р. № 26/143/21/14364757, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення.

Слід зазначити, що вказана відповідь ГУ Міндоходів у м. Києві від була надіслана на адресу позивача у конверті, на якому міститься відтиск штемпелю про відправлення поштового відправлення – 21.10.2014 р. на спростування чого відповідачем, у порядку виконання обов’язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано жодного пояснення.

У той же час, матеріали перевірки направлені до ДПІ (відповідача) та 23.09.2014 р. ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято оскаржуване рішення, яке отримано позивачем в ДПІ 26.09.2014 р., що не спростовується відповідачем.

Між тим, 06.10.2014 р. позивачем до ГУ Міндоходів у м. Києві подано скаргу за № 03/10-14/2 на рішення від 25.09.2014 р. № 0023/26-59-21-69, яке є предметом оскарження у даній справі. При цьому, у скарзі позивач акцентував увагу на те, що станом на 05.10.2014 р. відповіді на заперечення на Акт перевірки не було отримано.

Одночасно позивач повідомив ДПІ про оскарження спірного рішення, надіславши 06.10.2014 р. відповідне повідомлення до ДПІ.

16.10.2014 р. ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято рішення № 10514/10/26-15-10-09-25 про продовження строку розгляду первинної скарги до 04.12.2014 р. (включно). Вказане рішення надіслано на адресу позивача 16.10.2014 р.

Однак, позивачем категорично заперечуються обставини прийняття рішення по суті скарги та на це окремо звернуто увагу у позовній заяві.

Між тим, у запереченнях на позов відсутнє будь-яке спростування на підтвердження наведених позивачем обставин та на виконання вимог ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів на спростування наведеного.

У взаємозв’язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу та відповідно до п. 1., п. 2. ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1. ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до положень ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У взаємозв’язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 56.2. ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3. ПК України передбачено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

В даному випадку, оскаржуване рішення отримано позивачем 26.09.2014 р., що не спростовується відповідачем. Скарга позивачем подана 06.20.2014 р., тобто, враховуючи положення п. 56.13. ПК України, з дотримання встановлених правил та процедур. При цьому, позивачем дотримано вимоги п. 56.5. ПК України та повідомлено ДПІ про оскарження спірного рішення.

Під час розгляду справи не надано доказів прийняття рішення по суті скарги позивача після прийняття рішення про продовження розгляду скарги, хоча, як вже зазначалося вище, позивач посилається на наведені обставини у позовній заяві.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до положень п. 56.9. ПК України якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

В даному випадку, враховуючи відсутність доказів надіслання позивачу мотивованого рішення за результатами розгляду його скарги, скарга позивача в силу закону вважається задоволеною з 06.12.2014 р., а відтак спірне рішення не породжує для позивача будь-яких зобов’язань.

Водночас, ДПІ наполягає на чинності спірного рішення та, відповідно, наполягає на наявності у позивача грошових зобов’язань, зумовлених прийняттям оскаржуваного рішення, яке таким чином створює для позивача негативні наслідки у вигляді зобов’язання, яке обліковується за позивачем згідно облікових даних ДПІ.

Враховуючи наведене, а також з метою захисту прав та інтересів позивача, суд приходить до висновку, що спірне рішення є таким, що є протиправним та підлягає скасуванню, а позов, відповідно, задоволенню. На відшкодуванні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 25.09.2014 року № 0023/26-59-21-69, прийняте ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін