Постанова № 43843954, 17.04.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/856/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні), за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - позивач, ТОВ "ФК "Вектор Плюс", Товариство) звернулось до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні (далі - відповідач, ВДВС), за участю третьої особи - ОСОБА_1, в якому просить визнати протиправними дії ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні щодо накладення арешту на все нерухоме майно на підставі постанови від 27.10.2010 р. б/н, постанови від 17.01.2014 р. ВП № 41458892 та від 28.01.2015 р. ВП № 45978454 щодо накладення арешту на квартиру загальною площею 61,2 кв.м., житловою площею 44,44 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача звільнити з-під арешту вказане майно.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що арештоване нерухоме майно, зокрема, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є предметом іпотеки, а тому існування заборони порушує права та законні інтереси позивача, як іпотекодержателя, оскільки ускладнює звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя.

Представник позивача справу просив розглядати в порядку письмового провадження без його участі.

Відповідач письмових заперечень на позов не надав. Справу просив розглядати за його відсутності.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився без поважних причин.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд вважає, що розгляд даної справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд встановив наступне.

01.11.2007 р. між акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого в свою чергу є ПАТ "Сведбанк" (далі- Банк) та ОСОБА_1 (далі-Позичальник) укладено кредитний договір № 2102/1107/71-069, відповідно до якого Банком надано ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 65 700,00 доларів США на строк до 01.11.2026 р. та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору по поверненню отриманих кредитних коштів, між акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та Боржником - ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 01.11.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 3425. Предметом зазначеного договору іпотеки є чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 Пунктом 10.3 зазначеного договору надано право Іпотекодержателю обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а пунктом 12.3.1 договору визначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 закону України "Про іпотеку".

28.11.2012 р. публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (правонаступник АКБ "ТАС-Комерцбанк") за договором факторингу № 15 відступило товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" право вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників, та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить Банку, одним із боржників є ОСОБА_1.

Таким чином, з 2012 року єдиним кредитором та заставодержателем майна: чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 є ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс".

13.03.2015 р. позивачу, при зверненні до нотаріуса, стало відомо, що на майно ОСОБА_1 , а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешти на підставі постанов ВДВС Дніпровського РУЮ від 27.10.2010 р. б/н, від 17.01.2014 р. ВП № 41458892 та від 28.01.2015 р. ВП № 45978454.

Судом встановлено, що при примусовому виконанні виконавчого листа Дніпровського районного суду № 2-934 виданого 12.05.2010 р., старшим державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні Нікішиною І.М. постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.10.2010 р. б/н накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1.

17.01.2014 р. постановою старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ Нікішиною І.М. на підставі заяви ТОВ "ФК "Вектор Плюс" в межах виконання виконавчого провадження № 41458892 на підставі виконавчого напису від 28.11.2013 р. № 2010 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 в межах суми стягнення 985 961,06 грн. накладено арешт.

28.01.2015 р. старшим державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ Нікішиною І.М. в межах виконання виконавчого провадження № 45978454 на підставі виконавчого напису від 28.11.2013 р.№ 2010 винесено постанов про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Позивач вважає протиправними рішення відповідача про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження від 27.10.2010 р. б/н, від 17.01.2014 р. ВП № 41458892 та від 28.01.2015 р. ВП № 45978454 в частині накладення арешту на квартиру, оскільки постанови прийняті всупереч норм статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", зважаєючи на те, що позивач має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 статті 11 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 2 статті 25 наведеного Закону передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо накладення арешту згідно постанов від 27.10.2010 р. б/н, від 17.01.2014 р. ВП № 41458892, від 28.01.2015 р. ВП № 45978454, оскільки вказані дій державного викоанвця вчинені в межах та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження ".

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити з-під арешту нерухоме майно: квартиру, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, АДРЕСА_1 , слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (стаття 57 Закону № 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 606-XIV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Частиною восьмою статті 54 Закону № 606-XIV встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 № 898-IV (далі- Закон № 898-IV).

За положеннями статті 1 Закону № 898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною першою статті 33 Закону № 898-IV, за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону № 898-IV).

За змістом частини шостої статті 3 Закону № 898-IV у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону № 898-IV пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрів щодо суб'єкта, 01.11.2007 р. у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано об'єкт обтяження: квартира за адресою: Херсонська область, АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 01.11.2007 (реєстраційний номер обтяження: 5950355).

Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.10.2012 зареєстрована у зазначеному вище Реєстрі 27.10.2012; від 17.01.2014 р. зареєстрована у Реєстрі 24.01.2014 р.; від 28.01.2015 р. зареєстрована 10.0.22015 р.

Порядок та умови зняття арешту з майна визначені статтею 60 Закону № 606-XIV, відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 2 вказаної статті, зазанчено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на встановлені обставини справи, суддійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відділу Державної виконавчої служби Дніпровського РУЮ м. Херсоні звільнити з-під арешту нерухоме майно: чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 61,5 кв.м., житловою площею 44,4 кв.м, за адресою: Херсонська область, АДРЕСА_1, накладеного постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 27.10.2012 б/н, від 17.01.2014 р. ВП № 41458892 та від 28.01.2015 р. ВП № 45978454

Згідно із ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні звільнити з-під арешту нерухоме майно - квартиру загальною площею 61,2 кв.м., житловою площею 44,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компані"Вектор Плюс" понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 36, 54 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 11.5