Постанова № 43843811, 28.04.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 квітня 2015 р. № 820/2070/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,

за участю сторін: представник позивача - Мельник В.О., представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд зобов`язати відповідача здійснити обмін бланку посвідки ОСОБА_1 на постійне проживання, у зв`язку з досягненням 45-річного віку.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 11.09.2014 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківський області в якій, на підставі п.9 Постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 року, просив здійснити йому обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні, у зв'язку із досягненням 45 річного віку. Однак, відповідачем безпідставно та неправомірно було фактично відмовлено у здійсненні відповідних дій щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання громадянину В'єтнаму ОСОБА_1.

Представник позивача у судовому засіданні 28.04.2015 року підтримав свою правову позицію по справі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у зазначене судове засідання не з'явився, із заявами про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за його відсутності не звертався, заперечень не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 прибув в Україну відповідно до міждержавної Угоди між СРСР та Республікою В`єтнам про направлення і прийняття в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства та організації СРСР від 02.04.1981 року та залишився постійно проживати на території України, займаючись підприємницькою діяльністю та маючи постійний стабільний дохід. Вказані обставини не ставились під сумнів ГУ ДМС України в Харківській області.

13.06.2003 року ВГІРФО УМВС України в Харківській області позивачу було оформлено та видано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1.

05.04.2005 року рішеням ВГІРФО ГУ МВС України в Харківській області позивача документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2.

11.09.2014 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій на підставі п.14 постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 року "Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків" просив здійснити йому обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні, у зв'язку із досягненням 45річного віку.

Листом від 06.01.2015 року № 4/128, ГУ ДМС України повідомлено позивача про те, що посвідки на проживання в Україні від 13.06.2003 року серії НОМЕР_1 та від 05.04.2005 року серії НОМЕР_2 підлягають визнанню недійсними та вилученню, з огляду на те, що відповідно до абз. 4 п.4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України " Про імміграцію" громадянин СРВ ОСОБА_1 не мав права на отримання дозволу на імміграцію, так як ним був пропущений строк подання заяви на видачу посвідки на постійне проживання в Україні.

Суд зауважує, що відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 року №1085/2010 було створено Державну міграційну службу України, на яку покладено функції з реалізації державної політики з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 року № 658 "Про утворення Державної міграційної служби" було утворено Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області, яке виконує відповідні функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, відмову в його наданні та скасування такого дозволу; оформлення і видачі іноземцям документів для постійного проживання в Україні; реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки.

Тобто суд дійшов висновку, на час розгляду справи, належним відповідачем по даній справі є саме Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Суд зазначає, що умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".

Так, відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію" посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області як орган державної влади повинно діяти у спосіб визначений законом та в межах наданих повноважень.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання, врегульований Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМ України №251 від 28.03.2012 року (далі Порядок №251).

Пунктом 12 Порядку №251 визначено, що посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Як вбачається із наявної в матеріалах справи для отримання посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 у 2003 році надано усі необхідні документи. Будь-яких зауважень у міграційної служби як під час оформлення посвідки позивача серії НОМЕР_3 від 13.06.2003 року, так і під час подальшого оформлення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 05.04.2005 року не виникло.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Тобто зазначена норма регулює відносини які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не містить підстав та випадків визнання неправомірними рішень про документування посвідок на постіней проживання в Україні.

Суд вважає за потрібне зауважити, що ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області при наданні позивачу посвідки на проживання в Україні як у 2003році, так і в 2005 році проводив процедуру законності залишення на постійне проживання на території України та керувався п.4 Розділу V «Прикінцеві положення Закону України "Про імміграцію", підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив та надав посвідки на проживання в Україні.

Цією ж нормою відповідач у листі від 06.04.2015 року № 4/128 обгрунтовував прийняття протилежного рішення про відмову в обміні бланку посвідки громадянину В`єтнаму ОСОБА_1, в якому зазначив, що попередні посвідки на проживання в України підлягають визнанню недійсними та вилученню.

Вказане рішення відповідачем вмотивоване тим, що посвідку на постійне проживання в Україні позивачу оформлено в порушення абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", оскільки оскільки документ, який підтверджує право позивача на постійне проживання в Україні був наданий після закінчення встановленого терміну.

Суд зауважує, що згідно з п. 3 ст. 5 та п. 2 Розділу 5 "Прикінцеві положення"Закону України "Про імміграцію" Кабінет Міністрів України у двомісячний термін з дня набрання чинності цим Законом зобов'язаний був прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону.

З метою забезпечення виконання Закону України "Про імміграцію" Президент України видав Указ №596 від 07.08.2001р., яким покладав на Міністерство внутрішніх справ України виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та зобов'язав Кабінету міністрів України затвердити у двомісячний строк зразок посвідки на постійне проживання в Україні, правила та порядок її оформлення і видачі, а також порядок видачі посвідки на постійне проживання в Україні особам, зазначеним у пункті 4 розділу V "Прикінцеві положення"Закону України "Про імміграцію".

Таким підзаконним актом стала Постанова КМУ "Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання"від 26.12.2002р. №1983р., відповідно до вступної частини постанова видана на виконання статті 5 Закону України "Про імміграцію", яка була видана з прострочкою встановленого терміну понад 1 рік 2 місяці. З цих підстав строки зазначені в Прикінцевих положеннях Закону України "Про імміграцію"для подання заяв про документування були продовжені до 26.06.2003р.

Окрім того, відповідно до ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про імміграцію", центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Таким чином, підставою для вилучення у іноземця посвідки на постійне проживання в Україні є рішення компетентного, в розумінні Закону №2491-ІІІ, органу про скасування раніше наданого дозволу на імміграцію.

Окрім того, відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою КМ України від 26.12.2002р. №1983р., дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органам, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держкомкордон (п. 24 Постанова КМ України № 1983).

Між тим, відповідач, будучи уповноваженим суб`єктом владних повноважень, своїм правом не скористався, не надав до суду як жодних доказів в обгрунтування своєї правової позиції, так і доказів прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію громадянина СРВ ОСОБА_1, а тому на момент вирішення справи рішення про визнаня позивача таким, що не мав дозволу на міграцію відсутнє.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що протягом всього часу проживання на території України позивач не порушував чинного законодавства України, в тому числі про правовий статус іноземців, злочин не скоював, що неспростовано відповідачем.

Водночас, Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 передбачено, що строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується.

Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку згідно ст. 9 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 15 зазначеного Порядку (Пункт 16 Порядку.)

Згідно з п.15 Порядку, для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Відповідно до п. 11 Порядку, за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником.

Пунктом 17 вищезазначеного Порядку передбачено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);

6) інших випадках, передбачених законами.

Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області в своєму листі № 04/128 від 06.01.2013 року, жодних з правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про відмову проведення оформлення посвідки на постійне проживання в Україні не вказано, а наведені ним в обґрунтування обставини є протиправною поведінкою суб'єкта владних повноважень, яка пов'язана з невиконанням належним чином останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що в свою чергу несе негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на те, що будь - яких зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, відповідачем не наведено, суд дійшов висновку, що ГУ ДМС України в Харківській області безпідставно не здійснило обмін посвідки позивача на постійне проживання в Україні, що свідчить про недотримання відповідачем вимог ч.3 ст.2 КАС України.

ГУ ДМС України в Харківській області також не зазначило про порушення позивачем порядку обміну посвідки на постійне проживання в Україні (відсутність підстав, неподання необхідних документів), що визначений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012р. N251.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного рішення.

Згідно із вимогами частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що для відновлення прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області зобов`язати здійснити обмін ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання, у зв`язку з досягненням 45-річного віку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління державної міграційної служби України у Харківській області здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, гуртожиток) сплачений судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.04.2015 року.

Суддя Горшкова О.О.