Постанова № 43843258, 29.04.2015, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/82/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Ждановій Г.Є.

за участю:

представника позивача: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області Горбенка Є.С.

представника відповідача: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Галушки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП 46837518 від 25 березня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся позивач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області з адміністративним позовом до відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області. Просить скасувати постанову відповідача про накладення штрафу за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню за № 46837518 від 25 березня 2015 року в сумі 680,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганської області від 25 березня 2015 року по виконавчому провадженню за № 46837518 накладено штраф в розмірі 680,00 грн. у зв'язку з невиконанням рішення суду щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Сєвєродонецького МВ ГУМВСУ у Луганській області. Позивач вважає винесену постанову протиправною, оскільки рішення суду не може бути виконане з поважних причин. Крім того, позивач зазначив, що до відповідача було направлено заяву з проханням звернутися до суду з метою роз'яснення рішення суду та зупинити виконавче провадження. Під час бесіди старший державний виконавець повідомив, що 23.03.2015 направить до суду заяву про роз'яснення рішення. Цією датою позивачем до відповідача було направлено листа з обґрунтуванням про неможливість виконання судового рішення, який було отримано під особистий підпис старшим державним виконавцем Галушкою М.В.

31 березня 2015 року до ГУМВСУ у Луганській області надійшла постанова про накладення штрафу від 25.03.2015 за виконавчим провадженням №46837518 за невиконання рішення суду у розмірі 680 грн.

На підставі викладеного, позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу в сумі 680,00 грн. за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню за № 46837518 від 25 березня 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №812/10123/13-а від 05.03.2015, виданого Харківським окружним адміністративним судом про поновлення підполковника міліції ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу ГУ МВС України в Луганській області, з 08.11.2013.

10 березня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено строк добровільного виконання судового рушення: негайно (а.с.11).

19 березня 2015 року позивач надіслав на адресу відповідача заяву, в якій зазначив про неможливість виконання судового рішення, та просив звернутися до суду із заявою щодо роз'яснення судового рішення та зупинення виконавчого провадження (а.с.5).

20 березня 2015 року державним виконавцем винесено вимогу про надання інформації щодо повного та фактичного виконання рішення суду (а.с.6).

23 березня 2015 року позивачем на адресу відповідача було подано інформаційний лист, яким повідомлено про неможливість виконання судового рішення про поновлення на посаді з причин застосування норм Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УСРС від 29 липня 1991 року №114 (далі за текстом - Положення), а не статей КЗпП України. При цьому в зазначеному листі позивач вказав, що звільнення осіб рядового та начальницького складу ОВС України здійснюється відповідно до розділу VІІ Положення, а не відповідно до п.6 ч.1 ст.40 КЗпП України. Положенням не передбачено пункту звільнення осіб у зв'язку з поновленням на службі працівника, який раніше виконував цю роботу. На думку позивача зазначені обставини унеможливлюють негайне виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу ГУ МВС України в Луганській області. В інформаційному листі також зазначено, що 20.03.2015 до відповідача був направлений лист з проханням звернутися до суду з метою роз'яснення рішення суду та зупинення виконавчого провадження (а.с.7).

25 березня 2015 року відповідачем була винесена постанова про накладення на боржника штрафу у розмірі 680,00 грн. (а.с.9).

Обґрунтовуючи протиправність прийнятого відповідачем постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення, позивач послався на те, що відповідач не звернувся на вимогу позивача із заявою до суду про роз'яснення виконання судового рішення.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Згідно ст.5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Частиною 6 ст.30 Закону зазначено, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Відповідно до п.13 ч.3 ст.11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та призначає новий строк для виконання (ст.87 Закону).

Частиною 2 ст.75 Закону визначено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно п.3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до вимог ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.170 КАС України державний виконавець або сторона у виконавчому провадженні мають право звернутися до суду, який видав виконавчий лист, із заявою про роз'яснення змісту цього документу.

Таким чином, відповідно до положень Закону та КАС України правом звернення до суду із заявою про роз'яснення судового рішення або виконавчого документу наділені як державний виконавець, так і сторони у виконавчому провадженні, яким і є позивач по справі.

Крім того, відповідно до інформаційного листа позивача постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2015 ВП №46837518 по справі №812/10123/13-а про поновлення ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу ГУ МВС України в Луганській області ним була отримана 13.03.2015. Однак, із зазначеним листом позивач звернувся лише 20.03.2015 (а.с.7). Тобто, в період з 13 по 20 березня 2015 року позивач, який є боржником в рамках виконавчого провадження від 10.03.2015 ВП №46837518 по справі №812/10123/13-а, зовсім не вживав ніяких заходів щодо негайного виконання рішення суду в порушення приписів п.3 ч.1 ст.256 та ч.ч.2,4 ст.257 КАС України.

Також, як зазначено вище за текстом, позивач своїм зверненням від 19.03.2015 вих№75/68 неналежним чином реалізовував право на роз'яснення судового рішення, при цьому відповідно до положень Закону та КАС України був сам наділений правом звернення за відповідним роз'ясненням. Згідно до наданих матеріалів у позивача в наявності відділ юридичного забезпечення (а.с.5), що вказує на існування цілого підрозділу професійних юристів, які зобов'язані достовірно знати як процедуру негайного виконання рішення, так і процедуру звернення до суду за роз'ясненням рішення. Тобто, з 13.03.2015 по 25.03.2015 позивачем не вчинено жодного належного заходу щодо виконання рішення суду.

Таким чином, у відповідача були в наявності підстави для накладення на позивача - боржника в рамках конкретного виконавчого провадження штрафу за невиконання рішення суду в добровільному порядку.

Твердження представника позивача у судовому засідання про те, що 03.04.2015 ГУМВС України в Луганській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про роз'яснення судового рішення по справі №812/10123/13-а, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки заява була надана вже після винесення постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганської області від 25 березня 2015 року про накладення штрафу і на її законність та обґрунтованість не впливають.

Посилання позивача на те, що рішення суду 07.04.2015р. вже виконано після того, як особою, яка перебувала на посаді начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Сєвєродонецького МВ ГУМВСУ у Луганській області, було подано рапорт про переведення на іншу посаду, є незмістовними і також не можуть свідчити про незаконність винесеної державним виконавцем постанови про накладення штрафу ВП 46837518 від 25 березня 2015 року, оскільки вказане виконання рішення суду мало місце в часі вже після накладання штрафу (накладення штрафу - 25.03.2015, виконання рішення суду - 07.04.2015).

Доводи позивача про те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми КЗпП України, є незмістовними з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 3 Закону України «Про міліцію» діяльність міліції будується на принципах законності.

Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Таким чином, статтею 4 Закону України «Про міліцію», який при даних правовідносинах має статус спеціального, прямо передбачено, що правовою основою діяльності міліції є інші законодавчі акти України, яким і є Кодекс законів про працю України. Внаслідок чого, як позивач по справі, так і суд, застосовуючи принцип законності при даних спірних правовідносинах, зобов'язані застосовувати норми КЗпП України, які не врегульовані відомчими підзаконними нормативними актами.

Посилання позивача на неможливість негайного виконання рішення суду внаслідок застосування до процедури поновлення на посаді працівника ОВС лише норм Положення є нормативно необґрунтованим, оскільки така процедура прямо передбачена п.3 ч.1 ст.256 КАС України з урахуванням тих обставин, що відповідно до п.15 ч.1 ст.3 КАС України діяльність в органах внутрішніх справ є публічною службою. При цьому також позивач повинен був застосовувати принцип верховенства закону (в даному випадку - норми КАС України) над підзаконними нормативними актами (в даному випадку - Положення).

Крім того, згідно з положеннями ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності. Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

На підставі викладеного, з'ясувавши обставини у справі в їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наявним доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим підстав для їх задоволення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 128, 158-163, 167, 254, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП 46837518 від 25 березня 2015 року - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 29 квітня 2015 року.

Суддя Н.М. Басова