Постанова № 43842658, 07.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 р. Справа № 804/5/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Карімової Ю.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпрпопетровська про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпрпопетровська в якому позивач просить:

визнати неправомірними дії Відповідача щодо безпідставного стягнення з Позивача 2312,44 грн.;

визнати неправомірними дії Відповідача в частині порушення прав Позивача на недоторканість та безпеку, та права на власність;

визнати неправомірним завдання Відповідачем матеріальної шкоди Позивачу через тривале порушення його права на недоторканість, безпеку та власність на суму 2312,44 грн.;

визнати неправомірними дії Відповідача в частині завдання моральної шкоди Позивачу через тривале порушення його права на захист та права на справедливий судовий розгляд справи щодо нього у розмірі 15000 грн.;

визнати неправомірними дії Відповідача в частині завдання моральної шкоди Позивачу через позбавлення можливості придбання коштовних ліків та препаратів для лікування, через що з'явилось захворювання у вигляді гострого неврологічного правого лицевого нерву та постійна втрата зору на 30%, у розмірі 25000 грн.;

стягнути з Відповідача на користь Позивача матеріальну шкоду у розмірі 2312,44 грн.;

стягнути з Відповідача на користь Позивача матеріальну шкоду у розмірі 3107,92 гривень за придбання ліків та препаратів для лікування, по захворюванню у вигляді гострого неврологічного правого лицевого нерву;

стягнути з Відповідача на користь Позивача в якості відшкодування моральної шкоди через тривале порушення його права на захист та права на справедливий судовий розгляд справи щодо нього - 15000 грн.;

стягнути з Відповідача на користь Позивача в якості відшкодування моральної шкоди через обмеження в придбанні ліків та препаратів для лікування, через що в результаті відсутності ліків та постійного хвилювання через незаконне утримання грошей з пенсії, з'явилось захворювання у вигляді гострого неврологічного правого лицевого нерву, погіршення на 30 % зору який вже ніколи не відновиться - 25000 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач прийняв на виконання документ виконавчої служби, який не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, з позивача безпідставно стягнуті грошові кошти.

Крім того, вказані дії відповідача завдали позивачу моральну шкоду, яка підлягає стягненню.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, надав суду письмові заперечення, в котрих зазначив, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Отже, на виконання вищевказаного управлінням здійснювались відповідні відрахування з пенсії позивача у розмірі, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постановою виконавчої служби від 26.02.2013 року, починаючи з грудня 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 32394383 від 21.10.2011 року за судовим наказом від 14.06.2011 року виданого Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з боржника заборгованості в розмірі 2089,10 грн.

Згідно вищевказаної постанови про відкриття виконавчого провадження № 32394383 від 21.10.2011 року провадження відкрито відносно ОСОБА_5.

В подальшому, 26.02.2013 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову ВП №32394383 про звернення стягнення з ОСОБА_5, зокрема, на пенсію в розмірі 20 % .

Згідно супровідного листа від 22.10.2013 року Жовтневий ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції направив виконавчі документи Управлінню Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська до виконання.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 13.06.2014 року про відрахування з пенсії ОСОБА_5 стягнуто 2089,10 грн. основного боргу та 228,34 грн. виконавчого збору.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, судові накази.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника.

Частиною 6 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію чи інші доходи боржника документи виконавчого провадження можуть бути вручені представникам адміністрації підприємства, установи та організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, у якої працює боржник, особисто державним виконавцем або уповноваженою ним особою під розписку.

Відповідно до п.7.3 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Копія зазначеної постанови залишається у виконавчому провадженні на контролі. Постанова повинна містити:

а) повне найменування та місцезнаходження підприємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи чи фізичної особи - підприємця, до якої направляється постанова, та її місце проживання;

б) порядок стягнення суми боргу;

в) розмір відрахувань;

г) реквізити рахунку, на який необхідно перераховувати утримані кошти, або адресата у разі перерахування коштів поштовим переказом;

ґ) вимогу щодо направлення звітів про здійснені відрахування та виплати із зазначенням періодичності подання звітів та адреси, на яку необхідно направляти звіти.

Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Отже, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець направляє на адресу установи в якій боржник отримує такі доходи, при цьому боржник повинен бути належним чином оформлений у вказаній установі та отримувати доходи на законних підставах.

Як вказано представником позивача, у процесуальних документах державного виконавця, які направлені на адресу відповідача, вказане прізвище, ім'я та по-батькові ОСОБА_5.

Проте, вказана особа ніяких виплат не отримує в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпрпопетровська.

В подальшому, державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції станом на 21.01.2014 року письмово внесено виправлення у постанову від 26.02.2013 року ВП №32394383 про звернення стягнення з ОСОБА_5, в частині виправлення прізвища на ОСОБА_5 та по-батькові ОСОБА_5.

Згідно відповідно до частини 3 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Як встановлено з матеріалів виконавчого провадження за судовим наказом Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська боржником визначена ОСОБА_5, а тому при відкритті провадження державний виконавець не допускав помилок при винесені постанови.

Відповідно до ст..5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Оскільки державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції 21.01.2014 року письмово внесено виправлення у постанову від 26.02.2013 року ВП №32394383 про звернення стягнення з ОСОБА_5, в частині виправлення прізвища на ОСОБА_5 та по-батькові ОСОБА_5 відповідач прийняв до подальшого виконання постанову від 26.02.2013 року ВП №32394383 про звернення стягнення на пенсію позивача.

При цьому в подальшому, згідно подання прокуратури м.Дінпропетровська від 28.05.2014 року встановлено порушення вимог діючого законодавства в діях посадових осіб Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ в частині внесення виправлень в постанову від 26.02.2013 року ВП №32394383.

В той самий час суд вважає, що до внесення державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції станом на 21.01.2014 року письмових виправлень у постанову від 26.02.2013 року ВП №32394383 у відповідача були відсутні підстави для вчинення відрахувань з пенсії позивача.

Та як встановлено в ході судового розгляду порушення допущено при здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем.

На звернення представника відповідача та на запит суду щодо заміни відповідача на належного позивач зазначив, що претензії до державного виконавця застосовані шляхом звернення до правоохоронних органів, в тому числі до прокуратури, а в даному судовому засіданні на його думку він вірно визначив відповідача та на заміну відповідача не погодився.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 13.06.2014 року про відрахування з пенсії ОСОБА_5, до 21.01.2014 року відповідачем проведено відрахування з пенсії позивача лише за грудень 2013 року в розмірі 298,55 грн. в частині погашення заборгованості перед КЖЕП №47 та в розмірі 99,52 грн. в частині погашення заборгованості за виконавчим збором, а тому позовні вимоги з урахуванням вимог ст.162 КАС України підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпрпопетровська щодо безпідставного відрахування коштів з пенсії ОСОБА_5 за грудень 2013 року в розмірі 398,07 грн. та стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпрпопетровська на користь ОСОБА_5 безпідставно відраховані кошти з пенсії за грудень 2013 року в розмірі 398,07 грн.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача в частині завдання моральної шкоди та стягнення моральної шкоди з відповідача, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач зазначив, що вчинене відповідачем порушення її прав призвело до загострення хвороби та нанесло їй моральної шкоди, яка полягає у тяжких душевних переживаннях.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідача, не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; не підтвердив наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправним діянням відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Це ж саме стосується матеріальної шкоди у розмірі 3107,92 гривень за придбання ліків та препаратів для лікування, по захворюванню у вигляді гострого неврологічного правого лицевого нерву, оскільки позивачем не доведено зв'язок між діями відповідача та отриманим захворюванням позивача.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст..8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті

Враховуючи той факт, що позивачем частково сплачений судовий збір в розмірі 182,70 грн. та звертаючий увагу на те, що позивач є пенсіонером, суд приходить до висновку щодо звільнення позивача ввід сплати решти судового збору.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпрпопетровська щодо безпідставного відрахування коштів з пенсії ОСОБА_5 за грудень 2013 року в розмірі 398,07 грн.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпрпопетровська на користь ОСОБА_5 безпідставно відраховані кошти з пенсії за грудень 2013 року в розмірі 398,07 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2015 року

Суддя О.В. Єфанова