Постанова № 43842650, 23.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 р. Справа № 804/20641/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріКанівець К.В. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Кравченко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, яка виразилась у не розгляді заяви ОСОБА_5 від 21 листопада 2014 року в порядку передбаченому Законом України "Про приватизацію Державного житлового фонду" та не вжитті заходів, предбачених Законом України "Про приватизацію Державного житлового фонду" з питань викладених у заяві;

зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_5 від 21 листопада 2014 року в порядку передбаченому Законом України "Про приватизацію Державного житлового фонду" та вжити заходи, предбачені Законом України "Про приватизацію Державного житлового фонду" з питань приватизації квартири, яку займає ОСОБА_5 на підставі ордера № 574 від 27.05.1987 р.

Представник позивача позов підтримав, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_5 зареєстрований та мешкає у квартирі АДРЕСА_1, наданій позивачу на підстав ордеру №574 від 27.05.1987 року. 21.11.2014р. позивач звернувся до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська звернувся до відповідача з заявою №2441 з приводу приватизації даної квартири згідно до ст. 40, 47 Конституції України, ст.1, 2, 6 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та наказу Міністра оборони України № 1 від 03.01.1993р., наказу №569 від 15.09.2011р., однак 26.11.2014р. відповідач відмовив у приватизації квартири ОСОБА_5 з підстав того, що квартира, в якій мешкає позивач, не підлягає приватизації, оскільки знаходиться на території закритого військового містечка та є військовим майном, яке не підлягає приватизації. Позивач вважає, що не прийняття рішення за його заявою у порядку, встановленому законодавстом, є протиправною бездіяльністю відповідача, так як спірне майно, розташоване в смт. Гвардійське в межах селища міського типу, є відкритим, а тому, на думку позивача, може бути приватизовано відповідно до наказу Міністра оборони України №569 від 15.09.2011р., який є чинним.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Позиція відповідача, відбражена у запереченнях на позов, полягає у тому, що у серпні 2013р. начальником Генерального штабу головнокомандувачем Збройних Сил України був затверджений перелік закритих військових містечок, до якого увійшли смт.Черкаське, при цьому, у примітках до вказаного переліку зазначено, що житловий фонд закритих військових містечок не підлягає приватизації. Окрім того, і листом №303/4/15/1183 від 11.09.2013р. Головного квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України військове містечко №4 смт Гвардійське, де розташована квартира позивача, було віднесено до числа закритих військових містечок. Представник відповідача також зазначив, що на адресу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська надійшов лист начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 28.07.2014р. №303/4/17/418 в якому зазначено, що заступником Міністра оборони України прийнято рішення від 22.07.2014р. №180/дск про те, що військові містечка №3 смт. Черкаське та № 4 смт Гвардійське залишені в переліку закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд. Також згідно вказаного рішення питання приватизації житла та передачі житлових будинків до комунальної власності територіальних громад розглянути після закінчення АТО та затвердження комплексної програми розвитку і реформування Збройних Сил України. На думку представника відповідача Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" не передбачено розгляд заяв фізичних осіб в примусовому порядку, а тому вважає, що така заява позивача має розглядатися згідно до Закону України "Про звернення громадян" та заява позивача була розглянута і відповідачем була надана відповідь у зв'язку з чим у випадку задоволення позову при повторному її розгляді будуть порушені норми ст. 8 Закону України "Про звернення громадян".

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.

27.05.1987р. на підставі ордеру №574 ОСОБА_5 разом із родиною був вселений у квартиру № 32, яка розташована у будинку № 1 по вулиці Буркіна в смт Гвардійське Дніпропетровської області, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного ордеру виданого квартирно-експлуатаційним відділом.

21.11.2014р. позивач звернувся до начальника квартиро-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська Зубкова Г.С. із заявою №2913 про приватизацію вищевказаної квартири згідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідач за вищевказаною заявою позивача не прийняв рішення у строки та у порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

26.11.2014р. начальником квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська Зубковим Г.С. на вищевказану заяву позивача було надано відповідь листом за №3569 зі змісту якого видно, що позивачеві було відмовлено у приватизації житла посилаючись на те, що військові містечка селищ Черкаське та Гвардійське у комунальну власність територіальних громад не передано, згідно Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військові містечка є військовим майном, яке знаходиться в оперативному управлінні військових частин і квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, управління військовим майном здійснює Міністерство оборони та згідно листа квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України №303/22/1/850 від 05.09.2013р. військове містечко, в якому мешкає ОСОБА_5, включено до числа закритих, які не підпадають під приватизацію житлового фонду, а тому начальник КЕВ м. Дніпропетровська не має повноважень на передачу квартири позивачеві у приватну власність.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача, ОСОБА_5 звернувся до суду із даним позовом.

Згідно із ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Правовий режим власності визначається виключно законами ( п.7 ч.1 ст.92 Конституції України ).

Правовідносини з приводу приватизації державного майна регулюються Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Абзацом 2 преамбули Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду України" визначено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до ч.1 ст.1 вказаного Закону, приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачений порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним ч.2 ст.3 цього Закону.

Так, згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" не підлягають приватизації квартири-музеї, квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Статтею 3 вказаного Закону визначено спосіб приватизації, згідно до якої приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Частиною 5 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Організація проведення приватизації та оформлення права власності встановлені статтею 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Так, у відповідності до вимог ч.1, ч.3 ст. 8 вказаного Закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Із наданих представниками сторін пояснень суд встановив, що військове містечко №4 розташоване в смт Гвардійське, зокрема і будинок № 1 по вулиці Буркіна перебуває на консолідованому балансі КЕЧ району (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська).

Згідно до наказу Міністра оборони України № 1 від 03.01.1993р. "Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями і іншими особами, які мешкають у будинках Міністерства оборони України", який, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено представниками відповідача і третьої особи, є чинним на момент розгляду даної справи, обов'язки органів, які здійснюють приватизацію квартир (будинків) фонду Міністерства оборони України, покладено на квартирно-експлуатаційні частини на обліку яких перебувають квартири.

15.09.2011р. Міністром оборони України було прийнято наказ № 569 "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад", за яким начальнику Головного КЕУ Збройних Сил України було наказано організувати безоплатне вилучення з балансу КЕВ військового майна та його безоплатну передачу у комунальну власність територіальних громад, згідно з Переліком військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області згідно з додатком № 1 до наказу, зокрема, і будинків Військового містечка № 4 розташованих у смт. Гвардійське.

В ході судового засідання встановлено та підтверджено представником відповідача, що наказ №569 від 15.09.2011р. є чинним на момент розгляду даної справи та посадовими особами Міністерства оборони України, КЕУ Збройних Сил України і начальником КЕВ м. Дніпропетровська не виконаний.

Також, згідно п.4 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська, затвердженого наказом Начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 61 від 15.04.2013р. до повноважень начальника КЕВ м. Дніпропетровська належать, зокрема, підготовка пакетів документів щодо вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, комунальної власності територіальних громад.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства та наведених вище нормативно-правових актів, можна дійти висновку про те, що саме відповідач по даній справ - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська наділений повноваженнями розгляду заяв громадян щодо приватизації державного житлового фонду у строки та у порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Водночас із матеріалів справи вбачається, що відповідачем заява ОСОБА_5 №2913 від 21.11.2014р. про приватизацію квартири, в якій мешкає позивач, була розглянута в порядку звернення громадян та надано лист за №3569 від 26.11.2014р., який не містить будь-якого рішення відповідача у розумінні ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, їхніх посадових і службових осіб.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Отже, відповідачем при розгляді заяви позивача щодо приватизації квартири у якій він мешкає, поданої згідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" була допущена бездіяльність, оскільки, доказів прийняття рішення відповідачем у порядку, визначеному вищевказаним Законом суду, не надано.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що за результатами звернення позивача до органу приватизації, що є уповноваженим органом з приватизації майна в смт. Гвардійське, зобов'язаний не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, прийняти рішення про передачу квартири у власність або прийняти рішення про відмову в передачі, про що в той же строк повідомити заявника з посиланням на норми Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та обставини, що стали підставами для відмови.

Оскільки за наслідками розгляду заяви позивача щодо приватизації квартири відповідачем, як уповноваженим органом та посадовою особою, не було прийнято рішення, суд приходить до висновку, що така бездіяльність відповідача, є протиправною та такою, що суперечить вимогам ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача в ході судового розгляду справи не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних обґрунтованих правових підстав, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість дій та бездіяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська у вигляді не розгляду заяви ОСОБА_5 в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Суд критично оцінює твердження відповідача, що приватизацію майна призупинено та військове містечко № 4 в смт. Гвардійське, віднесено до закритого містечка, яке не підлягає приватизації згідно листів квартирно-експлуатаційного Управління Збройних Сил України № 303/22/1/850 від 05.09.2013р., № 303/4/18/1183 від 11.09.2013р., № 303/4/17/418 від 28.07.2014р., а також, рішення заступника Міністра оборони України від 22.07.2014р. № 180/дск, оскільки листи посадових осіб Міністерства оборони України не можуть бути доказами на підтвердження статусу закритих військових містечок та підставами для відмови у приватизації державного майна з урахуванням чинних наказів Міністра оборони України № 1 від 03.01.1993р. та наказу № 569 від 15.09.2011р., так як вказані підзаконні нормативно-правові акти (накази Міністра оборони) та Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" мають вищу силу та у відповідності до вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні адміністративних справ суд керується правовим актом, який має вищу юридичну силу.

Також судом не можуть бути прийняті до уваги посилання представника відповідача на те, що вказана заява позивача про приватизацію квартири повинна розглядатися в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян", оскільки такі доводи представника відповідача є помилковими, оскільки вказаний Закон не регулює питання в галузі відносин щодо приватизації державного майна.

Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивача з приводу приватизації квартири є протиправною та такою, що суперечить Конституції та Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а тому у адміністративного суду наявні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправною такої бездіяльності відповідача.

Також, з метою поновлення порушеного права позивача, підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача за вх. № 2602 від 21.10.2014р. з прийняттям відповідного рішення у порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" з підстав того, що ці позовні вимоги є похідними від вимог про визнання бездіяльності протиправною та судом, у даному випадку, визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача та не прийняття відповідачем відповідного рішення у порядку, передбаченому вказаним вище Законом.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_5 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, яка виразилась у не розгляді заяви ОСОБА_5 від 21 листопада 2014 року в порядку передбаченому Законом України "Про приватизацію Державного житлового фонду" та не вжитті заходів, предбачених Законом України "Про приватизацію Державного житлового фонду" з питань викладених у заяві.

Зобов"язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_5 від 21 листопада 2014 року в порядку передбаченому Законом України "Про приватизацію Державного житлового фонду" та вжити заходи, предбачені Законом України "Про приватизацію Державного житлового фонду" з питань приватизації квартири, яку займає ОСОБА_5 на підставі ордера № 574 від 27.05.1987 р.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 березня 2015 року

Суддя Р.А. Барановський