Постанова № 43842631, 27.03.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2015 р. Справа № 804/19344/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. від 06.11.2014р. про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» виконавчого збору у розмірі 1675,64грн. у виконавчому проваджені ВП №4412402.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що при виплаті суми моральної шкоди на користь ОСОБА_2 згідно рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області Державне підприємство «Придніпровська залізниця», як податковий агент, перерахувала податок з доходів цієї фізичної особи та за рахунок цих доходів до державного бюджету відповідно до вимог п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а також згідно письмових податкових консультацій Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, наданих з цього питання на звернення позивача в порядку ст.52 Податкового кодексу України. Однак, старший державний виконавець Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловол В.О. помилково вирішив, що позивачем рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської виконано не в повному обсязі через неперерахування всієї суми моральної шкоди ОСОБА_2 (позивачем перераховано ці кошти за виключенням утриманого податку) та виніс оскаржувану постанову про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» виконавчого збору у розмірі 1675,64грн. Разом з тим, у відповідача не було підстав стягувати з позивача виконавчий збір, так як державною виконавчою службою жодних дій з примусового виконання судового рішення не вчинялося, бо воно було виконано позивачем добровільно і в межах строку, встановленого постановою про відкриття виконавчого провадження.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте його представник у судове засідання не з`явився, але надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена з дотриманням приписів ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» та у зв'язку із тим, що позивачем не було добровільно у повному обсязі та у строки, встановлені державним виконавцем, виконано рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 100000,00грн. Також відповідач зазначав, що позивачем було пропущено строк звернення до суду із цим позовом.

Відповідач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте його представник у судове засідання не з`явився, але надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надавав.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 та ст.181 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.07.2014р. постановою старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. було відкрито виконавче провадження ВП №44124202 з примусового виконання виконавчого листа №2/180/98/2014, виданого 13.01.2014р. Марганецьким міським судом Дніпропетровської області про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди заподіяної смертю її сина у розмірі 100000,00грн. Згідно вказаної постанови державним виконавцем встановлений строк для добровільного виконання до 29.07.2014р. (а.с.124,125).

28.07.2014р. позивачем на виконання рішення суду відповідно до платіжного доручення №2242 на рахунок ОСОБА_2 перераховано 83243,60грн. моральної шкоди, а решту суми у розмірі 16756,40грн., відповідно до платіжного доручення №2243, перераховано на користь держави як податок з доходу фізичних осіб, у зв'язку із чим сума грошових коштів отримана стягувачем була менша ніж вказана у виконавчому листі саме на суму податку на доходи фізичних осіб (а.с.23).

06.11.2014р. старшим державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловолом В.О. винесено постанову про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» виконавчого збору у розмірі 1675,64грн. у зв'язку із невиконанням боржником у добровільному порядку виконавчого документу (а.с.126).

З означеною постановою позивач ознайомився 18.11.2014р. під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №44124202, що посвідчується відповідною завою про ознайомлення (а.с.26).

З адміністративним позовом щодо оскарження цієї постанови Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося 24.11.2014р., що посвідчується відомостями штампу реєстрації вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду (а.с.17).

Таким чином, даний адміністративний позов поданий до суду в межах строку звернення, встановленого приписами ст.181 КАС України, а доводи відповідача про пропуск цього строку є безпідставними та необґрунтованими.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування вищевказаної постанови, суд зважає на наступне.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.ч.1,2 ст.11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Приписами ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

При цьому, ч.3 ст.27 вказаного Закону встановлено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Отже, вирішуючи питання про початок примусового виконання рішення та стягнення у зв'язку із цим виконавчого збору, державний виконавець зобов'язаний пересвідчитись у наявності або відсутності документального підтвердження своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

Як зазначалося вище, позивачем у межах строку, встановленого постановою про відкриття виконавчого провадження (до 29.07.2014р.), а саме 28.07.2014р. в рахунок добровільного виконання рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області було здійснено перерахування коштів на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 у сумі 83243,60грн., а також перерахування на користь держави податку з доходу цієї фізичної особи у сумі 16756,40грн., здійсненого як податковим агентом.

Так, приписами п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку фізичної особи, зокрема, включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю; б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання; в) пені, що сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або інших сум бюджетного відшкодування; г) суми втрат, заподіяних платнику податку актами, визнаними неконституційними, або незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, що відшкодовуються державою в порядку, встановленому законом; ґ) виплати з державного бюджету, пов'язані з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, у тому числі Європейського суду з прав людини, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України.

За таких обставин, сума моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2, у розмірі 100000,00грн. є доходом цієї фізичної особи у розумінні приписів п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, а, отже, має бути оподаткована за ставками, визначеними п.167.1 ст.167 вказаного Кодексу.

Разом з тим, позивач у даному випадку є податковим агентом, який виплатив оподатковуваний дохід на користь фізичної особи - платника податку та за змістом приписів п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України зобов'язаний утримати податок із суми отриманого фізичною особою доходу та за його рахунок.

Судом встановлено, що на звернення Державного підприємства «Придніпровська залізниця» з цього питання письмовими податковими консультаціями Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.03.2014р. №1630/10/04-36-17-01-16 та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.10.2014р. №26134/10/28-01-48-30, наданими в порядку приписів ст.52 Податкового кодексу України, було роз'яснено, що суб'єкт господарювання, який відшкодовує громадянину моральну шкоду, є податковим агентом щодо нарахованих доходів і зобов'язаний утримати й перерахувати податок до бюджету, згідно з положеннями Податкового кодексу України (а.с.28-30).

Так п. 2 ст.52 Податкового кодексу України встановлено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідності до п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що Державне підприємство «Придніпровська залізниця», сплачуючи на користь ОСОБА_2 частину суми моральної шкоди, стягнутої з позивача рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області, та сплачуючи іншу частину у розмірі податку з доходу фізичної особи за рахунок цих коштів на користь держави, діяло відповідно до приписів чинного законодавства, а також до отриманих ним індивідуальних податкових консультацій, що не було враховано відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови, як і те, що добровільне виконання виконавчого документу відбулося у межах строку, встановленого державним виконавцем, що виключає стягнення з боржника у виконавчому провадженні виконавчого збору.

Приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору з підстав не виконання боржником у повному обсязі судового рішення, державний виконавець не обґрунтував у зв'язку із чим ним не прийнято до уваги в якості доказів фактичного виконання судового рішення надані позивачем платіжні доручення. При цьому, встановивши такі обставини, державний виконавець не скористався своїм правом щодо звернення до суду, який видав виконавчий документ, з заявою про роз'яснення судового рішення з метою з'ясування того, чи враховувались судом у визначеній сумі моральної шкоди суми податку з доходів фізичних осіб, які мають бути сплачені платником податку у разі отримання оподатковуваного доходу у вигляді відшкодування моральної шкоди. В той же час, як свідчать встановлені обставини справи, державний виконавець, з метою вирішення питання щодо фактичного виконання рішення, усвідомлював таку необхідність.

Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця від 29.07.2014р. виконавче провадження було зупинено у зв'язку з тим, що державним виконавцем, начебто, направлено до суду заяву про роз'яснення судового рішення. Однак, вказану постанову скасовано начальником Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції з огляду на те, що з відповідною заявою до суду державний виконавець фактично не звертався (а.с.24-25).

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржена постанова була винесена державним виконавцем без урахування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення питання, необґрунтовано та безпідставно, а, отже, є протиправною та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 73,08грн., що підтверджується чеком, наявним в матеріалах справи (а.с.35), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 73,08грн.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління юстиції про скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. від 06.11.2014р. про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» виконавчого збору у розмірі 1675,64грн. у виконавчому проваджені ВП №4412402.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (код ЄДРПОУ 01073828) судові витрати із сплати судового збору у сумі 73,08грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова