Постанова № 43842452, 29.04.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р. Справа № 902/133/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Лелех І.Ю.

за участю представників:

позивача - Йосипишин Р.В. довіреність № 764 від 25.12.2014 р.

відповідача - Мартинюк А.В. довіреність № 22 від 02.02.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Конкурент" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.03.2015 р. у справі № 902/133/15 (суддя Колбасов Ф.Ф.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", код ЄДРПОУ 37243279 (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1)

до Селянського (фермерського) господарства "Конкурент", код ЄДРПОУ 23107090 (22250, Вінницька область, Погребищенський район, с. Спичинці)

про стягнення 2422602,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 2422602,74 грн., з яких: основний борг у розмірі 1 500 000 грн., пеню у розмірі 228000 грн., 30% штрафу у розмірі 450000 грн. та 244602,74 грн. процентів у розмірі 24 % річних.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки зерна кукурудзи 3-го класу за укладеним між сторонами договором поставки зерна майбутнього врожаю № 50-К від 28.04.2014р.

Рішенням господарського суду Вінницької області 24.03.2015 року зі справи №902/133/15 (суддя Колбасов Ф.Ф.) позов задоволено. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Конкурент" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 1500000 грн. основного боргу, 228000 грн. пені, 450000 грн. - штрафу, 244602,74 грн.- процентів у розмірі 24% річних та 48453,05 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Селянське (фермерське) господарство "Конкурент" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення змінити, а саме відмовити в частині стягнення пені в розмірі 228000 грн. При цьому, скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не врахував майновий стан боржника, арешт коштів на усіх його рахунках, що й унеможливило повернення суми попередньої оплати за договором.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Мамченко Ю.А., суддя Юрчук М.І. та призначено до розгляду на 29.04.2015 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх. № 10640/15 від 29.04.2015р.).

В судове засідання прибули представники скаржника та позивача, які надали суду усні пояснення по суті доводів та заперечень, викладених відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.04.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець/позивач) та Селянським (фермерським) господарством "Конкурент" (постачальник/відповідач) було укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю № 50-К, за умовами якого постачальник в порядку та на умовах цього договору у визначений сторонами строк (термін) поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження (надалі - товар): найменування товару - зерно кукурудзи 3 класу; одиниця виміру товару - метрична тонна; кількість товару - 1500,00 (одна тисяча п'ятсот), а покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його (п.1.1. договору).

Пунктом. 1.2 договору сторони погодили, що термін поставки по 01 листопада 2014 року включно.

Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки передбаченої цим договором (п.1.2.1 договору).

За змістом пункту 2.2 договору, сторони домовились, що однією з істотних умов цього договору є укладення сторонами договору застави майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у передбаченому законодавством України порядку, при цьому усі витрати, що пов'язані із укладенням та нотаріальним посвідченням такого договору несе постачальник. Предметом застави буде товар, визначений у пункті 1.1 цього договору, який стане власністю постачальника (заставодавця) після укладення договору застави майбутнього врожаю. Постачальник усвідомлює та погоджується, що в разі невиконання ним своїх зобов'язань перед покупцем, які передбачені п.1.1 цього договору та полягають в тому, що постачальник поставляє покупцю товар в термін (строк), передбачений пунктом 1.2 цього договору, покупець має право задовольнити свої вимоги у спосіб, який обере на власний розсуд та в повному обсязі, що визначатиметься на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи розмір процентів, неустойки, штрафів, пені, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на товар та його реалізацію (нотаріальні послуги, виконавчий збір, тощо).

Як передбачено п.3.1 договору, попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 1000,00грн. за одиницю виміру товару, в тому числі ПДВ - 166,67грн.

Сума попередньої оплати за товар становить 1500 000,00 грн. (п.3.1.1 договору).

Пунктами 4.1, 4.1.1. договору визначено, що покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені п.3.1.1 договору на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього), за вирахуванням грошової суми передбаченої у п.4.1.1 цього договору. Постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до п.4.1 цього договору, у розмірі, зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (далі - договір комплексного страхування), що є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п.4.1.1 договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту сплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування).

Згідно п.5.5 договору, постачальник зобов'язаний укласти зі страховою компанією, яка погоджена покупцем, договір комплексного страхування, умовами якого буде передбачено, що вигодонабувачем за таким договором є покупець. Покупець сплачує за постачальника страховий платіж за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування), на умовах, в порядку та у розмірі передбаченому згідно п.4.1.1 договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення (п.8.2 договору).

У відповідності до пункту 8.6 договору, строк дії договору: з дати набуття чинності у відповідності до п.8.2 договору - до моменту повного та належного виконання зобов'язань за цим договором.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд встановив, що 28.04.2014р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та Селянським (фермерським) господарством "Конкурент" (страхувальник) 28.04.2014р. укладено договір №220.994009713.0086 комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур. Вигодонабувачем за цим договором є Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (п.1.5 договору комплексного страхування).

На виконання умов п.4.1-4.1.1 договору поставки зерна майбутнього врожаю № 50-К від 28.04.2014р. Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" здійснило перерахування на користь Селянського (фермерського) господарства "Конкурент" грошових коштів на суму 1445188,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 88 від 29.05.2014р. (а.с.46) та на користь ПрАТ Страхова компанія "ПЗУ Україна" кошти в якості страхового платежу в сумі 54811,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 89 від 29.05.2014р. (а.с.47), всього в загальній сумі 1500 000,00 грн.

Однак в порушення договірних зобов'язань відповідач не здійснив поставку товару (зерна кукурудзи 3 класу).

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, а факт непоставки відповідачем товару (зерна кукурудзи 3-го класу) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, доводами позивача, та не заперечується безпосередньо відповідачем.

За таких обставин, місцевий господарський суд, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 626, 655, 599, 663, 693 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Відповідного висновку дійшов й суд апеляційної інстанції на підставі такого.

Судова колегія відзначає, що за змістом частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів; за тих самих підстав зобов'язання змінюються та припиняються.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, припинення чи зміна зобов'язання, якщо це передбачено договором або законом, сплата неустойки. За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також слід зазначити, що за частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки зерна майбутнього врожаю № 50-К від 28.04.14р., позивач направив відповідачу лист-вимогу №130-2-12/193 від 16.01.2015 в якому, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки покупцю зерна кукурудзи 3-го класу у термін, що визначений договором, позивач відмовився від подальшого виконання своїх зобов'язань за договором та вимагав від відповідача протягом 3 банківських днів з моменту отримання цього листа повернути (перерахувати) суму попередньої оплати у розмірі 1500000,00 грн. Окрім того, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на підставі п.п. 5.4., 6.3 договору, вимагало від відповідача сплатити проценти у розмірі 232767,12 грн., пеню у розмірі 228000,00 грн. та штраф в розмірі 450000,00 грн. Направлення листа-вимоги відповідачу підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком №8623 від 17.01.2015 (а.с. 50).

Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо передачі товару у термін, визначений п.1.2 договору поставки зерна майбутнього врожаю, враховуючи приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України та наявність підтвердженого факту перерахування ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь відповідача обумовлених договором сум попередньої оплати товару та страхового платежу, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення коштів у розмірі 1500000,00 грн., сплачених позивачем за договором, а отже позовні вимоги у справі щодо стягнення з відповідача вказаної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач відповідно до розділу 5 договору поставки зерна майбутнього врожаю №50-К від 28.04.2014р. нарахував відповідачу проценти у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами, а саме: за період з 29.05.2014 по 31.01.2015, в загальній сумі 244602,74 грн., а також пеню у розмірі 228000,00 грн. за період з 02.11.2014р. по 16.01.2015р. та 30% штрафу у розмірі 450000,00 грн.

Подані позивачем розрахунки колегія суддів визнає обгрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Згідно п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено господарським судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду справи ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» є суб'єктом господарювання державного сектора економіки відповідно до ч.2 ст. 22 ГК України.

Згідно з п. 3 інформаційного листа від 15.03.2011 № 01-06/249 Вищого господарського суду України право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення не грошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правова позиція з цього питання є усталеною в судовій практиці, та висловлена Верховним Судом України у постанові від 22.11.2010р. у справі №3-24гс10.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, врахувавши умови договору встановлені пунктами 6.3 та 8.7 дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 228000,00 грн. за період з 02.11.2014р. по 16.01.2015р. та 30% штрафу у розмірі 450000,00 грн. є підставними і підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги доводи відповідача викладені у відзиві про невиконання умов листа-вимоги від 16.01.2015 року з підстав зазначених місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин, колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги згідно зі ст.49 ГПК України покладається на відповідача/скаржника у зв'язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 24.03.2015 року зі справи №902/133/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Конкурент" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/133/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Мамченко Ю.А.