Постанова № 43842345, 23.04.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р.

Справа № 923/281/15

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Морщагіної Н.С.

суддів Гладишевої Т.Я., Лисенко В.А.

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.03.2015

по справі № 923/281/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська виробнича фірма «Бровафарма»

до: Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське»

про: стягнення 352 026,00грн.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське», про стягнення заборгованості в сумі 352 026,00грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.03.2015 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю « Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» задоволені у повному обсязі: з Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» стягнуто 352 026грн. боргу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з даними рішенням Публічним акціонерним товариством «Чорнобаївське» подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить суд рішення господарського суду Херсонської області від 12.03.2015 по справі № 923/281/15 – скасувати, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» відмовити у повному обсязі.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, порушенням норм матеріального права, що стало наслідком прийняття незаконного судового акту, а саме:

безпідставне відхилення клопотання про відкладення розгляду справи;

недотримання позивачем встановленого ст. 222 ГК України порядку досудового врегулювання спору;

ненадання доказів на підтвердження повноважень особи, яка здійснила прийняття товарно-матеріальних цінностей від імені ПАТ «Чорнобаївське».

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечив, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області без змін.

Відповідач свого представника для участі в судовому засіданні не направив, згідно надісланого на електронну скриньку суду клопотання, просив розглянути скаргу без участі його представника.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, протягом вересня 2014 року позивач на підставі листа заявки Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське» від 10.09.2014 поставив на адресу останнього комбійод загальною вартістю 352026грн., у тому числі:

за видатковою накладною № 10732 від 23.09.2014р. 3 каністри по 5л. загальною вартістю 8586грн., зі строком платежу до 07.10.2014р.

за видатковою накладною - № 10942 від 29.09.2014р. 120 каністр по 5л. загальною вартістю 343440грн., зі строком платежу до 13.10.2014р.

20.01.2015 позивач звернувся до відповідача із претензією №11 від 19.01.2015 якою вимагав погасити наявну заборгованість у строк до 26.01.2015.

Через незадоволення власних грошових вимог, позивач звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення за відповідача зазначеної суми заборгованості в сумі 352026,00рн.

Як зазначалося вище, вимоги ТОВ «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» задоволені у повному обсязі з підстав їх обґрунтованості та доведеності матеріалами справи.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги з огляду на таке:

Згідно п. п. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 181 ГК України допускає укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивач згідно видаткових накладних № 10732 від 23.09.2014, № 10942 від 29.09.2014 передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 352026,00грн.

Враховуючи дані факти, а також приписи ч.1 ст.173, ст.181 ГК України, вбачається встановлення правовідносин з відповідачем (покупцем) щодо оплати/поставки товарів за наведеною первинною документацією конклюдентно, шляхом вчинення дій.

Таке встановлення правовідносин у розумінні ч.1 ст.181 ГК України є господарським договором укладеним у спрощений спосіб, відображає характер господарських відносин між Позивачем та Відповідачем, що за своїм змістом є договірними, зміст та правове регулювання яких охоплюєтья нормами гл. 54, 63 ЦК України

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписом ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії видаткових накладних, в графі «Отримав» яких міститься підпис відповідальної особи, що скріплений печаткою Товариства.

Суду не надані докази, які б засвідчували факт несанкціонованого використання печатки та доказів стосовно того, що яку-небудь особу підприємства-відповідача було притягнуто до відповідальності за незаконне використання печатки, порушено кримінальну справу за фактом її крадіжки, або розміщення повідомлення про втрату печатки.

За висновком апеляційної інстанції, факт набуття Покупцем у власність товару за представленими товарно-транспортною, видатковими накладними, достатньою мірою підтверджений наявними доказами і за змістом доводів апеляційної скарги не спростований.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення повного розрахунку за поставлений товар, що відповідає ч.1 ст.692 ЦК України.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. В розглядуваному випадку зобов'язання з поставки визначеного товару позивачем виконане у повному обсягу, тоді як відповідачем попри претензійні вимоги не були виконані грошові зобов'язання в сумі 352 026,00грн. з оплати отриманого товару - будь-яких доказів протилежно або припинення відповідних грошових зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 ГПК кодексу України до матеріалів справи не надано. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 ЦК України, а сам Покупець вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч.1ст.612 цього Кодексу за видатковою накладною № 10732 від 23.09.2014 з 07.10.2014, за видатковою накладною № 10942 від 29.09.2014 з 13.10.2014.

При цьому, колегія суддів зауважує, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин у світлі висновків рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Судовою колегією розглянуті та відхилені доводи скаржника в частині безпідставного незадоволення місцевим господарським судом клопотання про відкладення розгляду справи.

За приписами ст. 28 ГПК України представництво інтересів юридичних осіб в господарському процесі здійснюється через їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника (керівника).

Наведена норма не обмежує можливість представництва інтересів іншими особами, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи поштового повідомлення (а.с. 15), відповідач був завчасно повідомлений про час та дату розгляду справи, проте наданими ст.ст. 22, 59 ГПК України щодо подання відзиву на позовну заяву, доказів на спростування позиції позивача не скористався. Натомість представлені суду докази надають можливість провести належну юридичну кваліфікацію правовідносин сторін з приводу поставки ветеринарних препаратів.

Наразі, будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське» не підлягає, що згідно із розділом VI ГПК України має наслідком віднесення на рахунок останнього витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2015 у справі №923/281/15 – без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України, в порядку передбаченому розділом ХІІ-1 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.04.2015.

Головуюий суддя Н.С. Морщагіна

суддя Т.Я. Гладишева

суддя В.А. Лисенко