Рішення № 43842002, 28.04.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 р. Справа № 923/506/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Херсон

до: Любимівської селищної ради, смт. Любимівка Херсонської області

про стягнення 202 068 грн. 04 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Сергет Ю.В., юрисконсульт за довіреністю № 22 від 05.01.2015р.;

від відповідача - не прибув

Дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Любимівської селищної ради (відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті за надані послуги з виконання підрядних робіт з капітального ремонту вул. Крупської в смт. Любимівка Каховського району Херсонської області з урахуванням індексу інфляції, пені, 3 % річних, що становить 202 068 грн. 04 коп.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав через канцелярію суду 28.04.2015 року заяву про перенесення судового засідання на іншу дату та клопотання про продовження строку розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, який прибув в судове засідання, суд -

в с т а н о в и в:

Між Дочірнім підприємством «Херсонський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Каховська ДЕД» (далі - позивач, підрядник) та Любимівською селищною радою (далі - відповідач, замовник) укладено Договір №34 від 19 грудня 2014 року (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати визначені замовником види і обсяги робіт з капітального ремонту автомобільних доріг комунальної власності, які здійснюються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у 2014 році для проведення робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом та утриманням вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах відповідно кошторисної документації. Об'єкт робіт: капітальний ремонт вулиці Крупської в смт Любимівка Каховського району.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду, правовідносини, які витікають із нього, регулюються главою 61 ЦК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріали справи свідчать, що позивач умови договору виконав в повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3) за грудень 2014 року на суму 173196,00 грн.

За умовами п.5.1. договору розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний у даному договорі протягом 5 банківських днів на підставі підписаних сторонами акта приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт.

В порушення умов договору відповідач виконані позивачем роботи не оплатив, заборгованість за договором складає 173196,00 грн. Вищевказану суму боргу також сторони погодили в акті звіряння розрахунків, підписаному обома сторонами (а.с.23).

Відповідач проти позову заперечує, стверджує, що Либимівською селищною радою були зроблені всі необхідні заходи відповідно до чинного законодавства України щодо використання субвенції з державного бюджету та подано всі необхідні документи для проведення оплати; видатки повинно було здійснити управління державної казначейської служби у Каховському районі відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах від 19.01.2011 р. №52, яким передбачено, що органи казначейства здійснюють видатки за рахунок субвенції на підставі платіжних доручень замовників робіт і документів про цільове спрямування субвенції в установленому законом порядку. Також відповідач вважає, що позов подано до неналежного відповідача.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Правило про неприпустимість односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов витікає з самої суті зобов'язального правовідношення і ґрунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суд не погоджується з доводами відповідача як безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

За правилами ст.511, ч.2ст.528 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи, оскільки за загальним правилом всі права та обов'язки з зобов'язання виникають лише для його учасників, оскільки зобов'язання є відносним правовідношенням, коло учасників якого є завжди визначеним. Стосовно обов'язків зазначене загальне правило є абсолютним, що означає, що зобов'язання не може створювати обов'язків для третіх осіб, які не є його учасниками.

Це абсолютне правило ґрунтується на засадах справедливості.

Суд також враховує, що відповідач, знаючи про існування у нього боргу, не вжив ніяких заходів, спрямованих на узгодження з позивачем строків оплати виконаних робіт.

Відповідач не був позбавлений права вжити заходи для вирішення питання оплати наданих послуг у робочому порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 173196,00 грн., оскільки вони є доведеними та обґрунтованими.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 12999,83 грн. пені за період з 01.01.2015 р. по 16.03.2015 р.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі прострочення оплати робіт, замовник на вимогу підрядника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд не погоджується з визначенням періоду, за який позивач нарахував пеню, оскільки умовами п.5.1. договору розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний у даному договорі протягом 5 банківських днів на підставі підписаних сторонами акта приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт. З огляду на те, що акт приймання виконаних будівельних робіт підписано 26.12.2014 р., а листом Національного Банку України від 08.12.2014 р. №25-205/73085 «Про регламент роботи в період завершення звітного року» передбачено особливий порядок роботи банків 29-31 грудня 2014 року і 5, 6 січня 2015 року, - період нарахування пені потрібно визначити з 07.01.2015 р. по 16.03.2015 р.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунок пені та дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 12498,58 грн.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1039,18 грн. 3% річних та 14833,03 грн. інфляційних за період з 01.01.2015 р. по 16.03.2015 р.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд не погоджується з визначенням періоду, за який позивач нарахував річні та інфляційні, оскільки умовами п.5.1. договору розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний у даному договорі протягом 5 банківських днів на підставі підписаних сторонами акта приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт. З огляду на те, що акт приймання виконаних будівельних робіт підписано 26.12.2014 р., а листом Національного Банку України від 08.12.2014 р. №25-205/73085 «Про регламент роботи в період завершення звітного року» передбачено особливий порядок роботи банків 29-31 грудня 2014 року і 5, 6 січня 2015 року, - правильним буде нарахування річних та інфляційних з 07.01.2015 р. по 16.03.2015 р.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних і зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково: інфляційні в сумі 14833,03 грн. та 3% річних в сумі 982,23 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Суд відхиляє заяви відповідача про перенесення розгляду справи та про продовження строку розгляду справи з огляду на наступне.

В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Суд звертає увагу відповідача, що надання доказів підтвердження подачі відповідачем позовної заяви до Окружного адміністративного суду щодо зобов'язання вчинити дії з виконання договору та Постанови КМУ №52 від 19.01.2011 р. не є підставою відкладення розгляду справи, не спростовує докази, надані до матеріалів справи позивачем. Суд відхиляє посилання відповідача на зайнятість обох представників селищної ради у інших судових справах та неможливість вчасно направити в судове засідання свого представника, - оскільки відповідач не був позбавлений права направити в якості представника іншу особу, повноваження якої підтвердити довіреністю від імені підприємства.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що Дочірнє підприємство «Херсонський облавтодор» ВАТ Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є неналежним позивачем. Згідно матеріалів справи Договір укладено філією «Каховська дорожньо-експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Відповідно до п.1.1. Положення філії «Каховська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є відособленим структурним підрозділом дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». П.3.3. Положення передбачено, що філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства. Посадовою інструкцією начальника філії передбачено право укладати на підставі доручення господарські та інші угоди. Копію відповідного доручення від 02.01.2014 р., яким підтверджується те, що Баранецькому Б.Б. - начальнику філії «Каховська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» доручається представляти інтереси підприємства при підписанні договорів на виконання робіт і послуг з міськими, селищними, сільськими радами, підприємствами, організаціями, установами та іншими господарюючими суб'єктами, - позивач надав до матеріалів справи.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до приписів ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Любимівської селищної ради (75000, Херсонська область, Каховський район, смт.Любимівка, вул.Леніна, 38, код ЄДРПОУ 26518409) на користь Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (73036, м.Херсон, вул.Поповича, 23, р/р 26000218105 АБ «Укргазбанк» у м.Херсоні, МФО 320478, код ЄДРПОУ 31918234) 173196,00 грн. боргу, 12498,58 грн. пені, 982,23 грн. 3% річних, 14833,03 грн. інфляційних та 4030,20 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 29.04.2015 р.

Суддя В.В.Литвинова