Рішення № 43841862, 27.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р.Справа № 922/2143/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Омельченко К.А.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Харківгаз", м. Харків до Відділ освіти Валківської РДА, м. Валки про стягнення коштів в сумі 15 439,73 грн. за участю сторін:

позивача - Юркова Т.С.

відповідача - Лисяк З.І.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача -Валківської районної державної адміністрації Харківської області м. Валки . про стягнення заборгованості в розмірі 15439,73 грн. (з яких: 10496,16 грн. - сума основного боргу, 2351,74 грн. - пеня, 2341,59грн. - інфляційні втрати, 250,24 грн. - 3% річних), підставою нарахування якої стало неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 901-В від 17.03.2014р. Також позивач просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Ухвалою господарського суду від 03.04.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.04.2015р. об 9:45 год.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 20.04.2015 року до 27.04.2015 року до 10 год. 30 хв.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання щодо зменшення розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат на 50 %, пояснюючи це тим, що останній не в повній мірі фінансується з державного бюджету. Асигнування які були виділені в 2014 році не змоги покрити всі боргові зобов*язання за надання послуг, в тому числі і позивачу .

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд, згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 17.03.2014р. між ПАТ "Харківгаз" (позивач, позичальник) та Відділом освіти Валківської районної державної адміністрації (відповідач, споживач) укладено договір № 901-В на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України ( між власниками та газорозподільчим підприємством) ( а.с.8-22).

У відповідності до предмету договору відповідач передає позивачу в експлуатацію складові Єдиної газотранспортної системи України, які безпосередньо приєднані до газових мереж позивача, який є газорозподільчим підприємством, та використовуються для забезпечення розподілу природного газу. Надання послуг з експлуатації об*єкта включає здійснення позивачем комплексу технічних заходів необхідних для забезпечення розподілу (транспортування ) природного газу, виконання робіт з технічного обслуговування, огляду, обстеження та поточного ремонту, в строки та порядку, що передбачені даним договором та чинними нормативно - правовими актами. ( п.1.3 договору).

Пунктом 2.4. договору передбачено, що акти приймання-передачі газу - є підставою для остаточних розрахунків для споживача з постачальником.

Відповідно до пункту 2.2. договору, оплата вартості послуг здійснюється споживачем із розрахунку договірного обсягу наданих послуг, не пізніше 10 календарних днів.

Згідно п. 2.5 договору, оплата за надані послуги здійснюється не пізніше 5 календарних днів після підписання акта наданих послуг (робіт) на підставі рахунка позивача.

Пункт 5.2 договору передбачає, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених договором, споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до умов договору, у березні 2014 року , квітні 2014 року, травні 2014 року, червні 2014 року, серпні 2014 року, вересні 2014 року, жовтні 2014 року, та листопаді 2014 року позивач виконав свої зобов'язання , про що свідчать акти здачі-приймання виконаних робіт ( а.с.23-30).

Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за договором щодо своєчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ виконав частково, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 10496,16грн. проти якої відповідач не заперечує.

Підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду стало порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасної та в повному обсязі сплати за надані послуги, в рамках договору № 901-В на на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 17.03.2014 року., в зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути на свою користь суму боргу, ., в розмірі 15439,73 грн., з яких: 10496,16 грн. - сума основного боргу, 2351,74 грн. - пеня, 2341,59 грн. - інфляційні втрати, 250,24 грн. - 3% річних.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем даної суми заборгованості у добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до cт. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання послуг, передбачених сторонами у договорі № 901-В на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 17.03.2014 року ., підтверджується підписаними сторонами актом прийому - передачі газу з березня по листопад 2014 року ( а.с.23-30)

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за надані йому послуги за договором № 901-В від 17.03.2014 р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором № 901-В на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 17.03.2014 року ., 10496,16 грн. суму основного боргу , суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, тому такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення виконання зобов*язання за договором № № 901-В на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 17.03.2014 року , позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 11.04.2015 року р. склала 2351,74 грн., що підтверджується розрахунком суми пені, який міститься в матеріалах справи з урахуванням пояснень від 23.04.2015 року ( вх. № 16416 від 23.04.2015 року).

Щодо стягнення пені в сумі 2351,74 грн., відповідачем заявлено клопотання щодо зменшення розміру пені на 50%.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач просить зменшити розмір пені на 50 %, посилаючись на те, що зобов"язання відповідача не виконувалось з об"єктивних причин, а саме у зв"язку з недостатнім бюджетним фінансуванням в 2014 році.

Позивач заперечує проти зменшення розміру пені з посиланням на те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий стан не є винятковим випадком в розумінні п. 3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню.

Судом розглянуте клопотання відповідача, та визнане таким що підлягає задоволенню частково , зменшивши розмір пені на 30 % , що становить 1646,22 грн. що підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 250,24 грн. та 2341,59 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Враховуючи викладені вище обставини, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Валківської районної державної адміністрації Харківської області (Харківська обл. , Валківський район, м. Валки, вул.Карла Лібкнехта, б.5 рахунок № 35417002000676 в УДК в Харківській області МФО 851011, код ЄДРПОУ 02146392) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" ( м.Харків, вул. Безлюдівська,1 р/р 2600508424, АБ"Кліринговий Дім" МФО 300647, код ЄДРПОУ 03359500) суму основного боргу 10496,16 грн., пеню 1646,21 грн., 3 % річних - 250,24 грн., інфляційні втрати 2341,59 грн. та судовий збір 1827 грн.

В частині стягнення пені 705,53 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.04.2015 р.

Суддя Л.С. Лаврова