Рішення № 43841832, 21.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р.Справа № 922/703/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Жельне С.Ч. , Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Струм" м. Харків до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", м. Харків, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ. про стягнення коштів в розмірі 42147,00 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Петрашкіна Ю.О., довіреність від 20.02.2015 р.;

Представник відповідача - не з"явився;

Третя особа - Захарченко О.В., довіреність № 22 від 29.01.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Струм" м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", м. Харків, в якому просить суд стягнути на свою користь заборгованість за договором № ХС 1181/212-82Г від 07.06.2012р. в розмірі 42147,00 грн. (відповідно до заяви про зміну підстав позову, прийнятою до розгляду ухвалою суду від 16.03.2015р.), а також просить суд віднести на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 06.02.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.02.2015р. о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 16.03.2015р. залучено до участі у справі Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2015р. для розгляду справи призначено судову колегію.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 27.03.2015р. призначено склад колегії для розгляду справи № 922/703/15: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Жельне С.Ч., Лаврова Л.С.

У призначеному судовому засіданні 21.04.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 16091), які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 21.04.2015р. не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на позов (вх. № 15609), в якому проти позову заперечував, з підстав його необґрунтованості та просив розглядати справу за відсутності представника відповідача. Наданий відзив судом долучено до матеріалів справи.

Представник третьої особи, присутній у судовому засіданні 21.04.2015р., надав до суду виконані ухвалою суду додаткові докази (вх. № 15522), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

Між Приватним підприємством "Струм" (виконавець) та Державним підприємством "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" (замовник) було укладено договір № ХС 1181/212-82Г від 07.06.2012 р., відповідно до п.1.1. якого замовник доручає та зобов"язується оплатити, а виконавець виконати та передати науково-технічну продукцію (робота): ПАТ "Дніпровський Меткомбінат". Реконструкція сортопрокатного цеху. Перший пусковий комплекс (перша черга). Нестандартизоване обладнання. Робоча документація.

Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість робіт складає: 60210,00 грн.

Відповідно до п.2.2 договору оплата за договором здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в наступному порядку:

2.2.1. 30% від суми договору, зазначеної в п. 2.1., в порядку передоплати (авансу), що складає 18063,00 грн. в тому числі, ПДВ 20% 3010,50 грн.

2.2.2. Остаточна оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання оплати від ПАТ "Дніпровський Меткомбінат" (третя особа, Генеральний замовник) за відповідним актом виконаних робіт відповідача, який містить виконаний позивачем об'єм робіт на підставі оформленого сторонами акту здачі-приймання робіт.

25.06.2012р. відповідачем була перерахована на банківський рахунок позивача сума авансового платежу в розмірі 18063,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

Як свідчать матеріали справи, 29.01.2013р. позивач передав відповідачу рахунок на оплату № 5 від 25.01.2013 р. на загальну суму 42147,00 грн. та акти № 1, 2 здачі-прийому науково-технічної продукції, виходячи із того, що відповідач передав результати робіт позивача третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Дніпровський Меткомбінат" (Генеральний замовник) і отримав оплату, проте відповідач повного розрахунку з позивачем в сумі 42147,00 грн. не здійснив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

В ч.1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать про те, що третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Дніпровський Меткомбінат", проведено розрахунок з відповідачем в повному обсязі, що підтверджується представником третьої особи у судовому засіданні 21.04.2015р., доказами, наданими на виконання ухвал суду, у тому числі актами № 1, 2 здачі-прийому науково-технічної продукції від 10.05.2013р. по договору ХС 1181/212-82Г від 07.06.2012, підписаними представниками сторін та скріпленим печатками, а також доказами оплати за виконані роботи.

Так, сторони у п. 2.2.2. договору встановили, що остаточна оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання оплати від ПАТ "Дніпровський Меткомбінат", за відповідним актом виконаних робіт відповідача, який містить виконаний позивачем об'єм робіт, на підставі оформленого сторонами акту здачі-приймання робіт.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором № ХС 1181/212-82Г від 07.06.2012р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевказане, та те, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту виконання робіт за договором № ХС 1181/212-82Г від 07.06.2012р. та недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 42147,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що позивачем не доведено отримання відповідачем від ПАТ "ДМКД" оплати за відповідним актом виконаних робіт, який містить виконаний позивачем обсяг робіт на підставі оформленого сторонами акту здачі-приймання робіт, спростовуються матеріалами справи, а тому не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 12, 22, 27, 33, 34, 43, 49, 65, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" (код 31632138; 61166, м. Харків, пр. Леніна, 9) на користь Приватного акціонерного товариства "Струм" (код 23003811; 61072, м. Харків, пр. Леніна, 56) - 42147,00 грн. за договором № ХС 1181/212-82Г від 07.06.2012р. та 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Р.М. Аюпова С.Ч. Жельне Л.С. Лаврова

справа № 922/709/15