Рішення № 43841790, 23.04.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 квітня 2015 р. Справа № 918/322/15

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача Рокитнівська селищна рада

про стягнення в сумі 98 065 грн. 68 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_3 (договір б/н від 21.04.2015р.).

Від відповідача : не з'явився.

Суть спору: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась в господарський суд Рівненської області з позовом до Рокитнівської селищної ради про стягнення 98 065 грн. 68 коп. заборгованості, 35 705 грн. 71 коп. інфляційних втрат та 6 440 грн. 10 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 03.04.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 23.04.2015р..

23.04.2015р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заперечення на позов, у відповідності до якого визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по оплаті послуг в сумі 98 065 грн. 68 коп. та заперечив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

23.04.2014р. позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 просить стягнути з Рокитнівської селищної ради 98 065 грн. 68 коп. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.04.2015р. прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, провадження у даній справі в частині стягнення пені припинено на підставі п.п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В судовому засіданні 20.11.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2014р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 21).

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі відповідача відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.05.2012р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Учасник) та Рокитнівською селищною радою (Замовник) було укладено договір № 2 про закупівлю послуг за державні кошти (а.с. 8-9), відповідно до п.1.1. якого учасник зобов'язується у 2012 році надати послуги замовникові, зазначені в акті наданих послуг, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуги: послуга їдальні - харчування дітей в дошкільному навчальному закладі №2 «Струмочок» в смт. Рокитне (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна цього договору становить: 780710 тис.грн., у тому числі з ПДВ.

Також, 08.05.2012р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Учасник) та Рокитнівською селищною радою (Замовник) було укладено договір № 3 про закупівлю послуг за державні кошти (а.с. 10-11), відповідно до п.1.1. якого учасник зобов'язується у 2012 році надати послуги замовникові, зазначені в акті наданих послуг, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуги: послуга їдальні - харчування дітей в дошкільному навчальному закладі №3 «Казка» в смт. Рокитне (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна цього договору становить: 713041 тис.грн., у тому числі з ПДВ.

Договір №2 та договір №3 від 08.05.2012р. підписані повноважними представниками та скріплені відтисками печаток сторін.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 належним чином виконав свої зобов'язання за вказаними договорами.

Відповідач прийняв обумовлені вказаними договорами послуги, однак зобов'язання по оплаті виконав не в повному обсязі.

Наявність заборгованості в сумі 98 065 грн. 68 коп. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, виконаної сторонами станом на 01.01.2013р. (а.с.12).

Матеріалами справи стверджено, що 12.02.2013р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №1 (а.с.14), відповідно до п.1.1. якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №2 про закупівлю послуг за державні кошти від 08 травня 2012 року, укладеним між первісним кредитором та Рокитнівською селищною радою Рокитнівського району Рівненської області.

Також, 12.02.2013р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №2 (а.с.15), відповідно до п.1.1. якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №2 про закупівлю послуг за державні кошти від 08 травня 2012 року, укладеним між первісним кредитором та Рокитнівською селищною радою Рокитнівського району Рівненської області.

У відповідності до акту звірки взаєморозрахунків від 12.01.2015р., складеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Рокитнівською селищною радою, заборгованість згідно договору №2 від 08.05.2012р. та договору №3 від 08.05.2012р. становить 98 065 грн. 68 коп.

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.(ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

У відповідності із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Судом встановлено, що 12.02.2013р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договори про відступлення права вимоги №1 та №2, згідно з умовами яких первісний кредитор передав новому кредиторові, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за договорами №2, №3 про закупівлю послуг за державні кошти від 08 травня 2012 року, укладеним між первісним кредитором та Рокитнівською селищною радою.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

Крім того, з адресованого господарському суду заперечення на позовну заяву вбачається, що відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по оплаті послуг в сумі 98 065 грн. 68 коп..

У відповідності до ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням наведеного, суд бере до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимога позивача про стягнення з відповідача 98 065 грн. 68 коп. заборгованості підлягає задоволенню.

Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.04.2015р. прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, провадження у даній справі в частині стягнення пені припинено на підставі п.п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Пунктом 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Водночас, пунктом 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

На підставі вищевикладеного та частини 2 статті 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 804 грн. 23 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Рокитнівської селищної ради (34200, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, смт. Рокитне, вул. Незалежності, буд. 15, код ЄДРПОУ 04387421) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 98 065 грн. 68 коп. заборгованості та 2 804 грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "28" квітня 2015р.

Суддя Горплюк А.М.