Рішення № 43841695, 23.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2015 р.Справа № 916/5150/14

За позовом: публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК"

про стягнення 1 334 731,05 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, публічне акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК" 1 334 731,05 грн., де 360,00 грн. - заборгованість, 31,57 грн. - 3% річних, 57,78 грн. - інфляційні збитки, 1 334 281,70 грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2015р. позовну заяву (вх.№5307/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/5150/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

З підстав перебування судді господарського суду Одеської області Степанової Л.В. у відпустці 23.02.2015р. (наказ в.о. голови суду від 23.02.2015р. №24-в), та на підставі розпорядження керівника апарату суду Вінцевської О.О. №142 від 23.10.2015р. справу №916/5150/14 було призначено до повторного автоматичного авторозподілу.

На підставі повторного автоматичного авторозподілу, справу №916/5150/14 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.02.2015р. суддею Цісельським О.В. справу 916/5150/14 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судові засідання не з'являвся, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі (вх.№3746/15 від 10.02.2015р.), (вх.№8505/15 від 02.04.2015р.), (вх.№8898/15 від 06.04.2015р.), які судом були задоволені.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

28 жовтня 2005р. між публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" (Зберігач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПСК" (Депонент) було укладено договір на відкриття рахунку у цінних паперах №Ю-22/05, згідно п.1.1. якого Депонент доручає, а Зберігач за винагороду зобов'язується надавати Депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах №1012, зберігання належних Депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів з цінних паперів на викладених нижче умовах, відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 року №61, Внутрішнього положення Зберігача, чинного законодавства України та на підставі розпоряджень Депонента.

Відповідно до п.3.1. Договору Депонент оплачує послуги Зберігача згідно з цим Договором відповідно до Додатку №1 до даного Договору від 28 жовтня 2005р. (Перелік та вартість послуг, що надаються Зберігачем ЦП АКБ "Золоті ворота" Депоненту - юридичній особі, який є невід'ємною частиною цього Договору (надалі - Додаток №1). Тарифи Зберігача не повинні перевищувати максимального розміру, що встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Пунктом 3.2. Договору оплата (робіт) послуг, перелічених у Додатку №1, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Зберігача №3578790011 до 15 числа наступного місяця відповідно акту-рахунку прийому-передачі виконаних робіт (послуг) за минулий місяць, два примірника якого Зберігач надає Депоненту до 10 числа наступного місяця. Другий примірник акту підписується уповноваженою особою Депонента, посвідчується його печаткою та передається Зберігачу.

За приписами п.6.6. Договору прострочення платежу більш ніж як на 10 (десять) робочих днів вважається відмовою від виконання умов Договору, в зв'язку з чим сторона, що не виконала умови цього Договору, крім пені, повинна сплатити іншій стороні штраф у розмірі 10% від загальної номінальної вартості цінних паперів, що обліковуються на рахунку в цінних паперах Депонента (але не менш як одну тисячу грн.).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року (п.7.1. Договору).

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідач на підставі акту прийому документів Зберігачем передав, а позивач прийняв документи для виконання адміністративної депозитарної операції.

Як зазначає позивач, відповідач в період з 16.12.2011р. по 17.12.2014р. всупереч взятим зобов'язанням оплату наданих послуг здійснював не в повному обсязі, внаслідок чого, за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 360,00 грн.

Постановою Національного банку України №781 від 04.12.2014р. постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота"

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищенаведеним договором в частині оплати отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг від позивача за період з 16.12.2011р. по 17.11.2014р. в сумі 360,00 грн. не виконані, внаслідок чого за ним утворилась сума боргу, встановлена судом в розмірі 360,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 360,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 334 281,70 грн. - штрафу, 57,78 грн. - інфляційних збитків, 31,57 грн. - 3% річних.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків, суд зазначає наступне:

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних збитків, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму інфляційних збитків в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 57,78 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про договором про відкриття рахунку в цінних паперах.

Перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних в сумі 31,57 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Досліджуючи розрахунок позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 1 334 281,70 грн. суд зазначає наступне:

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представників сторін, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, та оскільки, на думку суду, штраф - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу, який слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити його в розмірі 180,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК" на користь позивача підлягає 360,00 грн. - заборгованості, 180,00 грн. - штрафу, 57,78 грн. - інфляційних збитків, 31,57 грн. - 3% річних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір, в сумі 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Хіміків, буд. 20, кв. 3, код ЄДРЮОФОП 31783032) на користь публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" (61166, Харківська обл., м. Харків, пр-т Леніна, буд. 36, код ЄДРЮОФОП 20015529) 360 (триста шістдесят) грн. 00 коп. - заборгованості, 180 (сто вісімдесят) грн. 00 коп. - штрафу, 31 (тридцять одна) грн. 57 коп. - 3% річних, 57 (п'ятдесят сім) грн. 78 коп. - інфляційних збитків.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Хіміків, буд. 20, кв. 3, код ЄДРЮОФОП 31783032) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район код отримувача ЄДРПОУ 38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код класифікації: 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 28 квітня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський