Рішення № 43841186, 21.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015Справа №910/5030/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна компанія мартекс»

про стягнення 339 595,26 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Харченко К.І. (представник за довіреністю №234-01.23 від 09.03.2015р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Пологівський олійноекстракційний завод» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна компанія мартекс» (надалі також - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару в розмірі 339 595,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою від 05.03.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, їй присвоєно №910/5030/15-г та розгляд справи призначено на 07.04.2015р.

В судовому засіданні 07.04.2015р. розгляд справи було відкладено до 21.04.2015р., у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21 квітня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2010 року між позивачем (підприємство за Договором) та відповідачем (дистриб'ютор за Договором) було укладено Дистриб'юторський договір №2570/02-2010 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язався систематично поставляти в обумовлені Договором строки партіями масло соняшникове нерафіноване виморожене (пресоване) вищого ґатунку фасоване в ПЕТ-пляшки ємкістю 1 літр та/або масло соняшникове нерафіноване виморожене (пресоване) вищого ґатунку фасоване в ПЕТ-пляшки ємкістю 5 літрів та/або масло соняшникове рафіноване дезодороване виморожене (пресоване) марки «П», фасоване в ПЕТ-пляшки ємкістю 1 літр та/або масло соняшникове рафіноване дезодороване виморожене (пресоване) марки «П», фасоване в ПЕТ-пляшки ємкістю 5 літрів, виробництва ЗАТ «Пологівський масло екстракційний завод» торгової марки «Славія» (надалі - продукція).

Відповідач зобов'язався приймати продукцію, оплачувати позивачу її вартість, а також здійснювати наступну реалізацію (поставку) продукції третім особам на умовах, обумовлених сторонами в Договорі. (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 4.7. Договору датою поставки продукції (її партії) рахується дата отримання продукції (її партії) уповноваженими представниками відповідача, затверджена його підписом в накладній та товарно-транспортній накладній.

Оплата вартості (ціни) партії продукції здійснюється відповідачем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний (розрахунковий) рахунок позивача. (п. 6.1. Договору).

Оплата вартості (ціни) партії продукції (за вибором відповідача) здійснюється: шляхом 100% попередньої оплати; шляхом оплати протягом 21 календарного дня з дати поставки. (п. 6.2. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін та діє до 31 грудня 2011 року включно. Закінчення строку дії Договору, а також його одностороннє розірвання позивачем у випадках, погоджених сторонами в Договорі, не звільняє відповідача від виконання тих обов'язків, які залишились невиконаними. (п. 12.1. Договору).

Додатковими угодами №11 від 03.05.2012р., №12 від 03.05.2012р., №13 від 22.05.2012р. до Договору сторони погодили нові ціни на продукцію.

Позивачем у відповідності до умов Договору та заявок відповідача (копії заявок в справі) було поставлено відповідачу товар на загальну суму 507 111,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- №1888 від 04.05.2012р. на суму 231 012,00 грн.,

- №1890 від 04.05.2012р. на суму 22 968,00 грн.,

- №2186 від 23.05.2012р. на суму 122 496,00 грн.,

- №2183 від 23.05.2012р. на суму 130 635,00 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписами його уповноважених осіб та відповідними відбитками печатки останнього.

Задля проведення оплати вартості продукції відповідачем позивачем було виставлено рахунки на оплату:

- №1736 від 04.05.2012р. на суму 231 012,00 грн.,

- №1737 від 04.05.2012р. на суму 22 968,00 грн.,

- №1972 від 23.05.2012р. на суму 122 496,00 грн.,

- №1973 від 23.05.2012р. на суму 130 635,00 грн.

Як підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки по рахунку позивача станом на 03.07.2012р., відповідачем було проведено частковий розрахунок за продукцію, а саме в розмірі 5 000,00 грн.

На підставі накладної повернення товару №69 від 25.06.2012р. відповідачем було здійснено повернення продукції позивачу на суму в розмірі 58 037,40 грн.

В матеріалах справи також міститься копія тристороннього Договору уступки права вимоги №2343/2 від 22.11.2012р., відповідно до п. 1.1. якого Фізична особа Майкова Ольга Сергіївна уступає відповідачу право вимоги грошових коштів в розмірі 104 478,34 грн., яке виникло з Договору купівлі-продажу №131 від 16.10.2012р., предметом якого є продаж позивачу автомобіля ГАЗ 33104-318, 2007 р.в., шасі № (кузов, рама) Х9633104070939964, яке належить Фізичній особі Майковій О.С. на момент укладення Договору, і в якому він виступає кредитором.

В подальшому між позивачем та відповідачем було укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог від 22.11.2012р.

Пунктом 1. Угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 22.11.2012р. зазначено, що позивач і відповідач, підписуючи дану угоду, підтверджують наявність один до одного наступних зустрічних вимог, строк виконання яких настав:

1.1. наявність грошових вимог позивача до відповідача в розмірі 444 073,60 грн., що випливають з Дистриб'юторського договору №2570/02-2010, укладеного 31.12.2010р. між позивачем та відповідачем, в яких позивач є кредитором, а відповідач є боржником;

1.2. наявність грошових вимог відповідача до позивача в розмірі 104 478,34 грн., що випливають з Договору купівлі-продажу №131, укладеного 16.10.2012р. між позивачем та Майковою О.С., предметом якого є продаж позивачу автомобіля ГАЗ 33104-318, 2007 р.в., шасі № (кузов, рама) Х9633104070939964, в яких позивач є боржником, а відповідач кредитором (у зв'язку з переходом до відповідача прав вимоги до позивача внаслідок укладення 22.11.2012р. між позивачем, відповідачем та Майковою О.С. Договору про уступку права вимоги №2343/2).

Враховуючи наявність вказаних в п. 1 цієї Угоди зустрічних однорідних (грошових) вимог позивача до відповідача та навпаки, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України сторони домовились про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог:

2.1. з дати підписання даної Угоди вимоги позивача до відповідача, що випливають з Дистриб'юторського договору №2570/02-2010, укладеного 31.12.2010р. між позивачем та відповідачем, зменшується на 104 478,34 грн., та становить 339 595,26 грн.

2.2. з дати підписання даної Угоди вимоги відповідача до позивача в розмірі 104 478,34 грн., що випливають з Договору купівлі-продажу №131 від 16.10.2012р., вважаються виконаними повністю, а зобов'язання позивача, що випливають з Договору купівлі-продажу №131 від 16.10.20112р., укладеного між позивачем та Майковою О.С. припиняються повністю.

Таким чином, з урахуванням всього вищевикладеного за відповідачем рахується борг в розмірі 339 595,26 грн., і у зв'язку з не проведенням відповідачем повної оплати цієї суми, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. (ст. 601 Цивільного кодексу України).

Отже, як встановлено вище, відповідачем повну оплату вартості продукції на рахунок позивача проведено не було.

Станом на момент вирішення даної справи основний борг відповідача становить 339 595,26 грн. (507 111,00 грн. (вартість поставленої позивачем (отриманої відповідачем) продукції) - 5 000,00 грн. (часткова оплата, проведена відповідачем) - 58 037,40 грн. (часткове повернення продукції відповідачем) - 104 478,34 грн. (сума зарахована відповідно до Угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 22.11.2012р.).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З врахуванням викладеного, враховуючи п. 6.1. Договору, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленої позивачем продукції сплив (з урахуванням 21 календарного дня з дати поставки), а тому, з урахуванням вказаного, прострочення оплати продукції за Договором (з урахуванням частини, яка була повернена відповідачем) у відповідача перед позивачем виникло:

- за видатковою накладною №1888 від 04.05.2012р. з 26.05.2012р.,

- за видатковою накладною №1890 від 04.05.2012р. з 26.05.2012р.,

- за видатковою накладною №2186 від 23.05.2012р. з 14.06.2012р.,

- за видатковою накладною №2183 від 23.05.2012р. з 14.06.2012р.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений Договором не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості поставленої позивачем продукції складає 339 595,26 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в справі №910/5030/15-г про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 339 595,26 грн. є обгрунтованими.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/5030/15-г підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 339 595,26 грн. основного боргу.

Судовий збір позивача у розмірі 6 791,90 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна компанія мартекс» (код ЄДРПОУ 34638221, адреса: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, офіс 4) на користь Публічного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод» (код ЄДРПОУ 00384147, адреса: 70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, 36) основний борг в розмірі 339 595,26 грн. (триста тридцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 26 копійок) та судовий збір в розмірі 6 791,90 грн. (шість тисяч сімсот дев'яносто одна гривня 90 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015р.

Суддя С.М. Морозов