Рішення № 43841013, 27.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/28359/14

За позовомНаціонального банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській областідоПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаМіністерство фінансів Українипро звернення стягнення на предмет іпотеки

Головуюча суддя: Яковенко А.В.

Судді: Івченко А.М. Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача: - не з'явилися;

від відповідача: - не з'явилися;

від третьої особи: - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про стягнення заборгованості в розмірі 399 917 380,90 грн за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки в порядку їх реалізації на прилюдних торгах.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором №50 від 21.10.2008 та Кредитним договором №136 від 11.12.2008 в частині своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за їх використання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 порушено провадження у справі №910/28359/14 та призначено розгляд справи на 21.01.2015.

20.01.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання №25.2/59/1 від 20.01.2015 про залучення Міністертсва фінансів України до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України та відкладено розгляд справи до 09.02.2015.

06.02.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив №25.2/148/1 від 06.02.2015 на позовну заяву, відповідно до якої просили суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

09.02.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 розгляд справи №910/28359/14 відкладався на 18.02.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського суду міста Києва.

16.02.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, відповідно до якого підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 вирішено розгляд справи №910/28359/14 здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Яковенко А.В. (головуюча), судді: Івченко А.М., Босий В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 справу №910/28359/14 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Яковенко А.В. (головуюча), судді: Івченко А.М., Босий В.П. та призначено розгляд справи на 30.03.2015.

23.03.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення №25.2/264/1 від 23.03.2015, відповідно до яких повідомили, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 24.02.2015 №128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2015 №39 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ», а тому відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

30.03.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, в яких останній викладає свої позовні вимоги у такій редакції:

"1. Прийняти позовну заяву до розгляду.

2. Звернути стягнення на такі об'єкти нерухомості:

2.1 Квартира №3 (три) загальною площею 613,5 кв. м, житловою площею 132,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с.м.т. Козин, вул. Старокиївська, 138 (сто тридцять вісім), та належить Відповідачу на праві приватної власності на підставі Договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. 07.08.2009 за реєстровим №2242.

2.2. Нежилі приміщення та нежилі підвальні приміщення (в літ.Б), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фролівська, 3/34 (три дріб тридцять чотири), а саме:

- нежилі приміщення №4 першого поверху, №6 другого поверху, №8 третього поверху, загальною площею 769,30 (сімсот шістдесят дев'ять цілих тридцять сотих) кв.м, що належать Відповідачу на праві власності підставі Договору №5-06/99 купівлі-продажу нежилих приміщень від 04.10.2001 та Акту прийому-передачі в 04.10.2001 року;

- нежилі приміщення підвалу з №?? по №VIII, загальною площею 175,90 (сто сімдесят п'ять цілих дев'яносто сотих) кв.м, що належать Відповідачу а праві власності на підставі Договору №5-06/98 купівлі-продажу нежилих приміщень від 24.10.2001 та Акту прийому-передачі від 02.11.2001, для задоволення вимог Національного банку України за Кредитним договором від 21.10.2008 №50 на загальну суму 185 852 088,66 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 157 361 767,80 грн., заборгованості за прострочені проценти у розмірі 5 440 947,75 грн., нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 22 558 079,29 грн., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 341 293,82 грн. та нарахованих та несплачених штрафів за невиконання умов договору у сумі 150 000,00 грн.; Кредитним договором від 11.12.2008 №136 на загальну суму 243 526 774,79 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 207 000 000,00 грн. заборгованості за прострочені проценти у розмірі 7 026 657,51 грн., нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 28 702 544,84 грн., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 437 572,44 грн. та нарахованих та несплачених штрафів невиконання умов договору у сумі 360 000,00 грн., що складає разом 429 378 863,45 грн.

3. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором від 17.09.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. за реєстровим номером 1142, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації Предметів іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу."

Суд зазначає, що Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно із п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об'єднання позовних вимог, зміну предмета або підстав позову.

В даному випадку уточнення до позовної заяви Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області, фактично є заявою про зміну предмета позову.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищевказану заяву Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області до розгляду.

Ухвалою Господарського суду від 14.04.2015 розгляд справи призначено на 22.04.2015.

Ухвалою Господарського суду від 23.04.2015 розгляд справи призначено на 27.04.2015.

Представники сторін у судове засідання 27.04.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань станом на дату розгляду справи не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/28359/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.04.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2008 між Національним Банком України (далі - Кредитор, Позивач) та Акціонерним комерційним банком «Київ», який було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», (далі - Позичальник, Відповідач) укладено Кредитний договір № 50 (надалі - Кредитний договір-1), відповідно до умов якого Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 195 000 000,00 грн. на строк з 21.10.2008 по 20.10.2009, з оплатою 15,0 % річних.

З матеріалів справи вбачається, що між Національним банком України та ПАТ «АКБ «Київ» до Кредитного договору №50 від 21.10.2008 укладались додаткові договори, зокрема, №1 від 08.12.2008, №2 від 10.12.2009, №3 від 16.02.2010, №4 від 26.02.2010, №5 від 28.12.2011, №6 від 01.02.2012, №7 від 03.04.2012, №8 від 03.09.2012, №9 від 28.12.2012, №10 від 25.12.2013, №11 від 19.03.2014, №15 від 15.09.2014, в яких сторонами узгоджувались процентні ставки та графіки повернення кредиту. Зокрема, додатковим договором №11 від 19.03.2014 до Кредитного договору №50 від 21.10.2008 сторони обумовили, що Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 195 000 000,00 грн. на строк з 21.10.2008 по 22.08.2014 зі сплатою процентів у розмірі облікової ставки НБУ плюс 0,5 процентного пункту.

11.12.2008 між Національним Банком України та Акціонерним комерційним банком «Київ», яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» укладено Кредитний договір №136 (далі - Кредитний договір-2), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 248 000 000,00 грн. на строк з 11.12.2008 по 25.08.2009, з оплатою 15,0 % річних.

До Кредитного договору №136 від 11.12.2008 між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» укладались додаткові договори, зокрема: №1 від 10.12.2009, №2 від 11.02.2010 про внесення змін до Кредитного договору №136, №3 від 19.02.2010, №4 від 23.02.2011, №5 від 28.12.2011, №6 від 01.02.2012, №7 від 14.03.2012, №8 від 25.12.2013, №9 від 19.03.2014, №10 від 28.08.2014, в яких вносились зміни до Кредитного договору-2 та узгоджувались сума кредиту, строки користування кредитними коштами, строки повернення кредиту, вид та розмір застави.

Зокрема, додатковим договором №9 від 19.03.2014 до Кредитного договору №136 від 11.12.2008 сторони обумовили, що Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 207 000 000,00 грн. на строк з 11.12.2008 по 23.01.2015 зі сплатою процентів у розмірі облікової ставки НБУ плюс 0,5 процентного пункту.

Умови зазначених договорів свідчать про те, що за своєю правовою природою вони є кредитними договорами.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 345 Господарського кодексу України, встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Також, 21.10.2008 року між Національним банком України (далі - Іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі - Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, відповідно до умов якого з метою забезпечення належного виконання Іпотекодавцем зобов"язань за кредитним договором №50 від 21.10.2008, укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, за яким Позичальник отримав від Кредитора кредит на загальну суму 195 000 000,00 грн.., з процентною ставкою - 15% річних та з строком погашення до 20.10.2009, Іпотекодавець передав в Іпотеку Іпотекодержателеві нерухомість:

- Нежиле приміщення (в літ. А), загальною площею 1540,3 кв.м., в тому числі: в підвалі 258,0 кв.м., на першому поверсі - 304,6 кв.м.; на антресольному поверсі - 270,1 кв.м.; на другому поверсі 357,8 кв.м.; на третьому поверсі 349,8 кв.м., що складає 9/100 частки від нежилого будинку площею 16824,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, зареєстровано в Київському бюро технічної інвентаризації під реєстровим номером 3552-П за Відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Якименко В.О. від 06.11.2007 №886п.;

- Нежиле приміщення (в літ. Б.), загальною площею 2565,8 кв.м., в тому числі: в підвалі 407,8 кв.м.; на першому поверсі - 427,4 кв.м.; на антресольному поверсі - 460,2 кв.м.; на другому поверсі - 490,7 кв.м.; на третьому поверсі - 475,1 кв.м.; на четвертому поверсі - 130,4 кв.м.; на п'ятому поверсі - 110,0 кв.м.; на шостому поверсі - 64,2 кв.м., що складають 20/100 частки від нежилого будинку площею 12650,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, зареєстровано в Київському бюро технічної інвентаризації під реєстровим номером 3553-П за Відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Якименко В.О. від 06.11.2007 №887 п.

Сторонами неодноразово вносились зміни до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 21.10.2008 року за реєстровим №262.

Так, Договором про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 21.10.2008 року за реєстровим №262, від 26.02.2010 року Сторони виклали п.1 Договору в наступній редакції: "З метою забезпечення належного виконання Іпотекодавцем зобов"язань за кредитним договором №50 від 21.10.2008 та Додаткового договору, укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, за яким Позичальник отримав від Кредитодавця кредит на загальну суму 195 000 000,00 грн. з процентною ставкою - у розмірі облікової ставки Національного банку України плюс 0,5 відсоткового пункту щомісячно в передостанній робочий день місяця до 13 години - за період з першого по останнє число поточного місяця та з строком погашення до 25.03.2016 року, Іпотекодавець передав в Іпотеку Іпотекодержателеві нерухомість, зокрема:

- Нежиле приміщення (в літ. А), загальною площею 1540,3 кв.м., в тому числі: в підвалі 258,0 кв.м., на першому поверсі - 304,6 кв.м.; на антресольному поверсі - 270,1 кв.м.; на другому поверсі 357,8 кв.м.; на третьому поверсі 349,8 кв.м., що складає 9/100 частки від нежилого будинку площею 16824,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, зареєстровано в Київському бюро технічної інвентаризації під реєстровим номером 3552-П за Відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Якименко В.О. від 06.11.2007 №886п.;

- Нежиле приміщення (в літ. Б.), загальною площею 2565,8 кв.м., в тому числі: в підвалі 407,8 кв.м.; на першому поверсі - 427,4 кв.м.; на антресольному поверсі - 460,2 кв.м.; на другому поверсі - 490,7 кв.м.; на третьому поверсі - 475,1 кв.м.; на четвертому поверсі - 130,4 кв.м.; на п'ятому поверсі - 110,0 кв.м.; на шостому поверсі - 64,2 кв.м., що складають 20/100 частки від нежилого будинку площею 12650,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, зареєстровано в Київському бюро технічної інвентаризації під реєстровим номером 3553-П за Відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Якименко В.О. від 06.11.2007 №887 п;

- земельна ділянка, кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, загальною площею 4,5141 га та земельна ділянка, кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, загальною площею 1,0887 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Київської області, Обухівського району, смт. Козин, ТІЗ «ГРІН-ЗУНД», та належать Іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії АБ №304321, виданого Обухівським районним відділом земельних ресурсів 23.01.2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0048 та на підставі договору міни посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюховою Т.П. 13.08.2009 року за реєстровим №2303. Право власності Іпотекодавця на ці земельні ділянці зареєстровано в Поземельній книзі за реєстровими №995:03:033:0058:001 та 995:03:033:0058:002.

Відповідно до п.1.2 Договору про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 21.10.2008 року за реєстровим №262, від 26.02.2010 року, загальна вартість предмета іпотеки складає, зокрема: нежилих приміщень, загальною площею 4106,1 кв.м., що складають 29/100 частин від нежилого будинку з підвалом та антресоллю, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 16-22, становить 235 337 000,00 грн..; земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, загальною площею 4,5141 га та земельної ділянки, кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, загальною площею 1,0887 га, які розташовані на території Київської області, Обухівського району, смт. Козин, ТІЗ «ГРІН-ЗУНД», становить 26 893 440,00 грн.

Договором про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 21.10.2008 за реєстровим №262, від 19.03.2014 року Сторони виклали п. 1 в такій редакції: «З метою забезпечення належного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором №50 від 21.10.2008 зі всіма змінами та доповненнями, що викладені шляхом укладення додаткових договорів до них, у тому числі і тими, які будуть укладені/можуть бути укладенні у майбутньому, укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, Іпотекодавець передав в Іпотеку Іпотекодержателеві нерухомість».

З наданих суду доказів вбачається, що Позивач взяті на себе зобов'язання за Кредитними договорами №50 від 21.10.2008 та №136 від 11.12.2008 виконав належним чином, надавши ПАТ «АКБ «Київ» кредитні кошти за Кредитними договорами у загальному розмірі 402 000 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими Позивачем, тоді як Відповідач у визначені Кредитними договорами та додатковими угодами до них строки зобов'язання щодо повернення зазначених кредитних коштів та нарахованих процентів не виконав. Зокрема, відповідно до пояснень Позивача у Відповідача за Кредитним договором від 21.10.2008 за №50 існує заборгованість на загальну суму 185 852 088,66 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 157 361 767,80 грн., прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 5 440 947,75 грн., нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 22 558 079,29 грн., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 341 293,82 грн., та нарахованих і несплачених штрафів за невиконання умов договору в сумі 150 000,00 грн.; за Кредитним договором від 11.12.2008 за №136 у Відповідача існує заборгованість на загальну суму 243 526 774,79 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 207 000 000,00 грн., прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 7 026 657,51 грн., нарахованої і несплаченої пені за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 28 702 544,84 грн., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 437 572,44 грн., та нарахованих і несплачених штрафів за невиконання умов договору в сумі 360 000,00 грн., що підтверджується наданими банківськими виписками за спірний період.

Як зазначив Позивач, ним неодноразово на адресу Відповідача надсилались електронні повідомлення про усунення порушень умов Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та нарахованих процентів за користування ними (№06-205/15984 від 02.09.2014, №06-106/15521 від 26.08.2014, №06-205/17994 від 02.10.2014, №06-205/22181 від 01.12.2014, №06-106/42 від 05.01.2015, №06-106/1927 від 03.02.2015), які залишились без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України). Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1. ст. 590 ЦК України).

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Статтею 11 вищевказаного закону, встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-ти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою зазначеною статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

У відповідності до сті. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продаж, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Судом встановлено за інформацією, взятою з офіційних веб-сайтів Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) - http://bank.gov.ua, www.fg.gov.ua, що процедура виведення ПАТ «АКБ «Київ» з ринку розпочата з метою практичної реалізації рішення Уряду України, прийнятого 11.02.2015, щодо передавання активів та зобов'язань ПАТ «АКБ «Київ» до іншого банку з державною часткою. До ПАТ «АКБ «Київ» визначено застосувати спеціальну процедуру, передбачену статтями 39, 411 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З цією метою рішенням Національного банку України від 24.02.2015 ПАТ «АКБ «Київ» віднесено до категорії неплатоспроможних (постанова Національного банку України від 24.02.2015 за №128 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до категорії неплатоспроможних»).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 24.02.2015 за №128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийнято рішення від 24.02.2015 за №39 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ», згідно з яким з 25.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ», код ЄДРПОУ 14371869, МФО 322498, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, м. Київ, Україна, 01601.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «АКБ «Київ» призначено юрисконсульта І категорії відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кічука Олега Івановича.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «АКБ «Київ» запроваджено строком на три місяці з 25.02.2015 по 24.05.2015 включно, та розпочато формування реєстрів активів і зобов'язань банку з метою подальшого їх передавання до АБ «Укргазбанк».

Відповідно до п. 3.1. глави 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, процедура здійснення тимчасової адміністрації банку застосовується Фондом щодо банку, який рішенням НБУ віднесено до категорії неплатоспроможних, з метою виведення такого банку з ринку.

Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Отже, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Питання запровадження та здійснення тимчасової адміністрації регулюються розділом VII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Пунктом 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Так, ч. 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

При цьому, ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені певні випадки, коли обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті; 1 1) сплати регулярного збору до Фонду; 2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті; 3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку; 4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо; 5) здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації; 6) здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.

Зобов'язання банку, передбачені пунктами 11- 4 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.

Однак, судом встановлено, що у даній справі виключення, що передбачені частиною 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до спірних правовідносин, які розглядаються судом, не застосовуються.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Таким чином, Національний банк України у даному спорі виступає кредитором, який має майнові вимоги до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», однак вони не можуть бути задоволені, оскільки у банку-боржнику запроваджено тимчасову адміністрацію, під час якої діє мораторій на задоволення вимог кредиторів та звернення стягнення на майно банку.

Щодо заперечень відповідача з приводу того, що позов поданий неналежним позивачем суд зазначає, що вказані доводи відповідача спростовуються наявною в матеріалах справи копією нотаріальної довіреності, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гонтаревої В.О. від 12.12.2014, зареєстрованою в реєстрі за № 2923.

Стосовно заперечень Відповідача проти позову з посиланням на те, що позовні вимоги щодо визначення способу реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації предметів іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу є неправомірними та фактичне виконання рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, наразі є неможливим, у зв'язку з введенням мораторію на примусову реалізацію майна, суд не вбачає підстав для їх розгляду по суті з огляду на встановлений факт неможливості задоволення вимог позивача під час дії тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ».

За таких обставин, враховуючи запровадження тимчасової адміністрації у Відповідача з 25.02.2015 у відповідності до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2015 за №128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі рішення від 24.02.2015 за №39 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ», суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, органи доходів і зборів, Державна казначейська служба України, Державна фінансова інспекція України та їх територіальні органи, Державна служба фінансового моніторингу України і Національний банк України - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

У відповідності до п. 3.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 за №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, зокрема, випадки, коли окремі органи, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати судового збору як позивачі. У вирішенні питання про те, чи здійснюють відповідні органи у спірних правовідносинах свої повноваження, господарському суду слід виходити з норм законів та інших актів законодавства України, якими передбачено такі повноваження. Зокрема, наведене стосується здійснення Національним банком України та його органами функцій кредитора останньої інстанції для банків і організації системи рефінансування (пункт 3 статті 7 Закону України «Про Національний банк України») з наданням відповідних кредитів та здійсненням інших операцій, зазначених у статті 42 згаданого Закону, оскільки у пов'язаних з цим правовідносинах Національний банк України реалізує надані йому законом повноваження.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не були надані суду належні та допустимі докази на підтвердження викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 49 ГПК України встановлено, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджту пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, органи доходів і зборів, Державна казначейська служба України, Державна фінансова інспекція України та їх територіальні органи, Державна служба фінансового моніторингу України і Національний банк України - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

У відповідності до п. 3.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, зокрема, випадки, коли окремі органи, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати судового збору як позивачі. У вирішенні питання про те, чи здійснюють відповідні органи у спірних правовідносинах свої повноваження, господарському суду слід виходити з норм законів та інших актів законодавства України, якими передбачено такі повноваження. Зокрема, наведене стосується здійснення Національним банком України та його органами функцій кредитора останньої інстанції для банків і організації системи рефінансування (пункт 3 статті 7 Закону України «Про Національний банк України») з наданням відповідних кредитів та здійсненням інших операцій, зазначених у статті 42 згаданого Закону, оскільки у пов'язаних з цим правовідносинах Національний банк України реалізує надані йому законом повноваження.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

3. Дата складання повного тексту рішення 27.04.2015.

Головуючий суддя А.В.Яковенко

Судді А.М.Івченко

В.П.Босий