Рішення № 43840583, 23.04.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" квітня 2015 р. Справа № 906/356/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Возна Т.М.- дов. № 08/17295-010067 від 29.12.2014р.

від відповідача: Івашкевич О.Г.- дов. № 182 від 09.02.2015р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест"

про стягнення 622207,69 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 573894,78 грн., боргу за спожиту активну електроенергію, 34178,26грн. пені, 11204,84грн. інфляійних та 2929,81грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 17.03.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.03.2015р.

Ухвалою суду від 30.03.2015р. розгляд справи відкладено на 23.04.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Повідомила, що відповідачем частково погашено основний борг на суму 135463,00грн. Надала довідку про стан заборгованості відповідача на день судового засідання, яка складає 438431,78грн. (а.с.80 ).

Представник відповідача визнала частково позовні вимоги. Надала докази часткового погашення суми основного боргу. Підтвердила, що основний борг відповідача перед позивачем станом на день вирішення спору становить 438431,78грн. Водночас, заперечила проти нарахування позивачем 3% річних та інфляційних, оскільки вважає, що позивачем невірно визначено період нарахування.

В судовому засіданні представник відповідача заявила клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки підприємство знаходиться в скрутному фінансовому становищі, просить врахувати, що підприємство частково погасило основний борг.

Крім того, обгрунтовуючи подане клопотання зазначає, що відповідач є монополістом у сфері надання послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, а також транспортування теплової енергії. Водночас зазначає про існування різниці в тарифах, яка є непогашеною в силу відсутності відповідних асигнувань з Державного бюджету.

Представник позивача заперечила проти клопотання про зменшення розміру пені з тих підстав, що позивач також є підприємством, яке надає послуги населеню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

23.08.2012р. між Малинським РЕМ, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (позивач, постачальни) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії (а.с. 9-13).

За п.1 даного договору позивач взяв на себе обов'язок постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач взяв на себе обов'язок оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.2.3 Договору споживач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України.

Дата оплати рахунка визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Розрахунковим періодом вважається період з 19 числа по 18 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору.

Відповідно до п.7.3 оплата електроенергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період, або плановими платежами в такі терміни:

- до 5 числа розрахункового місяця - 100% вартості заявленого споживання електроенергії згідно з Додатком №1 до Договору, з врахуванням сальдо на початок місяця.

Остаточний розрахунок повинен повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше:

- 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання , для споживачів, які оплачують електирчну енергію самостійно;

- 10 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Позивач умови договору виконав належним чином та виставив відповідачу рахунки на оплату за активну електроенергію на загальну суму 869125,46грн., які знаходяться в матеріалах справи (а.с.32-36).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриману електроенергію вчасно та в повному обсязі не виконав, у результаті чого станом на день звернення до суду у нього існувала заборгованість перед позивачем за активну електричну енергію в сумі 573894,78грн.

Разом з тим, відповідачем після пред'явлення позову частково сплачено борг за активну електроенергію в сумі 135463,00грн.

Таким чином, на день розгляду справи у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 438431,78грн.

Пунктом 4.2.1 Договору сторони передбачали відповідальність споживача, за яким за внесення платежів, передбачених пунктами 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

На підставі вищезазначеного пункту договору позичем заявлено до стягнення з відповідача 34178,26грн. пені.

Крім того позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача на свою користь 2929,81грн. 3 % річних та 11204,84грн. інфляційних.

Непроведення відповідачем розрахунків за надані послуги стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про постачання електричної енергії № 517 від 23.08.2012р.

Відповідно до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Відповідно до ст.ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, матеріалами справи, а саме виставленими рахунками та звітами про використану електроенергію (а.с. 32-36, 18-31) підтверджено факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо постачання активної електричної енергії відповідачу на загальну суму 869125,46 грн .

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже встановлено судом, відповідач належним чином свій обо'язок щодо оплати поставленого товару не виконав , внаслідок чого у нього на момент звернення до суду існувала заборгованість в сумі 573894,78грн.

Проте, після порушення провадження у справі відповідач добровільно погасив основний борг в сумі 135463,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 60-65,82).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору і між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, суд припиняє провадження у справі в цій частині позовних вимог за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Неоплаченою залишилась заборгованість відповідача за поставлену електроенергію в розмірі 438431,78грн., що підтверджується довідкою позивача та підписаним сторонами актом звірки розрахунків (а.с. 80,81 )

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 438431,78грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог про стягнення пені в розмірі 34178,26грн. господарський суд враховує наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Як вбачається з розрахунку, пеню заявлено періодами: з 26.11.2014р. по 11.12.2014р. на суму заборгованості 115539,88грн.; з 12.12.2014р. по 25.12.2014р. на суму заборгованості 75188,40грн.; з 26.12.2014р. по 23.01.2015р. на суму заборгованості 249633,60грн.; з 24.01.2015р. по 28.01.2015р. на суму заборгованості 456359,36грн.; 29.01.2015р. по 05.02.2015р. на суму заборгованості 437895,24грн.; з 06.02.2015р. по 25.02.2015р. на суму заборгованості 437895,24грн.; з 26.02.2015р. по 02.03.2015р. на суму заборгованості 655108,78грн.; 03.03.2015р. на суму заборгованості 573894,78грн., з 04.03.2015р. по 12.03.2015р. на суму заборгованості 573894,78грн., яка в сукупності склала 34178,26грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що вказаний розрахунок є невірним, оскільки кінцевою датою нарахування пені позивачем вказано 12.03.2015р., в той час, як позовна заява датована 10.03.2015р. Тобто, позивачем здійснено розрахунок пені за період, в якому між сторонами спору не існувало.

Враховуючи викладене, суд здійснив власний розрахунок пені за період з 26.11.2014р. (початкова дата, вказана позивачем) по 10.03.2014р. (кінцева дата, встановалена судом), яка складає 32291,48грн.

Таким чином, 1886,78грн. пені (34178,26грн. - 32291,48грн.) заявлені позивачем безпідставно, а тому в їх задоволенні суд відмовляє.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 32291,48грн. пені, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити її розмір до 16145,74 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Господарський суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, враховує, що предметом діяльності підприємства відповідача є надання комплексу комунальних послуг споживачам міста. Товариство є монополістом на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а також транспортування теплової енергії, здійснює постачання електричної енергії на об'єкти комунального водопостачання та водовідведення, теплопостачання та житлового фонду для забезпечення потреб населення, бюджетних установ та інших юридичних осіб. Крім того суд врахував пояснення відповідача, щодо існування різниці в тарифах, яка є непогашеною через відсутність бюджетних асигнувань.

Разом з тим, суд приймає до уваги факт існування заборгованості перед відповідачем у фізичних та юридичних осіб на загальну суму 1,6 млн. грн.

Зменшуючи розмір пені суд також врахував фінансове становище відповідача, загальну економічну ситуацію яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни, а також часткове погашення відповідачем суми основного боргу.

Вищевикладені обставини суд визнає винятковими та такими, що є підставою для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, тому зменшує її розмір до 50% та стягує з відповідача 16145,74 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 2929,81 3% річних та 11204,84 грн. інфляційних нарахувань, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування 3% річних здійснено періодами з 26.11.2014р. по 12.03.2015р., які скадають 2929,81грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що при його здійснені позивачем допущено аналогічну помилку, що й при нарахування пені, тобто невірно визначено кінцеву дату нарахування - 12.03.2015р., в той час як правильною кінцевою датою розрахунку є 10.03.2015р.

Суд здійснив власний розрахунок 3% річних, які складають 2835,48грн.

Таким чином, 94,33 грн. 3 % річних (2929,81грн. - 2835,48грн.) заявлені позивачем безпідставно, а тому в їх задоволенні суд відмовляє.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд встановив, що їх нараховано арифметично вірно, відповідно до норм чинного законодавства.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню на загальну суму 468617,84грн., з яких: 438431,78 грн.- основний борг, 16145,74 грн.- пеня, 2835,48 грн. - 3% річних, 11204,84 грн.- інфляційні.

В частині стягнення 135463,00грн. основного боргу боргу суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

В частині стягнення 94,33грн. 3% річних та 1886,78 грн. пені суд відмовляє за безпідставністю позовних вимог.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Малин Енергоінвест" (11601, Житомирська область, м.Малин, вул. Українських Повстанців,25А, ідентифікаційний код 37555721)

на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м.Житомир, вул. Пушкінська,32/8, ідентифікаційний код 22048622)

- 438431,78грн. основного боргу;

- 16145,74 грн. пені;

- 2835,48 грн. 3% річних;

- 11204,84 грн. інфляційних;

- 12404,53 судового збору

4. В частині стягнення основного боргу в сумі 135463,00 грн. припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.04.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу