Ухвала суду № 43840301, 29.04.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 квітня 2015 року Справа № 922/5283/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Акулової Н.В., Козир Т.П.,перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на ухвалу та постанову Господарського суду Харківської області від 13.01.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015у справі№ 922/5283/14 Господарського суду Харківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Реал-НП"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 2. Приватного підприємства "Транс-Інтеграл" простягнення 91750,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Подана Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України касаційна скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.01.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 у справі № 922/5283/14 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Крім того, касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

В пункті 62 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що за приписом пункту 4 частини першої статті 111 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 1113 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Тобто, в касаційній скарзі наводяться конкретні норми матеріального чи процесуального права з обґрунтуванням суті їх порушення чи неправильного застосування та впливу такого порушення (неправильного застосування) на прийняття рішень.

У касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи, оскільки згідно з імперативними вимогами статей 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного господарського суду виключно на предмет правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи.

Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала Господарського суду Харківської області від 13.01.2015, залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Проте скаржник, не дотримуючись вищевказаних вимог процесуального законодавства, не зазначив у касаційній скарзі суті порушення норм матеріального чи процесуального права, допущених судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про залишення позову без розгляду, натомість вказує на ненадання належної оцінки доказам у справі та порушення судами норм Конвенції про договір автомобільного перевезення вантажів 1956 року, хоча спір судами по суті заявлених позовних вимог не вирішувався.

Допущені скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги на підставі пункту 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України, скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.01.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 у справі № 922/5283/14 повернути скаржнику.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Н. Акулова

Т. Козир