Рішення № 43839673, 23.04.2015, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9059/14

Провадження № 2/750/57/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі головуючого - судді Логвіної Т.В

при секретарі Корж Ю.В.,

з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання осіб такими, що не набули права на користування житлом, виселення та зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,

в с т а н о в и в :

У вересні 2013 року позивач звернулась до суду з позовом та просить визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що не набули права на користування квартирою АДРЕСА_1, виселити відповідачів із зазначеної квартири, а також зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області скасувати незаконно поновлену реєстрацію ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач є наймачем квартири АДРЕСА_1, яка належить до державного житлового фонду. В спірну квартиру позивач вселилась на підставі ордеру від 1 жовтня 1992 року, який був виданий на виконання рішення виконавчого комітету м. Чернігова № 263 від 24 вересня 1992 року про обмін жилими приміщеннями.

В 2003 році ОСОБА_2, яка є двоюрідною сестрою позивача, попросилась тимчасово пожити в квартирі разом зі своїм неповнолітнім на той час сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В цей час позивач тимчасово їздила на заробітки до Росії і тому погодилась за умови, що вона буде оплачувати комунальні послуги. Весь час три-чотири рази на рік позивач приїздила додому, проживала дома. В цій квартирі залишались меблі позивача, побутова техніка та інші побутові речі, одяг та взагалі все її майно. 18 жовтня 2013 року коли позивач приїхала в Чернігів та прийшла додому, ОСОБА_2 не впустила її в квартиру, а сама позивач попасти до неї не змогла, тому ще остання замінила замки на вхідних дверях, також цього дня позивач дізналася про винесені судові рішення щодо спірної квартири, зокрема про зняття її з реєстрації.

Після скасування всіх судових рішень, які були винесені щодо спірного житла без участі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3, якого ОСОБА_2 без згоди позивача зареєструвала в її квартирі, були зняті з реєстрації та була поновлена реєстрація в цій квартирі ОСОБА_1

Але 20 серпня 2014 року Деснянським районним відділом Управління державної міграційної служби Чернігівській області реєстрація в спірній квартирі ОСОБА_3 була безпідставно поновлена.

Таким чином, ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 як тимчасові мешканці не набули самостійного права на житло та неправомірно його займають, крім того, не тільки не виселились з квартири позивача, а навпаки продовжують там проживати і чинять перешкоди позивачу у користуванні цим житлом, у зв'язку з чим вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він разом з матір'ю ОСОБА_2 проживає в спірній квартирі з 2003 року. ОСОБА_1 не проживає у цій квартирі з 2003 року,не сплачує комунальні послуги, її речей в квартирі немає, з 2009 року до листопада 2013 року жодного раз не приїжджала до квартири, мешкала в Росії в той час, як ОСОБА_3 з 2003 року по теперішній час відкрито та довгостроково, безперервно мешкає у спірній квартирі, сплачує комунальні послуги, здійснює поточний ремонт, тобто виконує всі зобов'язання квартиронаймача по утриманню житла та 20 серпня 2014 року його реєстрація у квартирі була поновлена, у зв'язку з чим має право на звернення до суду із зустрічним позовом.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом просила його задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом підтримала зустрічний позов та просила відмовити у задоволенні первісного позову.

Представник Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області позов в частині зобов'язання скасувати реєстрацію ОСОБА_3 не визнала, посилаючись на те, що його було зареєстровано його матір'ю на підставі ч. 1 ст. 65 ЖК України, яка на час реєстрації свого неповнолітнього на той час сина мала право користування спірним житлом та реєстрація її дитини була здійснена на законних підставах, у зв'язку з чим вимоги про її скасування безпідставні.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1, яка належить до державного житлового фонду. В спірну квартиру позивач вселилась на підставі ордеру від 1 жовтня 1992 року, який був виданий на виконання рішення виконавчого комітету м. Чернігова № 263 від 24 вересня 1992 року про обмін жилими приміщеннями

Як вбачається з пояснень представника позивача ОСОБА_1 та не спростовується зібраними по справі доказами, ОСОБА_2 вселилася до квартири АДРЕСА_1 як тимчасовий жилець відповідно до ст. 98 ЖК України, її статус тимчасового жильця на члена сім'ї наймача було змінено рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.02.2010 року, що в подальшому мало наслідком реєстрацію ОСОБА_2 у спірній квартирі, але зазначене рішення суду було скасовано рішенням апеляційного суду Чернігівської області 08.04.2014 року із зазначенням про те, що суд не врахував встановлені рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.05.2009 року обставини, які в силу ст. 61 ЦПК України не підлягали доведенню, щодо того, що ОСОБА_1 працює та у зв'язку з цим тимчасово проживає в Російській Федерації, що унеможливлює ведення ОСОБА_2 спільного господарства з ОСОБА_1

ОСОБА_3 був зареєстрований у спірній квартирі на підставі ч. 1 ст. 65 ЖК України своєю матір'ю ОСОБА_2

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зняті з реєстрації місця проживання у спірній квартирі на підставі рішення апеляційного суду Чернігівської області від 19.03.2014 року, але 20 серпня 2014 року реєстрація ОСОБА_3 була поновлена Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області.

Відповідно до ст.ст. 98,99 ЖК України наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача.

Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що реєстрація місця проживання - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Згідно ст. 7 Закону, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється в тому числі на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 15. ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання його оспорювання.

Відповідно до ст. З ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не набули самостійного права на займане ними спірне житлове приміщення та чинять перешкоди у користуванні таким квартиронаймачу ОСОБА_1, позов про визнання відповідачів такими, що не набули права на користування квартирою АДРЕСА_1 та про їх виселення обгрунтовані та підлягають задоволенню, а у задоволенні позову в частині зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області скасувати незаконно поновлену реєстрацію ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 належить відмовити, оскільки судове рішення про виселення є підставою для зняття з реєстрації ОСОБА_3, що є компетенцією управління міграційної служби.

Беручи до уваги вищевикладене, у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням належить відмовити через відсутність правових підстав вважати його належним позивачем у даному спорі.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 209, 212, 213 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що не набули права на користування квартирою АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення в порядку ч. 1 статті 294 ЦПК України.

Суддя