Постанова № 43838827, 29.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 33/785/285/15

Номер справи місцевого суду: 521/3866/15-п

Головуючий у першій інстанції Іщенко

Доповідач Балан В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015 року м. Одеса

Суддя Апеляційного суду Одеської області Балан В.Д. за участі представника Південної митниці Магеррамова А.В. особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу заступника начальника Одеської митниці ДФС Погоріловського О.Д. на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 25.03.2015 року,

встановив:

Зазначеною постановою судді суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.

Одеську митницю ДФС зобов'язано повернути ОСОБА_2 валюту, яка була вилучена за протоколом про порушення митних правил №0135/50003/15 від 21.02.2015 року.

Відповідно до постанови судді, 21.02.2015 року о 10 год., ОСОБА_2 при проходженні митного контролю в зоні діяльності митного посту "Одеса-аеропорт" Одеської митниці ДФС, формою проходження митного контролю обрав зону (коридор) спрощеного митного контролю (так званий "зелений коридор"), належним чином обладнаний відповідною інформацією. Такими діями ОСОБА_2 заявив про відсутність у нього товарів, які підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, а також на переміщення яких через митний кордон України, встановлено заборони або обмеження.

Після перетину "білої лінії", що означає закінчення "зеленого коридору", на вимогу інспектора, ОСОБА_2 пред'явив наявну у нього готівкову іноземну валюту у розмірі 26286 доларів США, що перевищує встановлені законодавством України обмеження для переміщення через митний кордон України по "зеленому коридору" на 14900 доларів США.

Посилаючись на Європейську Конвенцію "З захисту прав і основних свобод людини", на ст. 8, 9 Конституції України, суддя зазначив у постанові, що судове рішення, яким застосовується конфіскація майна, є втручанням в право ОСОБА_2 на повагу власності (ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції)

Суддя зазначив також, що у даному випадку, валютні кошти, на конфіскації яких наполягає Одеська митниця ДФС, набуті ОСОБА_2 на законних підставах, оскільки є його заробітною платнею, а отже їх конфіскація є непропорційною і буде становити для правопорушника особистий та надмірний тягар.

У апеляційній скарзі заступник начальника Одеської митниці ДФС Погоріловський О.Д. зазначив, що вважає постанову судді такою, що суперечить законодавству України.

Інструкцією "Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України" затвердженої постановою НБУ від 27.05.2008 року № 148 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою НБУ від 25.07.2012 року №312, фізична особа-резидент має право ввозити на територію України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 Євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі та з наданням довідки про зняття готівки з особистого банківського рахунку, або з наданням митної декларації, яка свідчить про вивезення такої валюти.

Переміщуючи без письмового декларування валюту у розмірі, який перевищує еквівалент 10000 Євро, ОСОБА_2 порушив митні правила, а відповідно до вимог ст. 471 МК України, валюта, що перевищує встановлену норму, підлягає конфіскації.

За таких обставин апелянт просить скасувати постанову судді, винести нову постанову, якою накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. з конфіскацією вилученої валюти у розмірі 14900 доларів США.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник Південної митниці Магеррамов А.В. підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи і безальтернативність санкції ст. 471 МК України щодо конфіскації.

ОСОБА_2 та його представник заперечували проти апеляційної скарги та просили відмовити у її задоволенні.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника Південної митниці, ОСОБА_2 та його захисника, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні митного правопорушення при зазначених у постанові обставинах, доведена змістом протоколу про адміністративне правопорушення, описом вилученої валюти, поясненнями правопорушника та іншими матеріалами справи і ніким не заперечується.

За таких обставин, дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ст. 471 МК України оскільки він порушив порядок проходження спрощеного митного контролю ("зелений коридор"), переміщуючи товари (валюту) в обсягах, що перевищують неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, тому вважаю, що суддя суду першої інстанції, правильно встановив обставини справи, але дійшов неправильного висновку про можливість не застосування конфіскації валютних цінностей.

Доводи ОСОБА_2 про те, що він вчинив правопорушення внаслідок неуважності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не є правовими.

Так, ч. 4 ст. 197 МК України передбачено, що обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватись Національним банком України.

На виконання цього положення закону, Інструкцією НБУ "Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України", яка затверджена постановою НБУ від 27.05.2008 року № 148 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою НБУ від 25.07.2012 року №312, визначено максимальну суму (еквівалент 10000 Євро), яка може переміщуватись фізичними особами через митний кордон України без декларування, а ОСОБА_6 переміщував, з порушенням митних правил, суму, яка перевищує 10000 Євро і його дії носять умисний характер.

Цей висновок доведений тим, що ОСОБА_2 є капітаном морського судна з багаторічним стажем роботи (близько двадцяти років) і не вперше перетинає митний кордон України.

Мотивуючи своє рішення, суддя суду першої інстанції у своїй постанові послався на статті 8 та 9 Конституції України, які передбачають, що: в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 8 Конституції); Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (ст. 9 Конституції).

Разом з тим, зазначені норми Конституції України відносяться до загальних засад і напряму не регулюють правовідносини у справі ОСОБА_2

До того ж, ці правовідносини безпосередньо врегульовані ст. 471 Митного кодексу України.

Окрім того, відповідно до змісту частин першої та другої ст. 465 Митного кодексу України, конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави.

Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 був відомий порядок проходження митного контролю, але він умисно його порушив, свідомо не виконавши вимоги ст. 197, 471 МК України та Інструкції НБУ "Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України".

Окрім того, безпідставним є посилання судді суду першої інстанції на ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 20.03.1952 року.

Так, зазначеною нормою Протоколу передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, регулювати на законодавчому різні випадки, за наявності яких, особа може бути позбавлена своєї власності, є правом держави.

За таких підстав, наведені вище норми Конституції України та Конвенції про захист прав людини та основних свобод не суперечать законодавству України у даних правовідносинах, тому довід ОСОБА_2 про достатність стягнення у виді штрафу не може бути прийнятий до уваги, оскільки конфіскація товарів (валюти) встановлена законом України, до того ж, за санкцією ст. 471 МК України є безальтернативною.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу чи протест прокурора без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

За таких обставин, виходячи зі ступеню тяжкості правопорушення та розміру грошових коштів, які переміщувались через митний кордон України з порушенням митних правил, вважаю, що постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню, з винесенням нової постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу заступника начальника Одеської митниці ДФС Погоріловського О.Д. задовольнити, а постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 25.03.2015 року, - скасувати.

Винести нову постанову, якою:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. з конфіскацією вилучених у нього валютних коштів у розмірі 14900 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає у АДРЕСА_1, судовий збір у розмірі 36,54 грн. (Платіжні реквізити: отримувач коштів ГУ ДКС України в Одеській області (м. Одеса, Малиновський район), 22030001; код за ЄДРПОУ 37607526; банк отримувача ГУ ДКС України в Одеській області; МФО 828011; рахунок 312162067700007; код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (ДСА України, 050), символ звітності 206; призначення платежу - судовий збір за постановою про накладення адміністративного стягнення, Малиновський районний суд м. Одеси, код ЄДРПОУ 05383419, пункт 5.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Одеської області

Балан В.Д.