Рішення № 43837992, 21.04.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/2239/14-ц 21.04.2015 21.04.2015 21.04.2015

Провадження №22-ц/784/919/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у першій інстанції Гаврасієнко В.О.

Категорія 57 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М.,Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Кудрі В.М.,

за участю за участю представника відповідачів - Коваленка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс»

на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2014 року

за позовом

ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» ( далі - ТОВ «Приват -Плюс»), дочірнього підприємства «Гріфон» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» (далі - ДП «ГРІФОН» ТОВ «Приват- Плюс») про визнання правочинів недійсними, стягнення сплачених грошових сум та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», дочірнього підприємства «Гріфон» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання правочинів недійсними, стягнення сплачених грошових сум та моральної шкоди.

Позивач обґрунтовувала вимоги тим, що 27 серпня 2009 року вона уклала з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» договір № 02915 з метою отримання грошових коштів для придбання нерухомості орієнтованою вартістю 60 000 грн.

Цього ж дня між нею та ДП «Гріфон» ТОВ «Компанія «Приват -Плюс» було укладено договір, за умовами якого останній зобов'язався надати їй як замовнику послуги з проведення консультацій, а також оформлення документів до вищевказаного договору та додатків до нього.

Нею на виконання досягнутих домовленостей на користь ТОВ «Компанія «Приват -Плюс» сплачено щомісячні платежі на загальну суму 17 277 грн.54 коп., авансові платежі на загальну суму 18 489 грн.76 коп., а на користь ДП «Гріфон»ТОВ «Компанія «Приват- Плюс» - 5400 грн.

Після вчинення вказаних дій, на її вимогу роз'яснити час отримання необхідних коштів на придбання товару, менеджер-консультант відмовилася повідомити точну дату.

Посилаючись на вищевикладене та враховуючи, що діяльність відповідачів по наданню таких фінансових послуг має ознаки нечесної підприємницької практики в розумінні п.1ч.1, ч.6 та п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», здійснюється ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» без відповідної ліцензії, позивач просила визнати укладені договори недійсними з моменту укладання, стягнути на її користь з ТОВ «Компанія «Приват- Плюс» - 35 767 грн.04 коп., з ДП ТОВ «Компанія «Приват -Плюс» - 5400 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2014 року позов задоволено. Визнано недійними з моменту укладання:

- договір №02915, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія «Приват - Плюс» та договір №02915, укладений між ОСОБА_4 та ДП «Гріфон» ТОВ «Компанія «Приват -Плюс», стягнуто на користь ОСОБА_4 з ТОВ «Компанія «Приват- Плюс» - 35767 грн.04, з ДП «Гріфон» ТОВ «Компанія «Приват- Плюс» - 5400 грн. В солідарному порядку з відповідачів на користь позивача стягнуто 3000 грн. моральної шкоди та розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі, ТОВ «Компанія «Приват -Плюс» не погоджуючись з рішенням суду та посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В наданих до суду запереченнях, позивач просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання договорів недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, заклали в договори пірамідальну схему, за якою споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи. Крім того, дані договори, які є об'єктом судового дослідження, здійснені з використанням відповідачами нечесної підприємницької практики та за відсутності відповідної ліцензії.

Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 27 серпня 2009 року ОСОБА_4 уклала із ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» договір № 02915, предметом якого є надання послуг, спрямованих на придбання товару на умовах Програми діяльності Приват-Плюс, яка є додатком №1 до цього договору ( а.с.6-7).

Клієнт Програми (партнер) згідно з додатком №2 до договору сплачує товариству (адміністратору) щомісячний чистий внесок в сумі 333 грн.34 коп. та щомісячні адміністративні витрати в розмірі 0.13% (в грошовому виразі 78 грн.) від вартості товару. Цим товаром, як зазначено в додатку, є «об'єкт нерухомості» вартістю 60 000,00 грн.

Згідно з п. 2.2 Програми послуги, які є предметом договору, надаються шляхом формування товариств партнерів, метою яких є отримання товару ( а.с.10-14).

Крім того, відповідно до п. 2.3 ст. 2 Додатка №1 Договору «Програми діяльності «Приват-Плюс», кожному сформованому товариству партнерів надається номер, кожному партнеру - порядковий номер його в Товаристві.

Виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що клієнт сплачує передбачені контрактом кошти, а ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» проводить для товариства партнерів в кінці кожного непарного місяця асигнаційний акт №1 та в кінці кожного парного місяця - асигнаційний акт № 2. Право на отримання товару за результатами асигнаційного акту №1 надається тим партнерам, які мають найбільшу кількість заявлених платежів. А право на отримання товару за асигнаційним актом №2 - тим партнерам, які матимуть найбільшу сумарну кількість проплачених платежів. Право на отримання товару за результатами асигнаційного акту є підставою для придбання його за рахунок фонду товариства, утвореного із суми щомісячних чистих платежів (п. 4.1. «Програми діяльності Приват-Плюс»).

Таким чином, предметом цього договору є надання партнеру послуг шляхом формування товариства партнерів, метою яких є отримання товару. При цьому, умовами договору передбачено щомісячна сплата внесків за товар, який передається позивачу та право позивача на отримання товару, незалежно від сплати платежів іншими учасниками групи.

Отже, в договорі чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни товару. Після одержання товару споживач зобов'язаний і надалі сплачувати кошти за товар до повної його оплати, тобто договором передбачена щомісячна сплата платежів за товар, який передається споживачеві в рамках укладеного договору, а не за можливість одержання права на купівлю товару. Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати виконання свого зобов'язання, а саме оплатити продавцю вартість товару та передати товар споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

На виконання умов цього договору позивачем сплачено ТОВ «Компанія «Приват- Плюс» щомісячних платежів на загальну суму 17 277 грн.54 коп., авансових платежів на загальну суму 18 489 грн.76 коп. ( а.с.18-35).

Предметом договору № 02915 від 27 серпня 2009 року, укладеного ОСОБА_4 із ДП «Гріфон» ТОВ «Компанія «Приват -Плюс», є надання консультаційних послуг щодо можливості придбання товарів широкого асортименту на умовах договору, додатків до нього №1 і №2, оформлення документів та підписання договору №02915 від 27 серпня 2009 року та додатків до нього. За надані відповідачем послуги ОСОБА_4 було сплачено 5400 грн. ( а.с.17)

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької практики, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України. Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час предметом договору, укладеного між сторонами, є надання консультативних послуг щодо можливості придбання товарів широкого асортименту, цим товаром, як зазначено в додатку № 2 є «об'єкт нерухомості» вартістю 60 000 грн.

Відповідно до ст. 7 договору ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» гарантує надання кожному учаснику права на отримання товару за умови виконання ним усіх зобов'язань, передбачених договором та додатками до нього.

За таких обставин висновок суду про те, що діяльність ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» за договором сторін є функціонуванням «пірамідальної схеми», суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з відсутністю головних ознак «пірамідальної схеми» - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання товару кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття «фінансова послуга».

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган), затвердила ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах»).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах. З аналізу ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно із п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Відповідно до додатку № 1 програма діяльності «Приват-Плюс» - це програма зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг з адміністрування системи придбання автомобілів у групах. Право на отримання автомобіля здійснюється в порядку, передбаченому договором, і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.

Отже, отримання кожним споживачем товару здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.

Як убачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Як встановлено, спірний договір укладено сторонами 27 серпня 2009 року, коли отримання ліцензії для надання послуг, що є предметом договору Законом не вимагалося. Так на дату укладення договору Закон України від 2 червня 2011 року №3462-1У «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг», яким внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, не був чинним, а відтак

законом не було передбачено отримання суб'єктом господарської діяльності ліцензії на цей вид діяльності.

Таким чином, відповідач здійснював підприємницьку діяльність з адміністрування фінансових коштів легітимно, оскільки вона не була заборонена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» на час укладання спірного договору.

Отже, якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов'язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення "пірамідальної схеми".

Зазначена правова позиція, яка викладена Верховним Судом України у постанові від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс 13, є обов'язковою для всіх судів України (ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Наведене дозволяє визнати, що висновок суду першої інстанції про наявність у діяльності відповідачів ознак «пірамідальної схеми», як безтоварність та сплата компенсації одним учасником за рахунок інших, а, отже, нечесної підприємницької діяльності та введення позивача в оману у такий спосіб під час укладення спірного договору, є невірним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що надані суду докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, не вказують на наявність підстав для визнання договору №02915 від 27 серпня 2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» з додатками, недійсним, та стягнення на користь позивача сплачених нею коштів на виконання зазначеного договору, тому висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та зазначеним вище нормам матеріального права.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просила стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Оскільки колегією суддів не встановлено порушень з боку відповідача ТОВ «Компанія «Приват - Плюс» вимог Закону України «Про захист прав споживачів», то відсутні і підстави для задоволення вимог ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в силу ч. 1 ст. 309 ЦПК України року в частині задоволених вимог щодо визнання недійсним договору №02915, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», стягнення сплачених грошових сум, відшкодування моральної шкоди, судового збору підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції щодо задоволених вимог стосовно ДП «Гріфон» ТОВ «Компанія «Приват - Плюс» слід залишити без змін, оскільки останнім воно не оскаржувалося і в апеляційному порядку в цій частині не переглядалося.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» задовольнити частково.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2014 року в частині задоволених вимог щодо визнання недійсним договору №02915, укладеного між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», стягнення сплачених грошових сум, відшкодування моральної шкоди, судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання правочину недійсним, стягнення сплачених грошових сум та моральної шкоди - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: