Ухвала суду № 43836300, 21.04.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/5221/14-к Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 11-кп/783/303/15 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої Гончарук Л.Я.

суддів Головатого В.Я., Яременка О.Д.

при секретарі Сеньківу А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12014140030000578 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця: м. Львів, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, інваліда третьої групи, не одруженого, раніше судимого, останній раз вироком Сихівського районного суду м. Львова від 27.08.2009 року за ч.1 ст.185, ст.15, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22.12.2010 року на підставі ст.82 КК України замінено не відбуту частину покарання 1 рік 4 місяці 4 дні більш м'яким у виді виправних робіт з відрахуванням від заробітку в доход держави 20%; покарання відбув; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

- за ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Яворського С.М.

захисника Савчука О.Л.

обвинуваченого ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_3

за апеляційними скаргами адвоката Савчука О.Л. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 27 січня 2015 року, -

встановила:

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 27 січня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Обрано покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі та позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 3 роки.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з часу затримання та взяття підварту.

До вступу вироку в законну силу обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і такого взято під варту з залу суду.

Цивільний позов по кримінальному провадженні задоволено частково.

Стягнуто з цивільного відповідача Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ЄДРПОУ 00034186, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, матеріальну шкоду заподіяну ушкодженням здоров'я в розмірі 7595 грн. 17 коп. та моральну шкоду в розмірі 379 грн. 76 коп., а всього в розмірі 7974 грн. 93 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, моральну шкоду в розмірі 70000 грн. 00 коп.

Стягнуто із ОСОБА_1, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в користь Державного бюджету України процесуальні витрати - витрати пов'язані із залученням експертів в розмірі 2890 грн. 29 коп.

Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, 19.08.2014 року, приблизно о 21.05 год., керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ-21081», реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись в крайній лівій смузі вулиці ОСОБА_1 в напрямку вул. Личаківської у м. Львові, за перехрестям з вул. Китайською, порушив чинні вимоги Розділу 1 п.1.5, п.1.10 в частині значення термінів «небезпека для руху» та пішохідний перехід», Розділу 2 п.2.1 п.п. «а», п.2.3 п.п. «б» та «д», п.2.9 п.п. «а», Розділу 12 п.12.3, п.12.9 п.п. «б», Розділу 18 п. 18.1 та п.18.4, дорожнього знаку 3.29 «обмеження максимальної швидкості 40 км/год» Розділу 33 ПДР України, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідним чином не відреагував на її зміну, не маючи при собі посвідчення водія, перевищуючи встановлену максимально допустиму швидкість на вказаній ділянці дороги 40 км/год., своїми діями створив загрозу безпеці руху, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість руху керованого ним автомобіля аж до повної зупинки для пропуску пішохода, у наслідок чого здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_5, чим завдав їй перелом кісток склепіння черепа та основи черепа (лобної та правої скроневої), забій головного мозку середньої важкості, епідуральну гематому справа, закритий перелом обох кісток лівої гомілки, перелом лівої ключиці, садна зовнішньої поверхні лівої гомілки, задньої поверхні правого передпліччя, зовнішньої поверхні правої гомілки, правої лобно-скроневої ділянки голови, які в сукупності відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння. Таким чином вчинив злочини, передбачені ч.2 ст. 286 КК України.

На вирок суду адвокат Савчук О.Л. в інтересах обвинуваченого подав апеляційну скаргу в якій просить змінити оскаржуваний вирок, виключити з нього обтяжуючу обставину - вчинення злочину в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів і пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання шляхом звільнення його від відбування покарання з випробуванням з застосуванням ст. 75 КК України.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано, що підсудний являється інвалідом третьої групи і позитивно характеризується по місцю проживання, на його фактичному утриманні перебуває мати, яка є пенсіонером та інвалідом другої групи.

Вказує, що не зрозуміло, яке відношення може мати колишня судимість обвинуваченого на злочин вчинений з необережності чому вона повинна впливати на міру покарання.

Наголошує на тому, що суд послався на висновок медичного огляду відповідно до якого в крові підсудного обвинуваченого було виявлено залишки наркотичних засобів. Однак вказаний акт не може бути належним доказом відповідно до глави 4 КПК України, оскільки особа, яка підписувала медичний акт, кримінальної відповідальності за неправдивий висновок не несе і відповідно рівні відповідальності в нього і експерта неспівставимі.

Зазначає, що в ході досудового слідства і судового розгляду справи питання про вживання підсудним наркотичних засобів не з'ясовувалось.

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити оскаржуваний вирок та пом'якшити призначене йому покарання шляхом звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що експертиза на предмет наявності в його організмі наркотичних засобів не проводилась. Акт огляду ним не підписувався. Вказує, що він являється інвалідом третьої групи, вживає лікарняні препарати і не виключає, що ця обставина могла вплинути на результати в акті огляду. Стверджує, що наркотичних засобів не вживав.

Наголошує на тому, що сприяв розкриттю злочину, від відшкодування моральної шкоди не відмовляється, чим зможе буде допомагати потерпілій. Вказує, що фактично опікується матір'ю, яка є інвалідом 2 групи.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника та обвинуваченого, які підтримали подані апеляційні скарги, прокурора, який заперечив апеляційні скарги, представника потерпілої, який поклався на розсуд суду, обговоривши доводи наведені в апеляційних скаргах та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Савчука О.Л. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_1 не підлягають до задоволення виходячи із наступного.

Висновок суду про винуватість у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи.

На виконання вимог закону суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини справи в їх сукупності, дав оцінку дослідженим під час судового розгляду доказам відповідно до ст. 94 КПК України, та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_6 підтримала висновок і пояснила, що перебування обвинуваченого під впливом наркотичних засобів нею встановлювалось по його зовнішньому вигляді і по його поясненнях. 19 серпня 2014 р. у ОСОБА_1 було відібрано зразки біологічного середовища сечі. Потім проводилось дослідження біохімічним аналізатором «Кобас Інтегра», де було встановлено наявність марихуани, після чого було заповнено висновок, де вказано, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння. Зазначене у висновку, що не має алкогольного сп'яніння, відповідає акту медичного огляду, де встановлена незначна кількість етанолу, як ствердила експерт, ОСОБА_1 в своїх поясненнях вказував, що марихуану курив десять років тому, проте, вважає ці покази неправдивими, оскільки встановлені показники свідчать про те, що при умові одноразового вживання, то останній прийом марихуани був за дві доби до огляду, а при систематичному вживанні, міг вживати протягом двох-трьох тижнів до огляду.

Крім цього, при наявності таких показників, які встановлені біохімічним аналізатором, вживання заборонених лікарських засобів виключено, це тільки наркотичне сп'яніння.

Таким чином, доводи апелянтів, про те, що обвинувачений ОСОБА_1 не перебував у стані наркотичного сп'яніння спростовуються вищенаведеним.

Щодо доводів про перебування на утриманні у ОСОБА_1 його матері, колегія суддів, їх оцінює критично, оскільки обвинувачений тривалий час знаходився в місцях позбавлення волі, не працює.

Апеляційні доводи сторони захисту про те, що вирок є незаконним через суворість покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого є безпідставними, й колегія суддів їх до уваги не бере, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції покарання призначене ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст. 65 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину (згідно з ч.4 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, є тяжким); особі обвинуваченого, котрий раніше судимий, посередньо характеризується, скоїв злочин в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, є інвалідом третьої групи, частково надав кошти на лікування потерпілої, щиро розкаюється у вчиненому.

Ті обставини, на які в апеляційній скарзі покликається сторона захисту, як на підставу скасування вироку, повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, яке є справедливим і за своїм видом, і за розміром.

Підстав вважати, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості та особі обвинуваченого через суворість, немає. Доводи апеляційної скарги безпідставні, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, призначене ОСОБА_1 покарання за видом і терміном, і з реальним його відбуванням, колегія суддів, вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів, що відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

вирок Личаківського районного суду м. Львова від 27 січня 2015 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, апеляційні скарги адвоката Савчука О.Л. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

Судді:

Гончарук Л.Я. Головатий В.Я. Яременко О.Д.